На захист міністра і ваш. Чому замiсть результатів реформ ми побачимо їхні пишні похорони

На допомогу держслужбі з журналістики мене виштовхнуло усвідомлення того, що безіменний клерк за нинішніх умов є трунарем України. Не питайте, як я уявляла свою корисність у справі, умовно боротьби з трунарями як явищем. Пройшло три місяці, і моє бачення ситуації зсередини набуло загрозливих обрисів. В тенетах нормативних актів, які перетворюють будь-яку здорову людину на невротика або героя Кафки і які ніхто не збирається скасовувати, серед пафосного туману службових зворотів і нескінченних засідань я побачила примари набагато більш небезпечних персонажів.

Це редактори, які у випадку резонансних тем виправляють змістовні заголовки на "найбільш клікабельні", бо це приносить рейтинг і гроші. Це журналісти, які з цим погоджуються. Це ведучі, які свідомо, а не через погану підготовку до ефірів виголошують порожні звинувачення, ніби штампують потрібну комусь суспільну думку.

Приклад. Навіть коли документально засвідчено, що люди померли не через "недбалість" чиновників (сумнозвісний акт перевірки МОЗ, презентований нещодавно, а "злитий" в ЗМІ ще за наявності грифу "секретно" набагато раніше) і що звинувачення в цьому безпідставні, все одно більшість українських ЗМІ вийдуть з майже однаковими заголовками. Приблизно такими: "Звинуватили у смерті. Чиновник спростовує". Або ще виразніше: "Справу "вбивці" передають в прокуратуру?" Тобто, розрахунок замовників спрацьовує на 100%, хоча журналісти битимуть себе в груди і кричатимуть, що в матеріалі подали "всі сторони", а назва просто "збере більшу аудиторію". Навіть платити не потрібно за таку "редакційну політику", все зроблять самі.

Кожному телеведучому зрозуміло, що ефір має бути не нудним, а "гостреньким". А якщо на твої запитання є чітка відповідь, то про що питати? Нецікаво ж без "вогника". Тому треба стверджувати неправдиві тези — вбив, не зробив, винен. Як у випадку з численними ефірами Олександра Квіташвілі. Аби знову і знову посадовець виправдовувався, відтак виглядав безпорадним. Чомусь ця картинка є ледь не найулюбленішою серед наших глядачів-мазохістів і забезпечує той самий рейтинг.

Деякі чиновники, не повірите, досі як діти — намагаються інтелігентно пояснювати, замість видирати очі в порожньому запалі на кшталт вихованих Шустером політиків.

Такі держслужбовці програють нещадну війну в інформаційному просторі. Тому що коли в пріорітеті не інформування громадськості, не роз`яснення ситуації, а вистава, то в таких умовах виграти може лише підготовлений боєць, а не фахівець в певній галузі.

Менеджмент залежних українських телеканалів привчив глядачів до шоу, а не до змісту, посадив їх на наркотичну голку тупості і популізму. І тому результатів реформ ви не побачите. Ви, глядачі, побачите їхні пишні похорони. Бо здійснити грунтовну реформу в будь-якій галузі за півроку не під силу навідь Девіду Коперфілду в США, не те щоб чиновнику з досвідом в Україні. Тут чиновнику спочатку замовляють реформу, а коли проходить декілька місяців і він надто вперто її здійснює, знаходиться формальний привід його позбутися. Ви за реформи? Брехня, ви задовольняєтеся історіями з ТБ, які погано тхнуть, але запаху вже не відчуваєте. Бо більшості не цікаво, як усе працює насправді: коли й як надходять бюджетні кошти на ту, чи іншу програму (це ж нудно, ніхто не дивитиметься\не читатиме!), чому цей процес настільки обтяжений і повільний, чому без відповідного закону неможливо здійснити закупівлі, чому той закон довго ухвалювався і підписувався, чому без нього рух паралізовано, звідки беруться безпідставні звинувачення і чому той, хто ініціює перевірку, сам і перевіряє. А це значить, що кожна порожня, але солодка казка, згодована вам з екранів телебачення та через заголовки про "смерть через чиновника", є по суті сценарієм вашого вбогого безпорадного життя в зруйнованій державі.