Олег Скрипка відмовився рвати на собі тільняшку і зробив Тимошенко зустрічну пропозицію (відео)

Артист має вибір: лишатися в тіні або на вістрі політичних подій якось орієнтуватися

- Кого ви підтримуєте, і за кого виступаєте на цих виборах. Навіщо взагалі артисти бруднять руки підтримкою українських політиків?

- Справа не в грошах, а в за ангажованості українського соціуму. Ми сильно залежимо від політики, і нікуди від цього не дінемось. Артист має вибір: чи ти лишаєшся в тіні, або ти маєш на вістрі політичних подій якось орієнтуватися.

Мені надійшла пропозиція прийняти участь в турі "З Україною в серці", але той формат туру для нас був неприйнятним. Просто їздити, на морозі пропагувати політичну силу зараз неефективно. Це було в 2004 році, тоді дійсно на морозі ми багато грали, пропагували і, в розріз загальноприйнятої думки, я вважаю, що ми зробили вірну, сильну і потужну справу, ми змінили соціум беззворотньо. Після помаранчевої революції ми отримали великий економічний бум, який ніхто не хоче помічати, але кількість черг в супермаркетах і заторів на дорогах про це свідчать. Тоді треба було скинути неефективну владу, ніхто не говорить, що влада сьогодні суперефективна, але це не той негатив, який був.

Я вийшов із зустрічною пропозицією: не артист підтримує політика і рве на собі тільняшку, каже, що за нього "пасть порву", а на наступних виборах вже буде за іншого. Я запропонував, щоб політична сила, тобто Юлія Тимошенко, підтримувала мої проекти, і не тільки під час передвиборчої програми, але і потім. Фестиваль "Рок Січ" відбулась за підтримки Юлії Тимошенко, а зараз відбувається "Етно-диско", ми їдемо в турі з вечорницями. Показовим в цьому плані був Івано-Франківськ, якраз перед "Рок Січчю" там був тур "З Україною в серці". Акцент на нашому фестивалі був на музиці, а не просто на політичній пропаганді. Виступили ті гурти, які ніколи не мали змоги приїхати в Івано-Франківськ, і артисти, і слухачі реально вдячні. Ця вдячність спрацює на політсилу. Я взагалі раджу політичним силам використовувати свій бюджет на гарні справи, а не просто пропаганду, яка сьогодні малоефективна.

- А якщо би вашим проектам запропонувала підтримку Партія регіонів?

- Я думаю, що ми б не погодилися. В ПР є кілька позицій, які йдуть в розріз з моїм сприйняттям: надання статусу другої державної мови російській, ті речі, які робились в 2004 році для розколу України, федералізація. Це взагалі знищення незалежності України. Я підсвідомо відчуваю, що це не українська сила. Багато людей за них голосують, це їх право, але мені дуже важко їх підтримати, я не вірю, що вони (Партія регіонів, - ред.) хочуть підтримати Україну. Може дійсно вони люблять Україну, але цього не видно.

- Як ви ставитесь до колег, які в 1999 році співали "По уму за Кучму", 2004 – за Януковича, а зараз беруть участь в турі "З Україною в серці"?

- "По уму за Кучму" - там були реально всі, всі хто рухався на цьому небосхилі. На той період в мене був юнацький максималізм, я всіх критикував. Сьогодні я зрозумів, що така критика, навіть не озвучена, неефективна навіть для мене. Я вважаю абсолютно вірним те, що штаб Юлії Тимошенко об"єднав артистів, навіть тих, хто був за Януковича. Я таке радив зробити в 2006 році для НУ-НС, тоді вони були б більш ефективними.

Ефективним буде той політик, який отримає 100% влади, але років через 10

- Хто з політиків, на вашу думку, здатен об"єднати Україну?

- Ми всі говоримо, що Україні потрібна сильна рука, гетьман, потрібно будувати українську імперію. Об"єднає будь-який політик, якщо він отримає 100% влади, буде ефективним, але не скоро, років через 10.
- Стовідсоткова влада є в Білорусі і в Росії - вона вам подобається?

- Ясна річ, що не подобається, але ефективність цієї влади очевидна. Спочатку Путін був незрозумілий, з Лукашенка взагалі сміялися.

- А сьогодні сміються з Ющенка, ще й в присутності прем"єра...

- Це замовний сміх, це ж не на кухні сміються. Люди трохи змішують інформаційний флуд і реальність. Багато людей співчувають Ющенко, але нічого не можуть зробити. Молот чорного піару показово впав на гурт Ґринджоли. Цей інструмент, був відрепетируваний на гурті, і тоді вся Україна об"єдналась у ненависті до Ґринджол. Потім все це спрацювало на іміджі помаранчевої революції, її лідерів. Від цієї схеми і йде сьогоднішня розчарованість, оці "противсіх", ця схема заполонила мізки людей, вони сприймають це за реальність, а це просто технологія.

- Скажіть, будь-ласка, за кого ви особисто будете голосувати на президентських виборах?

- Я вам пізніше про це скажу.

- Але це ваших шанувальників дуже цікавить...

- Цікавить?.. Ну тоді зробимо таку бомбу: я буду голосувати за Тимошенко. Зараз ми можемо багато про що говорити, але в другому турі не буде вибору. Я зустрічався з Тимошенко. Я як артист відчуваю, якщо дати владу цій людині, то все буде в порядку, вона – людина нормальна, порядна.

Зараз нас намагаються переконати, що перемога Януковича неминуча, але це теж технологія

- Як ви ставитеся, як людина, що зробила внесок до перемоги Майдану, до дуже ймовірної перемоги Януковича?

