Капкани приватизації. Які плюси і мінуси нового закону

Найбільш відомими з них є: "Одеський припортовий завод", "Турбоатом", шість "Обленерго" та "Президент Готель". Чи вдасться це зробити?

Уряд ще з початку 2000-х років намагається дати приватизації "другий подих", але марно. Так, надходження від неї торік склали лише 3,4 млрд грн при запланованих 17,1 млрд грн. В держбюджеті на 2018 рік запланований прибуток від приватизації становить 21,3 млрд грн. Саме для досягнення цієї мети і був прийнятий новий Закон.

Уряд анонсував залучення міжнародних радників для проведення процедури приватизації максимально ефективно та прозоро. Радникам нададуть повноваження: з проведення бухгалтерської звітності, аналізу економічного, технічного і фінансового стану об"єкта, встановлення основної ціни, тарифу на продаж, а також пошуку потенційних інвесторів.

Для продажу "Одеського припортового заводу" вже присвоєно радника – польську філію компанії Ernst & Young, яка входить до великої четвірки аудиторських компаній. У Польщі зараз вже проводяться перші road show із залученням потенційних інвесторів. Такий розвиток подій дозволяє зробити припущення, що Кабмін та Фонд Держмайна як ніколи зацікавлені в пошуку іноземних інвесторів для швидкого та економічно вигідного продажу об"єктів, зазначених в Законі.

Новий закон містить у собі декілька важливих плюсів як для бізнесу, так і для держави в цілому, а саме: збереження основних видів діяльності підприємства, їхнє технічне переобладнання, модернізацію виробництва та енергомодернізацію об"єктів, створення робочих місць та забезпечення соцгарантій працівникам.

Одним з прикладів такої проблеми є той самий "Одеський припортовий завод". Цей об"єкт вже було виставлено на аукціон відповідно до вимог попереднього закону, але він так і не був проданий. Ключовою проблемою цього об"єкта для держави є визначення ціни. Наявність значної кредиторської заборгованості зводить до мінімуму інтерес інвесторів, навіть враховуючи той факт, що ціна на цей об"єкт вже зменшена у двічі у порівнянні з 2016-2017 роками. Для вирішення цієї ситуації необхідно провести повний аудит підприємства, що можливо потягне за собою зменшення пасивів. Правильність зменшення ціни безпосередньо вплине як на інтерес потенційних інвесторів, так і на суму, яку отримає держава за продаж цього об"єкту.

Також, проблемою, яка може вплинути на інтерес до об"єктів приватизації, може бути відмова держави від передачі земельної ділянки у власність інвестора разом з об"єктом приватизації. Так, Законом передбачено, що земельні ділянки не підлягають приватизації разом з об"єктами нерухомості. Інвестори, купуючи об"єкти нерухомості, повинні будуть укладати договори оренди земельних ділянок під своїми об"єктами.

По-перше, деякі об"єкти приватизації, у зв"язку з їх неефективним використанням, будуть цікаві інвесторам тільки як майданчики з розвинутою транспортною розв"язкою.

По-друге, навіть після приватизації розпорядники землі можуть з формальних підстав відмовляти у передачі земельної ділянки в оренду новим власникам. Це може суттєво впливати на інтерес потенційних інвесторів до об"єктів приватизації. Виходом з ситуації, яка склалася, може бути встановлення законодавчого зобов"язання розпорядникам земельних ділянок, передавати такі ділянки в оренду новим власникам об"єктів нерухомості внаслідок приватизації.

Крім того, продаж великих об"єктів проходить без залучення електронних майданчиків з проведення аукціону, як у об"єктів малої приватизації. Виходячи з норм Закону, питання про зниження ціни визначає аукціонна комісія. За її рішеннями, вперше стартова ціна знижується на 25 відсотків, вдруге на 50 відсотків. Скоріш за все, наявність цієї норми у законодавстві може призвести до корупційних зловживань, оскільки реєстрація учасників не буде проводитися так прозоро, як у випадку малої приватизації. Зважаючи на це, є потенційний ризик втрати державою коштів, а інвесторами - інтересу та впевненості у захисті своїх прав.

У разі усунення зазначених недоліків, є всі передумови сподіватися, що нову процедуру великої приватизації не чекатиме невдача.

У співавторстві з Максимом Пироговим – керівником Дніпровського офісу Investment Service Ukraine