Не бізнес-проект, а дитина
Максим Бахматов, керуючий партнер UNIT.City та голова правління Radak Tech, про те, чому українські бренди не можна оцінювати об’єктивно і як вижити стартапам у нашому кліматі
Особисто я майже всім брендам-учасникам рейтингу ставив високі оцінки. Вони на це заслуговують. Я виходив з того, що майже всі ці компанії створені чимало років тому і виробляють хороший, якісний продукт, інакше б вони не проіснували до сьогодні. Головне, на що я орієнтувався в оцінюванні: чи достатньо інформації про бренд у медійному полі; чи на слуху він; як він представлений візуально. Власне, я оцінював саму стратегію просування. Мені здається, об"єктивно давати оцінку українським брендам неможливо. У нас здебільшого це не бізнес-проект, а дітище, в яке власник мусив вкласти частину себе. А як можна порівнювати дітей?
У нашій країні так складно зробити бізнес, що сам факт його існування — уже значне досягнення. Ми маємо багато освічених людей, але водночас бракує тих, хто готовий ризикувати, а ця риса є найголовнішою для розвитку справи. Українці дуже інертні. Ми не маємо традиції робити свою справу. Бракує знань, як будувати бізнес, і навіть економічні вузи їх не дають. Той бізнес, який сьогодні працює в нашій країні, — це результат практичної діяльності власників: вони все випробували на власному досвіді, їм ніхто нічого не підказував, ніхто їх не спрямовував. Якщо на Заході діють схеми, як побудувати власну справу, то в наших реаліях вони здебільшого не працюють. Успішні світові моделі передбачають стабільну юрисдикцію, дотримання усіх законів, умов контракту, вони зрозумілі іноземним інвесторам. У нашій країні все геть не так. Ми, наприклад, не маємо змоги легко залучати іноземні інвестиції в українську компанію, як це заведено у венчурному бізнесі на Заході. У нас не надто сприятлива економічна ситуація і, до того ж, великий спротив суспільства. Стартап виходить на ринок з надто високими ризиками. Навіть у казино ймовірність виграшу є більшою, адже лише 0,3% стартапів стають успішними.
"Найважливішими є люди, які зможуть нормально його розвивати. Лідери — однакові, команди — різні"
Тому їм потрібно допомагати, їх треба навчати, створювати можливості. Які поради стартапам я б дав?
Передусім слід чітко прописувати домовленості між партнерами: хто за що відповідає, який внесок кожної зі сторін. 99% тих, хто починає бізнес, цього не дотримуються. Тому так багато непорозумінь і образ. Кожна сторона має свої очікування. Відмінності між цими очікуваннями потім призводять до конфліктів. Якщо з"ясувати відразу, все буде набагато простіше.
Не інвестувати в капітальні витрати. Все, що можна взяти в оренду, треба орендувати. Тоді в бізнес легко зайти і легко з нього вийти. Нехай для початку це буде стара хлібопекарська машина — згодом придбаєте нову, але ви без великих витрат зможете спробувати, чи піде справа. Витрати все одно будуть, і на все відразу коштів може не вистачити.
Бізнес мусить бути орієнтованим на експорт. Тоді будуть валютні надходження і певна "валютна подушка", яка дозволить швидко розвиватися на українському ринку, що все-таки є перспективним і головним для нас. Це мають бути стартапи, які створюють власний продукт і будуть конкурентоспроможні на європейському ринку, але при цьому зможуть розвиватися далі в Україні. Не так важливо, в якій сфері стартап створює продукт. Головне, щоб цей продукт вирішував конкретну проблему.
Зібрати команду. Інвестори насамперед дивляться на неї. Від старту до фіналу продукт може змінитися кардинально. Найважливішими є люди, які зможуть нормально його розвивати. Лідери — однакові, команди — різні.
Це має бути хороший, якісний продукт. Однієї назви — пиріжки "Смачні" — замало, вони насправді мусять бути смачними. І вже згодом слід думати, як їх продати.