Разделы
Материалы

Альянс наш. Чего ждать Украине от Варшавского саммита НАТО

Глава миссии Украины при НАТО в 2010–2015 годах Игорь Долгов объяснил Фокусу, чем мы интересны Североатлантическому Альянсу

Фото: ukroboronprom.com.ua

8-9 липня у Варшаві відбудеться черговий саміт НАТО. Від початку агресії Російської Федерації проти України це вже другий саміт Альянсу. І якщо зустріч 2014 року була присвячена адаптації зовнішньополітичного курсу НАТО до нових викликів, то цього року Альянс буде оцінювати досягнуті результати. В тому числі й з боку України у співпраці з НАТО.

Представники Альянсу одностайні в думці, що агресію Росії неможливо толерувати. Тож НАТО готове відповідати нарощуванням сили на силу, а тому питання підтримки України залишається одним із пріоритетів політики НАТО від самого початку кризи між Росією і Україною. Альянс змушений реагувати на непередбачувану політику Росії, посилюючи свою присутність в східноєвропейському регіоні. У свою чергу Україна фактично утримує агресора на східному кордоні. Українські війська є передовим рубежем, що відтягує на себе близько 100 тис. військових противника. Зрозуміло, що НАТО зацікавлене в тому, щоб стримування відбувалось якомога ефективніше. В цьому сенсі липневий саміт НАТО є важливою подією для України, оскільки ми переходимо від суто стратегічного партнерства і консультаційної підтримки до практичних кроків — НАТО надає Україні інструмент для проведення внутрішніх трансформацій в оборонній сфері. Скажімо, не варто сприймати трастові фонди НАТО винятково як засіб фінансової підтримки Збройних сил України чи Міністерства оборони. Фонди призначені насамперед для того, щоб створити точки росту в оборонній сфері.

Від самого початку бойових дій на території України наші західні партнери розуміють, що агресія Росії — це реалізація експансіоністської політики однієї держави проти іншої. Зокрема, в НАТО намагалися не тільки зрозуміти загрозу, але й визначити, що цьому протиставити, як використати український досвід.

"Ми переходимо від суто стратегічного партнерства і консультаційної підтримки до практичних кроків — НАТО надає Україні інструмент для проведення внутрішніх трансформацій в оборонній сфері"

Наші військові здатні передати цей досвід вже зараз, і він є безцінним для НАТО. Наприклад, в Донбасі терористи використовують багато боєприпасів і саморобних пристроїв, з якими фахівці НАТО ще не стикалися. Зокрема, міністр оборони Канади під час свого візиту до України заявив, що експерти з розмінування з Канади та інших країн зараз вчаться у наших фахівців з центру протимінної діяльності, підпорядкованому ЗСУ, — на сьогодні це найкраща школа досвіду, як протидіяти подібній загрозі. Так само ми вже знаємо, як протистояти диверсійним групам, інші країни Альянсу в таких обсягах з цим не стикалися. НАТО також цікавить наш досвід роботи у кіберпросторі, пов'язаний не лише із захистом мереж. Україна вже має можливості у створенні засобів електронної боротьби із безпілотними літальними апаратами, що може бути корисним для інших держав — членів Альянсу. Цікавим для них буде і наш досвід протистояння в інформаційній війні. Від початку Україна намагалися протидіяти російській пропаганді. Але пізніше зрозуміли, що треба не лише проводити контрдії, а й просто навчатися якісним комунікаціям. Тому Україна розвиває нову форму партнерства з НАТО у сфері розбудови стратегічних комунікацій.

Зрештою, ми вже зараз є повноцінним партнером НАТО у військових навчаннях, у роботі спільних бригад. Вже на повну силу працює ЛИТПОЛУКРБРИГ — спільна бригада, куди входять військові України, Польщі та Литви. Нещодавно завершилися навчання "Анаконда-2016" — повномасштабна операція, до якої були залучені штабні ресурси ЛИТПОЛУКРБРИГ, де служать офіцери ЗСУ. Забезпечення дій кожної бригади здійснювалося за стандартами НАТО. Підрозділ українських військових поліцейських пройшов тренування у рамках підготовки ЛИТПОЛУКРБРИГ — тепер їхні дії сумісні з колегами з Литви та Польщі.

"Україна однозначно взяла курс на інтеграцію до Альянсу. НАТО демонструє солідарність, засуджує агресію РФ, не сприймає анексію Криму"

Продовжується опрацювання створення болгарсько-румунсько-українського підрозділу. Є досвід діяльності батальйону"Тиса", до якого входять підрозділи МНС України, Румунії, Угорщини та Словаччини. Всі ці спільні угрупування — це природний розвиток взаємодії, що також підсилює наших партнерів по Альянсу. ЗСУ сьогодні — це 250 тис. військових, значна частина яких має досвід ведення бойових дій, в тому числі в складних умовах міської забудови. На командні посади тепер призначаються офіцери, які організовували опір агресору. Це велика серйозна сила, яку мають далеко не всі армії країн — членів НАТО.

Ще один важливий момент — попри те, що наші ЗСУ захищають територіальну цілісність, Київ продовжує виконувати свої зобов"язання перед світовою спільнотою. Зокрема Україна зробила свій внесок в операцію "Рішуча підтримка" в Афганістані. Тож ми маємо моральне право розраховувати на допомогу у відповідь.

Україна однозначно взяла курс на інтеграцію до Альянсу. НАТО демонструє солідарність, засуджує агресію РФ, не сприймає анексію Криму. Другий саміт поспіль буде зібрана комісія Україна — НАТО на рівні голів держав. НАТО хоче підтримати Україну публічно, і це є сигнал для світу, так би мовити, політична складова цієї підтримки. Комплексний пакет допомоги Альянсу для підтримки реформ в секторі безпеки та оборони — це практична складова. Завдання України — ефективно використати допомогу для забезпечення національної безпеки.