Протез є, але незалежність не завжди відновлена: Future for Ukraine представив результати дослідження досвіду ветеранів із втратою кінцівок
37,5% опитаних, які вже мають протез, хоча б іноді потребують допомоги під час пересування. Кожен п’ятий респондент потребує психологічної допомоги, але не має до неї доступу.
Фонд Future for Ukraine презентував результати дослідження “Оцінка безбар’єрності середовища для ветеранів війни з втратою кінцівок в Україні”, що ґрунтується на відповідях 204 ветеранів і ветеранок.
Дослідження показує, що отримання протеза є важливим етапом відновлення, але саме по собі не гарантує людині незалежності. На результат впливають доступ до реабілітації та сервісу протеза, транспорт, житло, можливість працювати, отримувати психологічну допомогу й брати участь у житті громади.
Презентація відбулася у центрі протезування МСОР Україна за участі представників профільних міністерств, ветеранських організацій, фахівців із протезування та реабілітації, громадського сектору. Дослідження проводилося в межах проєкту “Go to the Future: Адвокація безбар'єрної інтеграції ветеранів з втраченими кінцівками” за підтримки Фонду “Аскольд і Дір”, що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту “Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії” за фінансування Норвегії та Швеції.
“Ми оцінювали не лише факт отримання протеза, а весь подальший маршрут людини: чи може вона самостійно пересуватися, користуватися транспортом, отримувати послуги, працювати та бути включеною у життя громади. Дані показують, що між протезуванням і поверненням до незалежного життя все ще залишається розрив”, — зазначила Анна Ланчук, менеджерка з моніторингу, оцінювання, підзвітності та навчання (MEAL) фонду Future for Ukraine.
Протез отримано, але потреба в допомозі залишається
152 із 204 опитаних мають протез. Водночас 57 із них іноді потребують сторонньої допомоги чи підстраховки під час пересування.
75,7% опитуваних зустрічають фізичні бар’єри щодня або кілька разів на тиждень.
Доступність громадського транспорту низько оцінили 56,4% тих, хто відповів на це запитання. Серед мешканців сіл і селищ цей показник становить 71,4%.
Бар’єри впливають і на економічну самостійність: 39,5% респондентів не працюють через стан здоров’я. Понад половина опитаних низько оцінює доступність інформації про державні пільги та статуси — 56,9%, а також про працевлаштування і перенавчання — 56,3%.
Психологічна допомога має бути частиною маршруту відновлення
Майже кожен другий респондент часто або майже постійно відчуває емоційну втому чи невпевненість у майбутньому. Близько третини опитуваних відчувають тривожність, ізоляцію або самотність. Психологічну допомогу регулярно отримують лише 11,6% респондентів, ще 24,1% — епізодично. Водночас 40 із 199 опитаних прямо зазначили, що потребують такої допомоги, але не мають до неї доступу.
Супровід має тривати після отримання протеза
Серед користувачів протеза, які отримали щонайменше чотири види післяпротезної підтримки, 83,5% задоволені результатом протезування, а 51,5% працевлаштовані.
“Протез може повернути людині рух, але не здатен сам по собі повернути незалежність. Для нас важливо, щоб досвід ветеранів і ветеранок був почутим, тому його результати ми передамо профільним міністерствам і органам місцевого самоврядування, аби рішення у сфері безбар’єрності формувалися дієвими та з думкою про ветеранів та їхні родини”, — Олена Ніколаєнко, президентка Future for Ukraine в США, стратегиня та лідерка міжнародного фандрайзингу фонду.
Матеріал створено БО «БФ “Майбутнє для України”» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування урядів Норвегії та Швеції. Зміст матеріалу є відповідальністю БО «БФ “Майбутнє для України”» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.