Акробатика, стрибки у воду, плавання, бойові мистецтва… Батьки водили Богдана на спортивні секції з 4 років. До 11 років він визначився: його головна любов - бокс. Життя хлопчака закрутилося у вирі зборів, змагань і тренувань. Вранці на пробіжку, потім - у школу, а за кілька годин він уже на рингу відпрацьовує техніку.

Зараз на його сторінці в Instagram красується фотографія з десятками кубків і медалей різного ґатунку. Богдан брав участь у міських, регіональних та міжнародних змаганнях, був чемпіоном України серед школярів та сам зізнається, що якби залишився в спорті трохи довше, то отримав би звання майстра спорту. Але комп'ютерні ігри виявилися сильнішими.

Насправді, серед професійних гравців чимало колишніх спортсменів різного рівня та з різними титулами. У більшості їх об'єднує тривіальна історія: захоплювались спортом, потім травма. А а тут, під рукою, ігри, як непоганий спосіб убити час і втамувати свою спрагу до змагань. У Богдана все було не так. У комп'ютерний клуб він потрапив з друзями, де і відкрив для себе з Доту. Потім, буквально за декілька днів, вирішив: віртуальні змагання йому зараз цікавіші, ніж ринг.

Після турніру почалося звичайне життя кіберспортсмена: змагання, від містечкових до міжнародних, перемоги і поразки, а також тренування, які займали більшу частину часу - 8-10 годин в Dota 2. Богдан переконаний, що саме наполегливість у практиці принесла йому успіх. Адже як тільки він давав собі слабину і залишав все на призволяще, це одразу ж відображалося на результатах.

Але якщо бокс - індивідуальний вид спорту, де все залежить від тебе самого, то Дота - куди більш підступна дисципліна. І все через те, що тут, на ігровому ринзі, тобі потрібно вживатися не тільки з власними демонами та проблемами, але і з чотирма іншими гравцями - з їх амбіціями та поглядами. За перших три роки кіберспортивної кар'єри Iceberg змінив декілька команд і спробував свої сили з парою десятків різних тіммейтів - команди розвалювалися завдяки невдалим результатам та несерйозному ставленню. Бувало, що Богдана виганяли. Траплялось, що з його вини, а іноді - через розходження в поглядах. Усе це призводило до тяжких особистісних криз.

І ось вкотре залишившись без команди, Iceberg прийняв категоричне рішення: тепер гравців він буде підшукувати сам.

"Я зрозумів, що я хочу сам створювати команду. Щоб мене не виганяли звідти. Це було вперше, коли саме я добирав гравців. Я не хотів відпочивати й пересиджувати цілий сезон, тому хотів знайти гравців, з якими міг би грати», - пояснив Богдан. Так навесні 2018 року в історії кіберспорту в СНД з'явилася команда Fly to Moon.

Коли хлопці обрали ракету для свого логотипу, не прогадали. Уже через пару місяців Богдан широко крокував сценою московської ВТБ Арени на турнірі Epicenter - одного з найбільших чемпіонатів у світі та найбільшої кіберспортивної події, що відбувається в Росії. Коли вони посіли третє місце, багатотисячна арена скандувала його ім'я, шанувальники шикувалися в чергу за автографами. А сам Iceberg нагадував дитину, яка вперше потрапила в Діснейленд, - був відкритим, невимушеним, трохи незграбним, але шалено щасливим від того, що навколо нього відбувається.

Ще три місяці - і Богдан крокує по найбільшій сцені в кіберспортивній Dota 2 у Ванкувері. На його обличчі вже не захоплення, а швидше, зосередженість. Його команда (тепер уже під назвою Winstrike) пройшла регіональну кваліфікацію на The International - головному турнірі року з призовим фондом у 25 мільйонів доларів. Перемога тут - головна мета кожного гравця в Dota 2. Твоє ім'я назавжди увічнять в історії гри, а ти поїдеш додому з 2 мільйонами доларів у кишені.

Ще кілька днів тому на груповій стадії Winstrike не могли виграти жодну карту, але в останній момент, після надихаючої промови Богдана, прорвалися в плей-офф. Перший матч на сцені вони вже виграли. Тепер на кону стояла ще одна зустріч, яку потрібно було виграти, щоб потрапити до вісімки кращих команд світу.

