Премія за бідність. Чому доходи українських урядовців виходять за межі здорового глузду

Коли говорять про заробітні плати керівників державних підприємств чи очільників держорганів – цілком зрозуміло, що людина на важливій державній посаді має отримувати достойну заробітну плату. Можливо, навіть не просто достойну, а високу. Але ж високу по міркам країни, де цей чиновник живе і працює!

Не може бути такого, що у державному секторі керівник тієї ж "Укрпошти" отримує майже 2 млн гривень на місяць, тоді як заробітна плата рядового працівника "Укрпошти" у 400 разів менша і не перевищує 5 тис. грн.

Доходить до абсурду, коли в Україні, де величезна кількість людей живе за межею бідності, зарплата керівників державних підприємств суттєво перевищує заробітні плати керівників подібних підприємств в країнах ЄС. Чого варта зарплата керівника НАК "Нафтогаз", якому наглядова рада пропонувала встановити на 2019 рік річний дохід у розмірі 126,2 млн грн, або понад 10,0 млн грн на місяць. І це без врахування премій, а з преміями річний дохід повинен складати 342,2 млн грн, або 28,5 млн гривен на місяць.

Варто лише задуматися: у 2019 році держава виділила субвенцію усім місцевим бюджетам на придбання медикаментів для забезпечення швидкої медичної допомоги у розмірі 138,0 млн гривен! Тобто, на закупівлю ліків для швидкої медичної допомоги держава спромоглася віднайти у 2019 році лише 40,3% від річного гонорару керівника "Нафтогазу"! При цьому середньомісячна зарплата у його європейських колег в десятки разів нижча і встановлена в середньому на рівні 20-30 тис євро на місяць!

Сотні тисяч гривень на місяць отримують і багато міністрів та заступників міністра. І все на фоні того, що в кінці минулого року уряд заявив, що скасовує бюджетні виплати за незахищеними статтями.

При цьому, варто звернути увагу, що станом на початок грудня середня заробітна плата освітянина в Україні склала 8,1 тис грн на місяць, медика – 7 тис грн на місяць, працівників культури та мистецтв – 8,5 тис гривен.

Тож, мабуть, всім очевидно, що така ситуація, м"яко кажучи, неетична і несправедлива. І тут йдеться навіть не про це, а про стратегічну модель розвитку держави і ефективне управління державними фінансами. При таких диспропорціях в оплаті праці цього ефективного управління не існує і не може існувати.

Джерело