Київський картонно-паперовий комбінат: розслідування щодо спроб рейдерського захоплення підприємства

ККПК працює попри війну

За даними асоціації виробників "Укрпапір", підприємства галузі виготовили у червні 2023 року 43,59 тис. тонн паперу та картону. Порівняно з червнем 2022 року виробництво зменшилося на 4,9%. Щодо туалетного паперу: українські компанії виготовили у червні поточного року 50,76 млн рулонів, тоді як минулорічний показник склав 104,2 млн рулонів.

Попри зниження попиту на гофротару та санітарно-гігієнічну продукцію в умовах війни, Київський картонно-паперовий комбінат, що розташований в Обухові Київської області, продовжує стабільно працювати.

Всупереч несправедливим санкціям з боку держави, підприємство адаптується до цих змін та залишається одним з найбільших платників податків на Київщині. Працюючи у складних умовах 2022 року, комбінат перерахував до державного бюджету понад 1 млрд грн. Крім того, він продовжує реалізовувати благодійні програми.

І це все — на тлі шаленого тиску з боку силовиків та "зацікавлених осіб", які пнуться зі шкіри, щоб довести зв’язок Київського картонно-паперового комбінату з країною-агресором та завадити стабільній роботі підприємства.

Хто насправді володіє ККПК?

Вже кілька місяців у провідних ЗМІ та на сайтах з сумнівною репутацією регулярно з’являються публікації про те, що власником Київського КПК нібито є Володимир Крупчак — ексдепутат Держдуми РФ, який давно офіційно втратив контроль над підприємством. Вже цього аргументу достатньо, щоб створити необхідний "інформаційний шум". Хіба допустимо, щоб найбільшим підприємством галузі володів російський депутат? Куди дивиться влада: українські гроші перетікають до країни-ворога! Ці маніпулятивні аргументи прості й добре працюють. Їх виявилося достатньо, щоб виправдати арешт 169 обʼєктів нерухомості підприємства на суму понад 10 млрд грн, який відбувся у вересні 2022 року.

"Планується передача арештованих активів в управління АРМА. Кошти, отримані від реалізації активів, пов’язаних з РФ, можуть бути використані для потреб ЗСУ та відбудови зруйнованої ворогом інфраструктури", — йшлося в офіційному повідомленні Нацполіції.

Прокуратура теж не відстала. 6 вересня 2022 року стало відомо про арешт корпоративного права та майна на суму понад 1 млрд грн, власником яких є Pulp Mill Holding GmbH. "За клопотанням прокурорів Офісу Генерального прокурора накладено арешт на корпоративні права та 25 об’єктів нерухомості підприємства, яке є одним з найбільших виробників паперу та картону на території України", — відрапортували в Офісі головного прокурора. Йшлося тут саме про Київський картонно-паперовий комбінат.

Президент України Володимир Зеленський Указом №727/2022 від 19.10.2022 застосував до Крупчака персональні антиросійські санкції. Основним аргументом стала "наявність" у нього російського громадянства.

Але ці аргументи вже давно не відповідають дійсності, і Крупчак вже тривалий час не є громадянином країни-агресора.

Це довелося визнати й прокуратурі. Через три місяці розслідувань у відомстві заявили: Володимир Крупчак потрапив під антиросійські санкції на підставі неправдивих відомостей. Ба більше: виявилося, що Володимир Крупчак перед тим, як переїхати на Кіпр, мав… громадянство України, а відповідно не міг мати іншого.

"…Згідно з інформацією Управління ДМС у Вінницькій області, Крупчак В. вийшов з громадянства Російської Федерації. Останній 24.04.2008 документований паспортом громадянина України, а 14.07.2008 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон. Крупчака В. Указом Президента України 16.05.2019 припинено громадянство України у зв’язку з набуттям громадянства Республіки Кіпр", — йдеться в листі Офісу Генерального прокурора.

Реальний власник акцій ККПК — австрійська компанія Pulp Mill Holding GmbH, один із найбільших виробників паперу, картону та упаковки в Європі. Кінцевий бенефіціар Pulp Mill Holding GmbH — громадянин Австрії д-р Хайнц Циннер.

"Процес реструктуризації Pulp Mill Holding GmbH та компаній, що йому належать, в Україні було розпочато у січні 2022 року. Він тривав понад 9 місяців через зупинку роботи депозитарної системи України та без підставні арешти корпоративних прав українського підприємства. Таким чином, ще на етапі до запровадження щодо громадянина Кіпру Володимира Крупчака хибних санкцій він уже втратив можливість впливати на бізнес-активи Pulp Mill Holding GmbH в Україні", — йдеться в офіційній заяві холдингу.

