Объединить усилия. Зачем Украине углубление партнерства с НАТО

Петро Порошенко направив до НАТО офіційне звернення з пропозицією залучити Україну до Програми розширених можливостей. Позитивне рішення Альянсу означатиме перехід співпраці між Україною та НАТО у більш практичну площину. Фактично це найвищий рівень кооперації, на який можуть розраховувати країни, які ще не увійшли до Організації північноатлантичного договору.

Програма розширених можливостей — одна з ключових складових так званої Ініціативи взаємосумісності партнерів, започаткованої за підсумками Уельського саміту НАТО у 2014 році. Впровадження ініціативи стало логічним кроком після виведення з Афганістану основного військового контингенту Альянсу, коли перед НАТО та партнерами постала необхідність зберегти корисний досвід проведення багатонаціональних операцій.

Разом зі стартом Ініціативи було створено Платформу взаємосумісності, яка об"єднала 25 партнерів НАТО, у тому числі Україну, зацікавлених в розвитку взаємодії з Альянсом для реагування на майбутні кризові ситуації та задля участі в операціях під спільним командуванням. Невдовзі після Уельського саміту керівництво НАТО визнало потребу в посиленні зв"язків з державами, що найактивніше залучені до діяльності НАТО, через формулювання особливих форматів співробітництва в кожному окремому випадку. Так з"явилася Програма розширених можливостей, до якої приєдналися Австралія, Фінляндія, Грузія, Йорданія та Швеція. Україна може бути наступною на черзі. Позитивне рішення Альянсу вкрай важливе для нас.

Україна вже тривалий час є особливим партнером НАТО та орієнтується на стандарти організації. З 1992 року українські національні контингенти беруть участь у колективних зусиллях з підтримання міжнародного миру та безпеки. Підрозділи, що долучалися до операцій з врегулювання криз, мали пройти окрему підготовку разом із силами Альянсу, щоб вміти діяти під спільним командуванням, однаково розуміти та виконувати накази. Коли почалася збройна агресія Росії, ми побачили, як спрацював цей досвід — ті підрозділи, що пройшли школу міжнародних операцій з підтримання миру і безпеки, демонстрували відчутно кращу боєготовність та зазнавали менших втрат.

Коли у 2014 році перед ЗСУ постало питання, як нарощувати потенціал для відсічі російської агресії, було погоджено однозначну відповідь: рухатись в напрямку євроатлантичної інтеграції. Офіційно це рішення було зафіксовано у введеному в дію указом президента Стратегічному оборонному бюлетені. Досягнення оперативної сумісності з арміями країн НАТО до 2020 року визначено в бюлетені однією з ключових цілей військової реформи України.

Також в 2014 році у відповідь на посилення напруження на східному кордоні наш найближчий партнер — США прийняв рішення щодо створення спеціального механізму підтримки ЗСУ, який передбачав саме практичні кроки, які посилюють політичне партнерство. Йдеться, зокрема, про розгортання центру бойової підготовки на базі Яворівського полігону із залученням іноземних інструкторів.

Дуже швидко до ініціативи виявили готовність приєднатися інші країни — направити інструкторів та готувати наші підрозділи. Так було створено Багатонаціональний об"єднаний координаційний комітет з питань військового співробітництва та оборонного реформування, куди увійшли представники України, Сполучених Штатів, Великої Британії, Канади та Литви. У рамках комітету відбувається робота Багатонаціональної тренувальної групи — Україна готує в Яворові підрозділи ЗСУ за стандартами НАТО. Контингент іноземних інструкторів дуже великий — наприклад, загальна чисельність лише американців, що працювали та працюють в Яворові, близько 350. У грудні завершиться підготовка вже п'ятого у цьому році батальйону Збройних сил України.

Військова освіта в Україні також поступово рівняється на досвід країн НАТО. Збільшено відсоток практичних завдань, наказом міністра оборони створено групу, яка інспектує навчальні заклади, щоб вносити корективи в процес навчання та забезпечити на наступний період максимальну підготовку офіцерів та бійців. У військовому навчальному центрі "Десна" вже працює відповідний центр підготовки сержантів. В арміях, на які ми рівняємось, сержантський склад є опорою збройних сил. Ми маємо таку ж мету.

Зрештою, міжнародне співробітництво є однією із складових реформи оборонного сектору України. Всі існуючі форми та механізми такої взаємодії з НАТО та іншими партнерами прописані в Стратегічному оборонному бюлетені. Завдяки цьому ЗСУ працює на основі єдиного бачення з партнерами, єдиних цілей.

Якісні зміни в українській армії можуть свідчити про те, що відмова від позаблокового статусу була зваженим і правильним рішенням. Налагоджуючи співпрацю з найбільшим військовим об"єднанням світу, можна розраховувати на участь кращих закордонних військових фахівців у розбудові української армії. Саме це зараз відбувається. Наприклад, нещодавно міністр оборони звернувся до своїх колег з країн-партнерів з проханням направити до України радників найвищого рівня. І вони у нас вже працюють. Генерал Джон Абізейд, стратегічний радник високого рівня від США, у жовтні був в Україні з ознайомчим візитом, а вже у листопаді повернувся, щоб глибше вивчити проблематику. Він налаштований не тільки радити вищому військовому українському керівництву, а й залучати нову допомогу, говорити про наші потреби за кордоном.

Утім, впровадження стандартів НАТО не слід сприймати як кінцеву мету реформи. Це радше інструмент для зміцнення Збройних сил України, які будуть здатні забезпечити відновлення територіальної цілісності та недоторканість українських кордонів. І йдеться не лише про фінансову допомогу, а передусім дорадчу. Україна має самостійно пройти шлях військових реформ, розраховуючи на себе та намагаючись залучати внутрішні ресурси. Однак, щоб скоротити цей шлях, українській армії потрібні стратегічні військові радники і тісна взаємодія з найсучаснішими арміями світу.

Програма розширених можливостей НАТО в цьому сенсі має особливе значення, адже наближатиме перспективу вступу України до Альянсу.