Інтерв'ю з Олегом Абрамовим: Від Warcraft до VP of Engineering — шлях інженера з Донецька до керівника міжнародних команд

Олег Абрамов — інженер, який виріс разом з індустрією

Олег починав свій шлях у Донецьку, на початку ери домашніх комп’ютерів в Україні. Вже в 10 років він самостійно перевстановлював систему, вивчав C++ і створював карти для Warcraft 3. За наступні півтора десятиліття Олег пройшов шлях від ентузіаста-програміста до VP of Engineering, керуючи міжнародними командами у таких компаніях, як Lyft та Stripe у ролі Engineering Manager. У цьому інтерв’ю він ділиться не тільки своїм кар’єрним досвідом, а й поглядами на лідерство, еміграцію, технічну культуру та відповідальність перед людьми.

Початок Шляху

Де саме ти виріс у Донецьку? Як виглядало твоє дитинство?

Я виріс в центрі Донецька, і дитинство припало на розвиток технологій. Коли я був у початковій школі, мати комп'ютер було розкішшю. Як і багато інших дітей, я ходив у комп'ютерні клуби, але також проводив багато часу на вулиці — грав у футбол, бігав та спілкувався. До того часу, як я закінчував школу, технології швидко розвивалися, і у багатьох дітей вже були смартфони та ноутбуки. Комп'ютери мене зацікавили з самого початку, бо мені завжди було цікаво все, що стосується конструювання, будівництва і створення. Тому коли в 2007 році я отримав власний комп'ютер, це стало для мене справжнім проривом.

Коли в тебе вперше з’явився комп’ютер? Що ти на ньому робив у перші тижні?

Власний комп'ютер в мене з'явився влітку 2007 року. Мої бабуся і дідусь подарували його, бо розуміли мою зацікавленість. Я їм і зараз дуже вдячний. Перше велике випробування було перевстановити Windows. Тоді розповсюджене шахрайство було, що комп'ютерні "майстри" ставили Windows, яка злітала через декілька місяців. Мабуть, була якась програма, що видаляла важливі системні файли. І ти мав знову їх викликати. Десь після третього разу, в мене 10-річного з'явилась підозра, що це пов'язано з поламаною Windows і обманом, і ми з дідусем поїхали купувати диск з Windows самостійно. Я вставив диск і почав думати, як його встановити. В мене вдалось! І проблеми зникли. На цьому я навчився трьох важливих речей: немає нічого неможливого, навіть коли тобі лише 10. У світі багато шахраїв, які обкрадають навіть бідних — з ними треба боротись. І третє — що в комп'ютері немає нічого складного, якщо посидіти і подумати. Це якось миттєво прибрало в мене страх щось зламати, і я почав самостійно досліджувати систему та програми — бо ж завжди можна було все знести і пере встановити .

Пам’ятаєш свій перший рядок коду? Що це було — гра, сайт, калькулятор?

Так, пам'ятаю. Приблизно в один і той самий момент я почав дивитись безкоштовні курси по C++ і вивчати основні конструкції. Це був перший серйозний крок у програмуванні. І паралельно я почав створювати карти в Warcraft 3, бо в той час це був один з найкращих способів поєднати програмування з іграми. Я використовував візуальний редактор для створення карт. Він дозволяв легко програмувати поведінку юнітів. Тоді я створював юнітів, відправляв їх на точку Х, керував їх рухом, створював складні ефекти завдяки переміщенню об'єктів. Це було справжнє поєднання теоретичних знань і практики. Саме тоді я зрозумів, що програмування — це не тільки математика чи теорія, а також творчість. Я активно вивчав алгоритми та структури даних, і на той час вже почав виконувати невеликі задачі на C++.

Перші кроки в кар'єрі та управлінні

Як проходив твій шлях у перших компаніях?

На перших роботах складнощів не було. Як правило, під час інтерв'ю проводився детальний аналіз моїх знань та навичок. Мені подобалося аналізувати розподілені системи, багатопоточність, бази даних. Але не тільки теорія — також була і практична складова. Я часто знаходив спільну мову з інтерв'юерами. Мабуть, одним з таких важливих моментів було інтерв'ю в одну з відомих українських ІТ-компаній у кінці 2017 року, на початку 4 курсу бакалавріату. Мене співбесідували 4 технічні ліди, це було чудове інтерв'ю, де ці талановиті люди поставили мені, мабуть, тридцять детальних практичних і теоретичних запитань, і я зміг відповісти на всі. Але я все ж обрав іншу компанію, яку назву "N", де мені здалося, що є більше можливостей для зростання. Там була чудова ідея, команда, архітектор і техлід. Я пропрацював там майже два роки, що дозволило мені розвиватися, як технічно, так і як лідеру.

Як ти відчув перехід від інженера до менеджера?

