"Карантинний сепаратизм". Які би графіки не малювали у Києві, на місцях бачення ситуації буде іншим

2020-08-07 16:13:10

259 3
"Карантинний сепаратизм". Які би графіки не малювали у Києві, на місцях бачення ситуації буде іншим

Заяви, які лунають останнім часом від міських голів у контексті розмежування України на "кольорові зони" в залежності від ступеню небезпеки розповсюдження коронавірусу, потребують уваги, а проблеми, які їх обумовили — вирішення.

Власне, урядова ідея з "кольоровими зонами" і була покликана мінімізувати карантинні обмеження по більшій частині території України.

Однак реакція очільників тих населених пунктів, які не потрапили у "зелену зону" теж прогнозована.

Вони мусять реагувати на запити очолюваних ними громад, а громади у своїй масі не хочуть ні нових обмежень, ні відновлення тих обмежень, що були раніше. До того ж, вибори на носі, а мерам ще переобиратися.

Однак найгірше, що може відбутися у цій ситуації — це перетворення теми "карантинної війни" на базову концепцію наступних парламентських виборів, де міські голови грають ролі "добрих поліцейських" у протистоянні зі "злими поліцейськими" в особі центральних державних органів.

Так і до "карантинного сепаратизму" і закликів "не слухати Київ" буквально половина кроку.

Що робити? Зрозуміло, що зараз ніхто у повному обсязі карантин не відновить. Якими би страшними не були показники. Карантин не користується підтримкою у суспільстві, і не буде користуватися нею без різкого та катастрофічного погіршення ситуації, і це треба враховувати.

Які би графіки не малювали у Києві, на місцях бачення ситуації буде іншим. Це реальність, воювати з реальністю —  даремна витрата ресурсів.

Отже, Уряд має скоординувати роботу з органами місцевого самоврядування таким чином, аби саме вони брали на себе ухвалення рішень по карантинним заходам, а також брали на себе відповідальність за їх ухвалення/неухвалення.

Інакше нас просто чекатиме три місяці політизації цієї проблеми та сперечань, хто "поганий" а хто "добрий", і "хто у всьому винуватий".

Рішення про обмеження має ухвалювати самоврядування. І всі повинні знати, що за те, що ситуація прекрасна/погана, несе відповідальність теж воно. Децентралізація, так децентралізація. 

Органам же державної влади слід зайнятися, у першу чергу, підготовкою до усіх можливих восени критичних ситуацій. І це теж, очевидно, треба робити в координації з органами місцевого самоврядування.

Найголовніше, що тут треба зрозуміти, — нормальна держава починається там, де органи самоврядування займаються своїми питаннями, а центральної державної влади — своїми. Це і є "децентралізація". Самоврядування дійсно може бути більш гнучким та ефективніим, але у деяких питаннях без держави — ніяк. 

Останнє, що нам зараз у й без того вкрай розхитаній ситуації в країні потрібно, — це реанімація різноманітних форм сепаратизму та "Услыште [вставте потрібну назву]".

Першоджерело.
Публікується з дозволу автора.