Про складну ситуацію на підприємстві вже добре знають в ЄС. Тільки останнім часом у провідних профільних ЗМІ з’явилися публікації, автори яких наголошують на штучно створених проблемах для ККПК. "Pulp Mill Holding більше не пов’язаний з Росією. Однак це не заважає українській владі звинувачувати PMH", — сказано у статті "Pulp Mill Holding fürchtetumihre Papier fabrik in Kyiv", що вийшла в EUWID.

Автор публікації "Österreichisch-russische Freundschaft: Geldistdickerals Sanktionen" в журналі Profil зазначає: "На жаль, українська влада та правоохоронні органи не хочуть миритися з фактом реструктуризації PMH, припинення власності на активи в Росії та зміни бенефіціара компанії".

Посол Австрії також звернув увагу на те, що українська влада не завжди обирає співмірні обмежувальні заходи.

Рейдерські прийоми проти Київського картонно-паперового комбінату — репутаційні ризики для України

Повномасштабний наступ РФ у 2022 році призвів до оголошення низки економічних санкцій. Крім того, велика кількість міжнародних бізнесів добровільно чи під тиском стала позбуватися російських "слідів". Хтось вийшов з ринку країни-агресора, хтось ініціював зміну власників, аби позбутися російських бенефіціарів.

Підтримка країни, що потерпає від війни, безперечно, важлива. Проте вона пов’язана з репутаційни миризиками (як мінімум, через масові скорочення працівників), втратою коштів, відмовою від потенційного доходу. Проте величезна кількість компаній погодилася на це й публічно висловила солідарність з Україною.

Що робить в таких умовах українська влада? Починає політику нерозбірливого санкційного тиску на бізнеси — у тому числі європейські. Приклад Київського картонно-паперового комбінату показовий, але не єдиний.

Що далі: можливий розвиток подій

Що станеться, якщо комбінат націоналізують, і держава передасть його новому власнику? Можна розглянути наступні ймовірні варіанти розвитку подій:

1. У нового власника та менеджменту достатньо компетенцій, щоб забезпечити безперервну роботу підприємства. Воно продовжує постачати продукцію на ринок. Мінус — репутаційні втрати. Іноземні бенефіціари вбачають негативні тенденції та починають виводити активи з України. Додатково держава втрачає й без того невисоку інвестиційну привабливість.
2. Підприємство зупиняється, що призведе до втрати робочих місць та погіршення ситуації на ринку. Для задоволення потреби споживачів доведеться залучати іноземних постачальників, що викличе подорожчання та, на певний час, дефіцит продукції, яку випускає ККПК. Україна втрачає важливого платника податків, громада Обухова — ключового роботодавця. Зупинка підприємства призведе і до комунальної катастрофиміста, адже ККПК займається очисткою водних стоків, забезпеченням теплопостачання та гарячою водою житлового сектору Обухова. Додатково Україна несе репутаційні ризики, описані вище.

Що відбувається зараз? ККПК не має можливості долучитися до міжнародних кредитних програм, потрібних для відновлення. Найближчим часом на заводі Siemens у Великій Британії необхідно провести ремонт двох із трьох газотурбінних установок комбінату та замінитиянкі-циліндр на папероробній машині. Для успішної реалізації проєкту Pulp Mill Holding з лютого 2023 року закликає Україну надати дозвіл на залучення кредитів в іноземному банку та обслуговування кредиту, а також просить Австрійський контрольний банк відновити роботу з видачі забезпечення за угодами. Рішення поки немає. Натомість продовжується тиск на ККПК шляхом регулярних оприлюднень безпідставних звинувачень у ЗМІ та на інтернет-майданчиках. Це наштовхує на висновок, що бажання "розпиляти" підприємство у зацікавлених колах все ще велике.

Безперечно, влада країни в умовах повномасштабної війни має право впроваджувати санкції та націоналізувати бізнес, який належить країні-агресору. Пошук відкритих та прихованих російських бенефіціарів в таких умовах виглядає правильним й відповідає міжнародній санкційній політиці щодо РФ. Але головне — не перетворити боротьбу з активами ворога на безцільне махання сокирою, коли під роздачу потрапляють бізнеси, які не мають до цього жодного стосунку. Зрештою, постраждалою може виявитися економіка самої України.