Візьми і зроби

"Візьми і зроби!" Саме цю фразу розміщено над входом одного з корпусів Українського католицького університету у Львові. Так логічно і просто. Геніально! Проект Ощадбанку "Будуй своє" надихає мене все більше дізнаватись про підприємців — представників малого та середнього бізнесу. Адже в кожного з них унікальна історія. Хтось побачив, що щось йде не так, десь не допрацьовують, хтось зрозумів: "можна краще", а хтось раптово виявив вільну нішу, на яку є попит. Пазл склався: є попит — немає пропозиції — треба сформувати пропозицію. Цікавим є факт, що відразу після того як вільну нішу пропрацьовував один підприємець, почали виникати конкуренти. Тому що страшно бути першим на ринку, який ніхто до цього не досліджував і на якому ще зовсім немає гравців. Але справа ця вдячна! У разі успіху ви назавжди залишитесь першими, хто розпочав цей тренд. Звичайно, за умови, що "триматимете удар" та створюватимете унікальну торгову пропозицію, адаптуючись до вимог часу. В ідеалі усі конкурують з усіма й у конкуренції народжуються переможці. Змінюйся або помри — незмінне правило ринкової економіки.

Наприклад, засновниця бренда "Цукатъ" майже все життя мешкала у місті, а після травматичної події, як антистрес, почала варити варення. Спершу для себе, потім на продаж, після участі у виставці з"явився перший масштабний замовник. Запустився процес. Пошук нових рецептів. Винайдення своїх. Розширення та збільшення потужностей — лише питання часу.

Молода дівчина-журналіст зрозуміла, що хоче шити одяг. Знайшла однодумницю, зробили бізнес-проект, набивали разом гулі, змінювали, переписували, креслили, помилялись, знову змінювали — і тепер їхні піжами продаються по всьому світі. Засновниці бренда "вуличних піжам" Sleeper set зайняли нішу walking sleepwear (і піжама, і костюм "на вихід"), яка ще мало розвинена в Україні…

Складно уявити, скільки б ми витратили часу на пошуки якісної української продукції ще 3–5 років тому. Зараз ви можете оглянути свій дім і здивуєтеся, скільки в ньому з"явилося речей українського виробництва. А фестивалі з місцевим стріт-фудом ми вже заздалегідь вносимо до своїх графіків. У супермаркеті вже звично рука тягнеться до знайомих і перевірених фермерських продуктів, сирів чи спаржі. Все це виявляється не лише якісним, а й якимось надзвичайно смачним, гарним, сучасним. Таке враження, що наші підприємці перестрибнули еволюційний шлях переходу від "ширпотреба" й одразу підняли собі планку до унікальних речей світового рівня. І до цього буму українського підприємництва варто долучитися всім.

Підприємці мають розвивати бізнес, шукати нові ринки збуту, безперервно навчатись. Технологія виробництва, бухгалтерія, юридичні деталі, маркетинг, digital, іноземні мови — ці та інші сфери потрібно знати сучасному підприємцю. Спершу власник малого бізнесу є універсальним "Шивою", який займається всім, а згодом починає набирати працівників-експертів у конкретній галузі, які вже знають більше, ніж він. Але й тоді процес має бути безперервним.

Держава має створювати законодавчі умови для легального ведення бізнесу, запропоновувати компенсацію ставки, частини тіла кредиту, державної гарантії, створювати спеціальний фонд. Оформлення, приймання працівників на роботу, сплата податків, юридичні деталі — все має бути спрощено, наскільки можливо.

Банки мають забезпечувати якісне обслуговування малого та середнього бізнесу, створювати зручні умови кредитування. Для Ощадбанку цей напрям є одним із пріоритетних.

На підприємцях тримається економіка в сучасному світі. В Ізраїлі 99% бізнесу — підприємці та малі підприємства. У Польщі 54% ВВП створюється малим бізнесом. І поляки на цьому не зупиняються. Їхня цільова модель — 80%, як у Данії. В Україні з 1 млн 750 тис. зареєстрованих підприємців "живих" лише 400 тисяч. Це катастрофічно мало! Не втомлююсь повторювати: країні потрібні 2 млн підприємців.

Я гордий за українські бренди. І сміливо їх рекомендую! Справ багато. Вільних ніш ще більше. Вистачить усім. Працюємо далі! Будуємо своє! Будуємо країну!