Історія життя та боротьби: на екрани виходить стрічка Марії Яремчук про "кіборга" Барса

Повномасштабна війна, яка розпочалася у лютому 2022 року, змінила український соціокультурний простір, привнісши в нього більше гострих питань, ніж відповідей.

Одне з таких питань: чи потрібні Україні нові герої?

Сумніви у потрібності підживлюється меседжами-міркуваннями, на кшталт:

• герої потрібні там, де процвітає безвідповідальність;
• геройство бійців — це результат непрофесійності командирів,
• коли військова машина працює так, як треба, герої не потрібні.

Кожен/кожна з митців і мисткинь сьогодні намагається дати на це питання свою відповідь. Це робить і команда документалістів продакшену "Сектор Правди" та ГО "Рушійна Сила" на чолі з режисеркою Марією Яремчук. Правда, митці вирішили довести свою точку зору не тривалими дискусіями на медійних майданчиках, а справою. Їх відповіддю на питання, чи потрібні Україні нові герої, є документальний фільм-портрет "Барс. Незакінчена справа", зйомки якого охопили Київщину, Чернівеччину, Полтавщину та Тернопілля.

"Барс" — не перший історичний проєкт команди. Продакшн "Сектор Правди" відомий своїми документальними роботами різного формату з 2014 року. В доробку команди кілька сотень відео з фронту, документальні повнометражки та низка телепроєктів. Особливістю режисерських робіт Марії Яремчук є розвиток нового жанру вітчизняної документалістики – документально-ігрового дослідницького історичного кіно. Всі фільми команди так чи інакше дотичні до історії України, яка розповідається через долі окремих людей виключно на підставі свідчень, документів і фактів. Творець історії — людина, — вважають митці. І послідовно дотримуються цієї точки зору.

Власне творцеві новітньої історії нашої держави — воїну-добровольцю, Народному герою України, "кіборгу" Валерію Красняну на псевдо Барс і присвячено нову роботу команди.

Валерій Краснян — "Барс" — непересічна особистість, він був і залишається одним із символів добровольчого руху нової доби. Боєць — один з небагатьох воїнів, чия воскова фігура була вилита при житті, прийшов у військо в 2014 році, а перед цим на Майдан не з вулиці. З кінця 90-х років минулого століття Валерій був постійним учасником національно-визвольного руху в Україні. З 2004 року на Червонодібровську січ, яку організовував його побратим Валерій Чоботар, приїжджали діти з різних регіонів України — Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської, Хмельницької, Сумської областей, Дніпропетровська та Києва. Валерій був серед організаторів вишколів з історії України, українських бойових мистецтв. Вчив дітей верхової їзди.

На війну 2014 року друг Барс приїхав добровольцем прямо з Майдану. Був бійцем Айдару, потім ДУК ПС. В добровольчому корпусі очолив роту, яку згодом з його подачі назвали "Чорними поплавками". Так підрозділ Барса називають на фронті й донині.

Побратими пам’ятають і шанують воїна за професійність та беззаперечну відданість справі, відповідальне ставлення до підлеглих, сміливість та гідність.

Рефреном у фільмі звучить розгублена реакція підлеглих, друзів, родини Барса на його загибель:

— Ми думали, що він — безсмертний…

Особистість такого рівня беззаперечно заслуговує на те, щоб її історія була розказана. Марія Яремчук вирішила розказати її через спогади друзів, рідних, побратимів.

"За життя друг "Барс" не любив давати інтерв’ю та брати участь у зйомках, — говорить режисерка, — тому об’єднання спогадів його побратимів і посестер, збір архівних фото і відео (поки вони ще зберігаються в людей), відверті розмови з рідними та побратимами дадуть змогу створити об’ємний портрет людини, яка двічі не побоялася стати на шлях боротьби із російським агресором і ні на крок не відступила від своїх переконань та ідеалів".

Дружина героя Наталя, бойові побратими, військовий журналіст Андрій Цаплієнко, Народний герой України волонтерка Ксенія Бикова розповідають про свої особисті стосунки з героєм і роблять фільм розсипом яскравих епізодів. Їх — ці епізоди — творці фільму майстерно поєднують лейтмотивом картини — думкою Барса про незакінчену справу. "Незакінчена справа Барса" — це відвоювання повної і повноцінної незалежності нашої держави. Настільки повної, щоб нашим дітям вже не довелось воювати.

Попри закінчення земного життя героя, фільм має відкриту кінцівку. Кожному глядачеві надається право відповісти, чи потрібні Україні такі герої як Валерій Краснян — Барс. Для себе команда творців фільму на це питання відповідає:

— Так, потрібні. Дітям, онукам потрібні. Чому? Бо вони кров’ю прописали і прописують наше майбутнє.

Із 1 жовтня фільм буде розміщено у вільному доступі на стримінговій платформі Київстар ТБ.

Статтю підготовлено за підтримки Українського культурного фонду. Позиція Українського культурного фонду може не співпадати з думкою автора.