Кавові простори, що стають частиною міської культури: стратегічний досвід розвитку молодіжних кавових форматів Марата Богопольського

Поведінка молодих поколінь змінює сервісні ринки швидше, ніж будь-які технології. Бізнеси, що працюють із міським споживачем, змушені перебудовуватися під нову логіку вибору — більш швидку, більш раціональну і водночас більш вимогливу до якості досвіду. Кавова індустрія стала одним із перших ринків, де ці зміни стали помітними системно.

У 2025 році кавова індустрія дедалі чіткіше демонструє перехід від класичного сервісного ринку до частини економіки міських середовищ. Кав’ярня перестає бути лише точкою продажу напою. Вона стає соціальним простором, елементом локальної культурної ідентичності, іноді — навіть тихим місцем стабільності у нестабільному міському середовищі.

Ця трансформація відбувається не романтично, а досить жорстко з економічної точки зору. Вартість оренди у великих містах зростає швидше за середній чек. Конкуренція між кав’ярнями локально стає щільною до межі взаємозамінності. А молодий споживач дедалі рідше обирає заклад через продукт. Він обирає середовище.

Саме на цьому перетині економіки сервісу, урбаністики та поведінкової соціології працює міжнародний підприємець Марат Богопольський — фахівець, який понад п’ятнадцять років займається розвитком молодіжних сервісних форматів в Україні та США.

— Якщо спростити: кавових просторів стало занадто багато. Чому одні виживають, а інші ні?

— Тому що кавовий бізнес більше не про каву. І це не метафора. Технології вирівнялися. Обладнання доступне. Зерно можна привезти з будь-якої країни. Конкуренція перейшла у площину досвіду.

— Що означає «досвід» у дуже практичному сенсі?

— Людина приходить у простір не лише як клієнт. Вона приходить як учасник середовища. Якщо простір не створює відчуття приналежності — вона не повертається.

Після цієї відповіді стає зрозуміло: мова йде вже не лише про сервіс. Мова — про соціальну роль простору.

Професійна спеціалізація Богопольського сформувалася саме через роботу з молодіжними сервісними середовищами. Його підприємницький досвід охоплює український та американський ринки — і це дозволило спостерігати, як одна і та сама поведінкова логіка молодого покоління проявляється у різних економічних і культурних реаліях.

З часом практичні спостереження за поведінкою молодої аудиторії трансформувалися у дослідницьку роботу. У 2025 році його дослідження про вплив естетичної економіки на вибір комерційних просторів поколінням Z було опубліковане у міжнародному науковому журналі.

Фактично це стало спробою описати те, що підприємці почали відчувати інтуїтивно: атмосфера, дизайн, тактильність простору і соціальний сценарій перебування у ньому впливають на економічну поведінку не менше, ніж продукт.

— Чи можна сказати, що естетика сьогодні прямо впливає на прибутковість?

— Якщо коротко — так. Але не естетика як «красива картинка». А як досвід. Світло, звук, запах, сценарій руху людини — усе це формує емоційний зв’язок. А емоційний зв’язок формує повернення.

— Тобто естетика стала економічною категорією?

— Особливо для покоління Z — так.

Саме на основі цієї логіки у 2025 році була сформована методологія Z-Code Architecture — системний підхід до створення комерційних середовищ через поведінкові патерни покоління Z та міжнародний підприємницький досвід.

І показово, що ця методологія з’явилася не як теоретична модель. Вона сформувалася як відповідь на практичні задачі масштабування молодіжних форматів у різних країнах.

— Де ця логіка вперше проявилася максимально чітко?

— Один із найважливіших етапів — робота з розвитком молодіжного кавового формату Merry Berry. Там було важливо знайти баланс між швидкістю сервісу, сильною візуальною мовою і живою соціальною атмосферою.

Саме масштабування цього формату до десятків локацій показало, що молодіжні концепції можуть масштабуватися без втрати характеру, якщо правильно побудована культурна основа бренду.

Цей період став важливим етапом професійного визнання — формат отримував галузеві відзнаки якості та підприємницькі нагороди не лише за бізнес-результат, а за вплив на сервісний ринок.

— Наскільки цей досвід виявився універсальним для інших ринків?

— Коли почалася робота з молодіжним форматом PEP Bakehouse & Coffeeshop у США, стало зрозуміло: поведінкова логіка покоління Z глобально дуже схожа. Але культурні коди простору — різні. І це потрібно відчувати дуже точно.

Окремим етапом стала робота над запуском Gossip Coffee and Beauty Place у Флориді — гібридного lifestyle-простору, який поєднував кавову культуру та індустрію краси. Проєкт підтвердив життєздатність мультифункціональних форматів і був успішно реалізований як бізнес-актив.

— Чому гібридні формати так швидко стають нормою?

— Тому що життя стало безшовним. Люди більше не ділять досвід на ролі — вони хочуть отримувати його комплексно.

Є ще один нюанс, який не завжди проговорюється в бізнес-аналітиці: сучасні кавові простори часто стають місцями, де можна побути серед людей і при цьому залишитися наодинці з собою. І саме ця тиха функція іноді створює найсильнішу лояльність.

Паралельно з бізнесом Богопольський залишається активним у міжнародному експертному середовищі — працює з науковими публікаціями як рецензент, співпрацює з підприємницькими асоціаціями, бере участь у стартап-екосистемі. У 2025 році він долучався до оцінювання стартапів на міжнародній Venture Night у Монреалі.

Його підприємницька діяльність також отримала міжнародне бізнес-визнання — як результат розвитку молодіжних комерційних форматів на різних ринках.

— Які головні ризики для індустрії зараз?

— Якщо дивитися стратегічно, вони вже майже не пов’язані з продуктом. Вони пов’язані із середовищем, у якому працює бізнес.

Перший — уніфікація форматів. Коли міста починають виглядати однаково, сервісні простори теж починають виглядати однаково: однаковий дизайн, однакові меню, однаковий досвід. У короткій перспективі це може працювати, але у довгій — зникає причина обирати саме цей простір.

— Це більше про глобалізацію чи про швидке копіювання трендів?

— Швидше про прискорення трендів. Бізнес часто копіює форму, але не завжди розуміє, чому цей формат працює у конкретному місті чи культурному контексті. А без цього ефект довго не тримається.

— Другий ризик — це втрата локальної ідентичності?

— Так. І тут важливо розуміти: локальна ідентичність — це не декор і не стилізація. Це відповідність простору життю району, його ритму, його аудиторії.

Висновок

Кавова індустрія у 2025 році поступово стає частиною економіки міських середовищ. Простір більше не є лише бізнес-інструментом. Він стає соціальним і культурним активом.

Досвід розвитку молодіжних форматів показує: майбутнє сервісної економіки належить брендам, які створюють середовище, а не просто точку продажу.

Професійний шлях Марата Богопольського демонструє, що поєднання підприємництва, дослідницького підходу та роботи з поведінковими моделями поколінь дозволяє створювати бізнеси, які працюють довше за тренди.

І, можливо, головна зміна сервісної економіки сьогодні звучить дуже просто: люди можуть прийти за кавою. Але залишаються вони там, де відчувають себе частиною міста.