Голодомор и Орегон. Как американцы принимали резолюцию по геноциду украинцев

Увесь законодавчий процес — від написання резолюції, слухань, голосування в сенаті та Нижній палаті до церемонії підписання — зайняв майже рік

Фото: Пресс-служба Президента Украины
Фото: Пресс-служба Президента Украины
Related video

Минулого року я відвідала Київ. До нього дуже далека дорога — десять годинникових поясів, 9000 кілометрів, переліт через усі континентальні Штати, Атлантичний океан, Західну Європу. Багато годин у літаку, багато часу на роздуми. В Києві часу на них бракувало — заплановані та незаплановані зустрічі, Хрещатик, виступ на радіо і кілька годин у музеї Голодомору. На той час у музеї проходила виставка "Вишиванка вартістю в життя", вражаюча та незабутня. А потім потяг "Інтерсіті" до Слов"янська дорогою до Сєверодонецька, де працював офіс американської організації "Мерсі Корпс".

У Слов"янську знову зустрічі й знову згадка про Голодомор. Мій товариш із сусіднього штату Вашингтон познайомив мене зі своєю сім"єю в Слов"янську. Після зустрічі ми відвідали церкву пастора Павенка, дядька мого американського товариша. А потім зупинилися біля могили двох його синів, убитих під час окупації Слов"янська. Це місце вже має кілька меморіалів — меморіал загиблим під час Другої світової та меморіал жертвам Голодомору. Маленький та мало примітний, менший за інші меморіали, певно поставлений невдовзі після розпаду Радянського Союзу. Дорогою назад — знову "Інтерсіті" зі Слов"янська до Києва, довгий переліт із зупинкою в Лондоні — я шкодувала, що не зробила світлину меморіалу Голодомору в Слов"янську та що так мало знаю про Голодомор та історію моєї родини.

Від початку Майдану, окупації Криму, Донбасу наша українська громада в Орегоні намагається допомогти пересічним американцям зрозуміти, що відбувається в Україні. Ми робимо презентації про сучасні події в Україні, беремо участь у радіопередачах, даємо інтерв"ю для місцевих газет. Американці занадто мало знають про Україну. Для нашого штату, що знаходиться на побережжі Тихого океану, Україна — це дуже далекий світ. Іноді важко знати, звідки починати розповідь про сучасні події. Часто потрібно почати з історії минулого століття та інформації про Україну за радянських часів, про Другу світову війну. Часткою такої освітньої роботи нашої громади стала резолюція щодо вшанування пам"яті жертв Голодомору в штаті Орегон.

Подібна резолюція була прийнята сусіднім штатом Каліфорнія 2016 року. Після подорожі в Україну для мене стало важливим, щоб мій штат розглянув резолюцію вшанування пам"яті жертв Голодомору. Тож восени 2016 року кілька членів нашої громади зустрілися із сенаторкою Моннс Андерсон, яка представляє місто в Орегоні, де живе та працює багато українців. Вона почула про цей геноцид уперше, тому спочатку нам треба було розповісти їй про нього і потім ознайомити з деталями резолюції. Сенаторка з ентузіазмом погодилася висунути цю резолюцію на розгляд парламенту нашого штату і стати її головним спонсором.

Парламентська сесія в Орегоні в непарні роки починається в січні. Але багато попередньої роботи відбувається задовго до її початку

Парламентарії зустрічаються з громадами, які вони представляють, вирішують, які законопроекти винести на розгляд парламенту. Кількість законопроектів для кожного депутата обмежена, бо сесія має закінчитися до середини липня, тож перший крок кожного законопроекту — знайти парламентарія, який би висунув цей законопроект. Потім іде пошук ко-спонсорів законопроекту, зустрічі з парламентаріями, щоб переконати їх не лише підтримати законопроект, а й спонсорувати його, поставити своє ім"я та свою репутацію під цим законопроектом. Вже до початку сесії в січні 2017 року наша резолюція мала два головних спонсора — сенаторку від Демократичної та сенатора від Республіканської партії — та тринадцять "звичайних" ко-спонсорів — сенаторів та представників Нижньої палати від обох головних політичних партій нашого штату.

Кожна зустріч у парламенті, кожне слухання в комітетах сенату та Нижньої палати — можливість познайомити наших представників у законодавстві штату з українською громадою та її історією. Хоча українська громада в Орегоні доволі численна, до цього часу вона не була політично активною. Події на Майдані надихнули нас на політичну активність на підтримку України на федеральному рівні та рівні штату. Резолюція щодо вшанування пам"яті жертв Голодомору стала першою в штаті, висунутою на прохання Українсько-американської культурної асоціації штату Орегон.

Під час підготовки до слухань в одному з комітетів сенату я дізналася, що одна з моїх близьких подруг має книжку історії своєї сім"ї, у тому числі родичів, що пережили Голодомор, і тих, що ні. Десять людей з однієї сім"ї — від старої бабусі до маленьких дітей — померли від голоду в 1932–1933 роках. Історія цієї української сім"ї тепер стала частиною історії Орегона — архіви штату зберігають записи слухань у нашому парламенті та документи, надані під час слухань. Сторінка з матеріалами містить коротку презентацію про історію сім"ї Маргарити Смолянської, студентки університету в місті Портленд, під час Голодомору.

Увесь законодавчий процес — від написання резолюції, слухань, голосування в сенаті та Нижній палаті до церемонії підписання — зайняв майже рік. Це багато годин підготовки, зустрічей, виступів, знайомства з новими людьми та історією. За цей рік я більше дізналася про історію України, передусім ту її частину, яку не вивчали у моїй радянській школі. Я довідалася про друзів та історії їхніх сімей. Разом ми познайомилися краще з нашим штатом — представниками в парламенті — та ознайомили їх з українською громадою та історією геноциду, про що вони ніколи раніше не чули.

25 листопада ми запалимо свічки в пам"ять жертв Голодомору в різних куточках нашого штату. Деякі з нас зберуться в центрі Портленда, деякі зроблять це у своїх домівках. Ми також готуємо зібрання, де почесним гостем буде мешканець штату Орегон Джордж Менделюк — режисер фільму "Гіркі Жнива", першої англомовної стрічки, присвяченої темі Голодомору. Ми, орегонці українського походження, є частиною нашого штату. Для нас важливо, що наш штат цього року вшановує частку нашої історії. Української історії.