Росія повертається. Як ПАРЄ відкриває двері перед Путіним
Генсек Ради Європи Турб'єрн Ягланд заявив, що негативні наслідки неучасті РФ у ПАРЄ для європейського політико-економічного простору подібні до наслідків ситуації з Брекзітом
Російська Федерація тріумфально повернеться до Парламентської Асамблеї Ради Європи.
Принаймні, саме таке майбутнє вимальовується з проекту резолюції ПАРЄ, який винесуть на обговорення Асамблеї під час пленарного засідання у Страсбурзі 24 червня.
В документі, підготовленому регламентним комітетом ПАРЄ, пропонується відступити від Регламенту та запросити парламенти країн-членів, делегації яких не представлені в Асамблеї, надати відповідні повноваження (читай – запропонувати свої делегації) вже цього місяця. А які ж це такі країни? На хвилинку - це Республіка Боснія і Герцеговина та (увага!) Російська Федерація.
До того ж, подання делегацій повинні розглядатися невідкладно, аби ті могли якомога швидше приступити до роботи. Тобто, у випадку прийняття цієї резолюції ПАРЄ не просто відчинить двері для Путіна, а ще й розстелить перед ним червону килимову доріжку.
Але цим прокремлівське лоббі не планує обмежуватись. Інакше важко пояснити, чому регламентний комітет пропонує доповнити Регламент ПАРЄ положеннями, якими передбачено, що у випадку оспорювання або перегляду повноважень членів делегації за ними цілковито зберігається право голосувати, виступати, брати участь в роботі Асамблеї та її органів.
Автори обґрунтовують це "повагою до прав та зобов"язань Держав-членів" та посилаються на травневе рішення Комітету міністрів Ради Європи.
Нагадаю, 17 травня, у Гельсінкі глави зовнішньополітичних відомств ухвалили неприйнятне для України рішення – резолюцію "Щодо забезпечення поваги прав та обов"язків, принципів, стандартів та цінностей". Ним, по суті, відкрили шлях до повернення російської делегації до ПАРЄ.
Сумно спостерігати, як поважна європейська інституція відверто "дає задню" і відмовляється від власної ідентичності
Адже, коли у 2014 році у відповідь на анексію Криму Парламентська асамблея позбавляла агресора права голосу, делегати від наших європейських партнерів були сповнені рішучості разом відстоювати спільні цінності.
Звісно, реакція Кремля на такий відважний крок ПАРЄ була жорсткою – РФ припинила участь у роботі організації та сплату членських внесків до Ради Європи. Останній фактор, вочевидь, суттєво похитнув економічне благополуччя європейської бюрократії, сприяючи поступовому відходу політичних настроїв у ПАРЄ від принципів Ради Європи заради поточних політичних цілей.
Нині ми, на жаль, спостерігаємо, як норми і стандарти, що є фундаментом цієї Організації, приносяться у жертву ситуативній політичній доцільності.
Як не дивно, черговий фінансовий шантаж Європи з боку Росії – цього разу у вигляді невиконання статутних зобов"язань щодо сплати членських внесків до Ради Європи – знову безвідмовно спрацьовує на тлі політико-економічної кризи в ЄС.
Генсек Ради Європи Турб'єрн Ягланд нещодавно заявив, що негативні наслідки неучасті РФ у ПАРЄ для європейського політико-економічного простору подібні до наслідків ситуації з Брекзітом. За таких умов цілком природньо, що питання відповідальності Москви за невиконання своїх обов"язків як члена Ради Європи стало предметом політичних торгів і кулуарних домовленостей.
Нарешті, проект резолюції передбачає напрацювання подальших доповнень до Регламенту ПАРЄ нормами щодо процедури обґрунтованого оспорювання повноважень окремих членів національної делегації. Є всі підстави вважати, що в цьому контексті метою проросійського лоббі є "проштовхнути" таку процедуру, яка б максимально знімала будь-яку відповідальність з делегації РФ, даючи свого роду імунітет кремлівським делегатам. У такому випадку ПАРЄ перестане бути для України майданчиком для захисту від агресора, а стане майданчиком агресора для тиску на Україну.
Показовою є і реакція окремих європейських політиків, які вбачають в окреслених перспективах позитив. Зокрема, міністр закордонних справ Німеччини вважає повернення РФ до ПАРЄ "гарною новиною" та переконує, що "це зберігає право мільйонів росіян захищати свої права у Європейському суді з прав людини". А як щодо прав мільйонів українців на життя, на мир, на вільні вибори? Як щодо анексованого Криму та окупованого Донбасу? Чи відповіла РФ за ці злочини – хоча б на йоту?
Звісно, попри всю складність ситуації є привід і для оптимізму. Йдеться про позицію окремих країн-членів ПАРЄ. Наприклад, Естонії. Президентка цієї держави пані Кальюлайд відверто заявила, що "Росія повинна змінити свою поведінку в Україні та Грузії, якщо вона хоче відновлення своїх прав у Парламентській Асамблеї Ради Європи". Вона додала, що "сьогодні, у 2019 році, Крим все ще окупований, щоденно ведуться бої на Донбасі, значна частина Грузії також окупована, і ніяких змін на краще".
Пані Кальюлайд також висловила дуже цінну думку, яку я б хотів донести до всіх лідерів країн-членів Ради Європи: "У ситуації, коли стикаються інтереси та цінності, малим державам дуже легко приймати рішення: інтереси можуть змінюватися, але цінності – ніколи".
Бажаю шановним делегатам ПАРЄ дослухатись до цих слів та уважно прочитати запропонований Регламентним комітетом проект резолюції, не допустити знецінення європейської ідеї. Адже толерантність закінчується там, де починається насильство. Сподіваюсь, в ПАРЄ це усвідомлюють.