Але не дарма кажуть, що Дота - гра психології. Допоки глядачі бачать на екрані, як рухаються герої та яскраві спалахи їхніх здібностей, в кабінці на сцені триває своя гра. Саме її програли, як Winstrike, так і сам Богдан. Протягом турніру в команді назріли конфлікти: один з гравців, Олександр nofear Чурочкін, так дратував Богдана, що цей момент безпосередньо вплинув на його здатність раціонально мислити.

"Він пропонував забанити Drow Ranger. А особисто я був категорично проти, просто тому що Саня на той час мене надзвичайно сильно дратував і робив дуже погані речі, - пояснював Богдан. - Я відхилив його ідею, саме через те, що той момент я просто нічого не хотів сприймати з його вуст. І ця серія мене психологічно підкосила: я чинив абсолютно нераціонально та керувався виключно емоціями. Неважливо, як я зіграв - добре чи погано. Просто так сталося. І через це ми програли ".

Winstrike поступилися американській команді VG.Storm з рахунком 0:2. Відразу після матчу Богдан прийшов у прямий ефір на студію аналітики, щоб розповісти про матч і свої емоції. Втім, слова були зайвими. Зазвичай позитивний, усміхнений і жартівливий хлопець тепер ледве стримував сльози, пояснюючи свої помилки в грі. Чи не догледів за кур'єром, чи не добив суперника - проблем набралося на цілий несамовитий монолог. Здавалося б, непогано: 9-12 місце на своєму першому The International, серйозні призові і величезна підтримка фанатів, але все це не мало значення.

Кілька місяців на вихід з байдужості, пошуки команди - і ось ще один сезон позаду. Без особливих досягнень, без поїздки на The International 9. Здається, ця затяжна економічна криза для Богдана закінчилася лише кілька місяців тому, коли навколо нього зібралася команда, з якою він знову став отримувати задоволення від спілкування та спільної гри. І називається вона - Fly to Moon.

"Зараз я, як ніколи, відчуваю себе у своїй тарілці. Важливо не те, в якому ти місці знаходишся, а те, з якими людьми", - стверджує Богдан. У цьому сезоні з новою командою він уже з'їздив у Нідерланди на LAN-чемпіонат, виграв онлайн-турніри Maincast Winter Brawl і Parimatch League Season 2. Тільки за два останні місяці їм вдалося заробити по 25 тисяч доларів на кожного. Але Богдан не думає про фінансову складову. Зараз для нього найголовніше - емоції, які він отримує від гри. Головною метою все ще залишається перемога на The International, але все це також не заради грошей.

Десята ранку. Богдан прокидається, снідає, і об 11-їй уже сидить за комп'ютером. Попереду його чекає довгий тренувальний день. Спочатку 5-6 годин індивідуальної практики. Потім кілька командних ігор, після яких хлопці аналізують матчі, які вони виграли чи програли. Тільки після цього з'являється вільний час на книги або серіали. Богдана такий режим не втомлює. Чимось навіть нагадує спортивну рутину в боксі.

Він дотепер не бачить кардинальних відмінностей між життям спортсмена і кіберспортсмена. Той же тренувальний процес, та ж необхідність зберігати холоднокровність, той же мандраж перед виходом на сцену або ринг. Тільки ось емоції зовсім інші.

"Після бою на ринзі я не відчував якихось надзвичайних емоцій. Ти розумів, коли ти переміг, а коли програв. Ти це розумів. Після бою в тебе немає тих почуттів, які тебе переповнюють, як в Доті. Основне - це перший раунд, коли ти «промацуєш», що і як відбувається, і це прекрасне почуття. Іноді я навіть сумую за ним. Зовсім трошки", - ностальгічно згадує Богдан.

Коли Iceberg тільки починав велику кар'єру в кіберспорті, його запитали, до якого віку він планує присвятити себе комп'ютерним іграм. Трохи замислившись, він відповів: до 23 років. Потім, напевно, прийде час задуматися про щось більш серйозне.

Зараз Богдану 23. Чи не найсерйозніший і критичний вік для кіберспортсмена. Але згадуючи його відповідь кілька років тому, я задаю йому те саме запитання: до скількох років ти плануєш грати?