Піски Маска. Чому людство втратило інтерес до космосу

Якщо вірити історикам, то дуже далеке перше тисячоліття християнський світ зустрічав з антагоністичними очікуваннями – частина люду з жахом очікувала Апокаліпсис, інша, з блаженною посмішкою видивлялась в небесах друге пришестя Христа.

Звісно, користувачів інших календарів та вірним інших релігій ті страсті цікавили мало. Цифра 1000 не принесла якихось особливих подій, довелось чекати нового 2000 року. Для нас він вже став досить давньою подією, яка запам"яталась хіба що надлишковими феєрверками.

Але і зараз досить цікаво гортати сторінки старих книжок, в яких описувалось життя в тому, як здавалося, майже недосяжному ХХІ столітті. В моїй бібліотеці їх мабуть не один десяток. І це не лише різні фантастичні космічні саги та одіссеї.

Одна з книг з промовистою назвою SPACE AGE IN FISCAL YEARS 2001, видана в США в 1966 році, містила матеріали симпозіуму, який відбувся в Вашингтоні і був присвячений науковому прогнозуванню. Звісно, зараз вже не 2001 рік, але помилки і точні попадання поважних вчених видно ще чіткіше. В багатьох напрямках "яйцеголові" оракули напророчили майже безпомилково. Наприклад, сумнівів в тотальній комп"ютеризації та розповсюдженні мобільного зв"язку не було в жодного доповідача.

Правда, футурологи не бачили тоді потенційні загрози комп"ютерним мережам, які свідомо творяться зараз зловмисниками. Не було ще тоді ні вірусів, ні хакерів, а спам існував лише у вигляді бляшанок з консервами.

Вчені 60-х років ХХ століття виявились не такими песимістами , як Томас Мальтус, який за півтора століття до них обіцяв людству проблеми із-за геометричної прогресії росту народонаселення та арифметичної – продовольчих ресурсів. 50 років тому демографи переконували свої уряди та Організацію Об"єднаних Націй, що їжі всім вистачить (особливо синтетичної), а люди перестануть рівнятись в плодючості на кроликів.

Але пророцтво-заклик урочисто знищити ядерну зброю до 1999 року зараз викликає лише сумну посмішку – блаженним пацифістом виявилась лише Україна…

А от з космосом у поважних учасників симпозіуму суцільні провали. Вони говорили, щоправда, про програму "Аполлон" та висадку людей на Місяць. Але це не прогноз, а добра інформованість – в США, на відміну від СРСР, не приховували свої космічні проекти. Але вчені в найстрашніших мареннях не могли передбачити, що після абсолютно успішних експедицій на Місяць, всі серйозні програми міжпланетних пілотованих польотів буде згорнуто на багато десятиліть.

В прогнозах на 2001 рік: стаціонарна база на Марсі, пілотовані польоти до Венери та Меркурія, висадка астронавтів на одному з супутників Юпітера, глобальний транспорт на основі ядерних балістичних ракет, масовий космічний туризм, розробка корисних копалин на Місяці. Казка, а не ХХІ століття!

Що в сучасних стрічках новин про космос: на Землю впаде величезний астероїд (виявляється, що не збирається ця каменюка нікуди падати в найближчі сто тисяч років), в Антарктиді на мапі Гугл дослідники виявили НЛО (ілюстрація – фото якоїсь розмитої плями), зелені чоловічки (перепрошую, ці паскудні істоти до космосу вже давно жодного стосунку не мають), фото Юпітера (й на тому спасибі, хоч NASA своїми живучими зондами гарну картинку дає, але самому туди летіти в таку холодну далечінь. Нізащо!), Ілон Маск провів секретне засідання на тему колонізації Марса (якщо засідання секретне, то звідки про нього відомо?)

Не густо з космічними новинами…

Чому людство втратило інтерес до Безмежного Всесвіту? Відповідь, мабуть, найкраще дав Станіслав Лем у романі "Повернення з зірок", виданому вперше в 1961 році в час спалаху космічного ентузіазму. Астронавти повертаються на Землю після довгої, із-за парадоксу часу, подорожі і зустрічаються з суспільством, яке втратило інтерес до авантюр, до ризику, навіть до зірок. Безпечний світ синтетичних предметів, зображень, почуттів.

• ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: 300 миллионов лье за звездой. Почему NASA решило искать внеземную жизнь на Гавайях

Майже точне відображення сучасного світу віртуального спілкування і споживання фальшивого 3D всесвіту, який видається набагато цікавішим справжнього космосу…

Але на щастя людства є божевільний Маск, який примушує знову дивитись в небо. Тільки на нього сподівання та … на Дубайського шейха Мохаммеда ібн Рашида аль-Мактума, який назвав місію на Марс 2020 надією арабського світу.

Це добра і логічна справа. Адже більшість зір на небі носять арабські імена.