Соблюдать гигиену. Почему появление беглого Януковича в украинском эфире было ошибкой

Янукович настільки заполонив наш інформаційний простір, що можна констатувати: російська спецоперація вдалася. На жаль, чимало людей трактують її всерйоз. А не варто, і ось чому: бо так званий судовий процес за участі Януковича — чистої води фарс.

Коли говоримо про судові процеси над злочинцями, що скоїли злочини проти людяності, — а до таких, на моє переконання, належить і Янукович, — передусім згадуємо про нацистів і "сербську кліку" югославських воєн 90-х (Мілошевич, Младіч, Караджич і Ко). Зокрема начитана людина згадує дві підставові для теми книжки — "Банальність зла. Суд над Айхманом в Єрусалимі" Ганни Арендт та "Вони не скривдили б і мухи" (They Would Never Hurt a Fly) Славенки Дракуліч.

Хочу наголосити на двох тезах: зло банальне, а злочинці не конче мусять виглядати як потвори. Вони можуть бути вбраними в гарні костюми, вони люблять своїх дітей, часом цікавляться мистецтвом, а часто-густо навіть є вегетаріанцями. І майже завжди злочинці, що скоїли страшні, масові, криваві злочини, вважають себе невинними. У них є аргументи, струнка логічна система, яка виправдовує їхню поведінку, раціоналізує їхню діяльність, є навіть певний вищий інтерес, "цінності", яким вони служать: держава, нація, старі звичаї і традиції, які треба берегти, право кровної помсти за завдані народу кривди, замовчувані особисті вигоди тощо. За всіма цими критеріями Янукович — кат із цього кола.

Проблемою, втім, є той факт, що Проффесор так і не постав перед судом. Суд над Айхманом чи Гаазький трибунал — це реальність, а от скайп із псевдосуду в Ростові — це фарс.

Знаєте, що таке фарс? Фарс — театральна або кінокомедія легкого змісту з лише зовнішніми комічними прийомами. Для фарсу характерні неправдоподібні парадоксальні ситуації, численні перебільшення, помилки визначення ідентичності особи, гра слів та вербальний гумор, фізичний гумор, зумисне використання абсурду та сильно стилізовані постанови.

Отже, маємо всі компоненти: постановку на сцені (бо це не суд, а трансляція з російського антиюридичного світу; немає надії, що цей "суд" видасть Януковича Україні, а отже, немає шансів на те, що злочинець буде покараний, це все комедія на камеру), гру слів, зумисне використання абсурду та сильно стилізовані постановки (допит вбивці як свідка), помилки визначення ідентичності (свідка і вбивці).

Підчас гібридної війни й гібридних викликів надати кату можливість безперешкодно мовити на всю зґвалтовану ним країну, дати можливість знову виголошувати свої тиради й цілком монополізувати інформаційний простір своїм баченням Майдану, війни і подій в Донбасі, — це неприпустима помилка нарівні зі злочином. Пояснення тут одне: владі вигідно у роковини Майдану публічній думці знову нагадати, якою жахливою й тупою потворою був Янукович, це все роз'ятрює рани, емоційно розбиває, і люди втрачають здатність мислити раціонально, забувають про потребу реформ, боротьбу з корупцією — їм перед очима помахали червоною ганчіркою, і вся злість і агресія каналізувалися на постаті, яка вже два роки неактуальна. Путіну такий фарс теж вигідний, бо дозволяє безперешкодно і цілковито проникнути в інформаційний простір України, вустами застрашеної маріонетки виголошувати "істини", які — всоте промовлені — хтось може взяти й за правдиве слово.

Не ведіться на всі ці розводняки "як котята". Не дивіться на пику Януковича, стежте за гігієною свого інформаційного простору. І — щоб двічі не вставати — прочитайте книжки Арендт і Дракуліч, вони нинішню ситуацію дозволяють зрозуміти краще і глибше, ніж "теленовини".

Джерело: Андрій Любка/Facebook