Далі я почав зростати вертикально, і це було великим викликом, адже потрібно було об'єднувати технічні знання з бізнесом, процесами та роботою з людьми. Це був перехід до ролі Engineering Manager, а згодом — до VP of Engineering. Це важливий етап у кар'єрі, бо розумієш, що вже не тільки технічні рішення стають важливими, а й здатність впливати на команди, підтримувати баланс між інтересами компанії та можливостями людей.

Хто з людей, що тебе оточували, найбільше вплинув на твій шлях?

Окрім родини і близьких, які завжди підтримували мене, з точки зору кар'єри особливо сильно вплинули 4 людини. Перший — це Михайло, який найняв мене на part-time роботу в університеті. Саме ця робота дала мені гроші на переїзд до Києва, і я вдячний йому за це. Другий — Михайло, архітектор, який формував команди в компанії "N". З ним я познайомився з новим рівнем знань — взаємодією систем, що створюються різними командами, і усвідомив, що складнощі та виклики — це не завжди тільки технічні проблеми. Третій — Денис, технічний лід у компанії "N", який показав, що в керівництві важливо не тільки вимірювати, хто що і як робить, але й демонструвати правильні підходи самостійно. Четвертий — Євгеній, керівник компанії, де я мав великий привілей очолити всю інженерну команду. Це дозволило мені зрозуміти, як можна знайти складний баланс між інтересами компанії та можливостями людей.

Лідерство, еміграція та майбутнє

Твій досвід керівництва людьми — з яким емоційним викликом ти стикався найчастіше? Було щось, що змусило переглянути себе як лідера?

Мабуть, для керівника насамперед це — боятись розчарувати себе, твого керівника або твою команду. Я намагався вирішувати це абсолютною прозорістю і чесністю. Якщо ти сумніваєшся в чомусь — ти говориш. Якщо тебе щось непокоїть — ти говориш. Якщо щось йде не так — ти так само про це говориш. Жодних інтриг. В моєму досвіді це завжди призводило лише до гарних результатів, і чесно кажучи, я завжди був оточений людьми, які притримувались таких самих принципів. Чесність і прозорість могли б розв'язати багато проблем у цьому світі.

Як ти відчував себе як українець серед інженерів з інших країн? Були моменти упередженості, здивування або гордості?

Ніколи не стикався з упередженістю. Так само з мого боку. Мої найкращі менеджери і друзі в кар'єрі були росіянином, індійцем, та українцем. В цілому, мені здається, у західному суспільстві очікується, що ти як працівник будеш більш універсальним. Майндсет "це не моя зона відповідальності" в технологічних компаніях не працює. І чим більше ти рухаєшся на захід, тим більше це очікування універсальності. Більшість українців вже багато років намагаються бути універсальними на ринку праці, тому я не бачив складнощів в інтеграції в західні команди та суспільства.

Як ти зрозумів, що готовий до еміграції?

Мені хотілось працювати в зовсім іншій культурі, середовищі, кліматі. Подивитись, де мої знання можуть бути корисними, а де я сам можу повчитись іншому. Навчитись на помилках інших людей. Зрозуміти, де інші компанії приймають кращі рішення, а де — гірші. Так би мовити, "Подивитись, як треба робити" і "Як не треба робити ні в якому разі".

Якщо завтра в Україну повернеться мир і стабільність — чи ти повернешся? Якщо так — у якій ролі ти себе бачиш?

Мабуть, не в найближчі 10 років. Країна та суспільство повинні оговтатись від стресу та трагедії. Я бачив війну і жив поряд з нею з 2014 року — зараз я хотів би сфокусуватись на інших частинах світу. Людство воює тисячоліттями. Жити у Європі — кожне століття бачити декілька війн. Це складно, але я хотів би присвятити наступні 10 років створенню технологій, які можуть спростити та покращити життя людей.

Що ти скажеш дитині, коли вона питатиме: "Тату, а чим ти займаєшся?"

Сподіваюсь сказати, що я працюю над створенням технологій, які допомагають людям знаходити одне одного, створювати нові зв’язки і мати більше часу для важливих речей. Я прагну зробити світ кращим за допомогою технологій, щоб людям було легше жити, а не витрачати час на зайві турботи.

Що ти хотів би, щоб про тебе написали в одному реченні через 20 років? Не як про інженера, а як про людину.

Мабуть, людина, яка за допомогою технологій змогла об'єднати людей, дати їм більше вільного часу на життя, знайомства, мандри. Адже саме це найкраще запобігає конфліктам. Я так дійсно думаю. Не надто банально?

Журналіст:

Це гарна ціль, і я можу лише побажати тобі її досягти. 

Дякую, що поділився своїми досвідом і поглядами, Олеже. Це справді цікава і надихаюча історія.