- Як до перемоги контрреволюції, як до перемоги більшовиків в Україні. Це не смертельно для української держави, наслідки, сподіваюсь, не будуть такими жахливими як радянський союз. В принципі опозиція, демократична думка - вони вже нікуди не дінуться. Я вважаю, зараз нас намагаються переконати, що перемога Януковича неминуча, але це теж технологія.

Люди мають коротку дівочу пам"ять: звертають увагу на те, що говорять, а не на те, що роблять

- Чи бачите ви шляхи примирення українського суспільства в питанні визнання воїнів УПА? Чи можливо це взагалі, чи достатньо для цього робиться?

- Не робиться взагалі нічого. Їх треба визнати - і крапка. Це теж саме, як ленінів всіх треба зняти, перейменувати вулиці. Проблемою є недозрілість суспільства, люди мають коротку дівочу пам"ять, звертають увагу на те, що люди говорять, а не на те, що роблять. Політики відчувають це, і просто займаються піаром, який не має за собою дій. В Білорусі є пам"ятник "павшим французским воинам" в наполеонівській війні, і в офіційній білоруській пресі пишеться, що вся білоруська еліта стала на сторону Наполеона. Потрібно відстоювати свою позицію, а не робити просто якийсь "базар-вокзал". Це як, наприклад, винороб майже не п"є вина, кулінар майже нічого не їсть. Я дійсно слухаю дуже мало музики

Я дійсно слухаю дуже мало музики

- А яку музику ви слухаєте самі?

- Це як, наприклад, винороб майже не п"є вина, кулінар майже нічого не їсть. Я дійсно слухаю дуже мало музики, в такому специфічному суспільстві як наше, я намагаюсь оточувати себе тишею. В мене в машині радіо вимкнене, бо це неможливо слухати. Я іноді проводжу моніторинг, що там звучить. Послухав – все те ж саме, - вимкнув. В ресторані чи кав"ярні в 70% випадків звучить те, що мені важко сприймати, то прошу вимкнути музику. А так я вислуховую свої треки, які в роботі, які надходять на фестиваль "Країна Мрій", "Рок Січ". Слухаю, коли шукаю сам музику в інтернеті для фестивалів. Тут є велика відрада, бо бачу, що стільки гарної музики, яка, на жаль, не виходить на поверхню. Це дає мені можливість як організатору відкривати для слухачів нову музику.

- Що буде з "Країною Мрій" в 2010 році? Чи доведеться через кризу ще більше урізати програму, до половини дня?

- Я планую проводити фестиваль тиждень, принаймні 5 днів точно. Я вважаю, що є великий потенціал у артистів, і публіка прийде, на це можливо знайти кошти. Це насправді недорогий фестиваль, але має великий ефект. Це як шмат сала, це популярно, смачно, ефективно, і дуже недорого.

Колись таким гуртам як Ленінград, Gogol Bordello, Океан Ельзи дозволяли грати у нас на розігріві

- Запитання від читачів: пане Олеже, як на вашу думку, чи можливе повернення до гурту Юри Здоренка і Олександра Піпи? Або: чи не хочуть вони разом з "В.В.", наприклад, записати альбом?

- Піти з гурту - це була воля Юри Здоренка і Сашка Піпи, вони себе відчували більш альтернативними музикантами, ніж той мейнстрім, напрямок, який я пропонував. Слід розуміти, що довгожителі серед гуртів – рідкість, швидко виявляються якісь лідери і вони розходяться. Це не є егоїзмом чи егоцентризмом, кожна людина має нормальне прагнення до самореалізації. З часом якісь лідери починають реалізуватись, що пригнічує індивідуальність всіх. Хлопці вирішили реалізуватись в тому напрямку, який обрали.

Я людина пластична, можу важче, м"якше грати, в романсовому, ліричному стилі. Юра і Сашко хотіли більш альтернативної, маргінальної музики. Той маргінес мені був не цікавий, для мене важливо, щоб музика була почута великою кількістю слухачів. Цього року традиційно Юрко Здоренко і Сашко Піпа приєднались зі своїми проектами до "Рок Січі". Я думаю, якщо все так далі піде, то вдасться організувати простір, який буде постійно діяти, якийсь рок-клуб, майданчик, де можна буле робити сейшени, творчий обмін, тоді це буде цікаво. Просто так записати з Сашком та Юрком пісню... - таких в мене 50 є... Такий come back є нецікавим.

- З ким з музикантів ви хотіли би творчо співпрацювати? Чи можливий дует, наприклад, з Сергієм Шнуром, як пропонує один з читачів?

- Мало хто знає, але колись ми таким гуртам як Ленінград, Gogol Bordello, Океан Ельзи дозволяли грати у нас на розігріві. Треба розуміти, що це, все ж, не та вагова категорія. Ми разом співали з Manu Chao, можна було би заспівати пісню з Цезарією Еворою, зі Стінгом, взяти участь у проекті Пітера Габріеля. Коли ми були у Франції, такі речі відбувались, але не хочеться ставати схожим на пострадянський шоу-бізнес, коли Таїсія Повалій співає з Басковим... Зі Шнуром це був би шоу-бізнес проект, який дав би дивіденди, але це не той напрям, в якому я хочу свою енергію вкладати.

Ми не даємо Росії спокою, тому вони не дають спокою нам

- Ви відмовились від звання заслуженого артиста, більше не пропонували?

- Потім мене ще номінували на премію Шевченко, але не дали (сміється, - ред.). Зараз я отримав серйозний орден від Франції за зміцнення культурних зв"язків з Україною. Я не проти звань, але там було 999 заслужених артистів, і ось – нате і вам. Скажімо, це не дуже стильно виглядало.

- Чи існує український шоу-бізнес як самостійна реальність, чи це просто відросток, додаток до російського шоубізу?

- Зрозуміло, що українська музична сфера дуже сильно залежить від Росії, але в той же час це самостійна структура. Це дуже дивний симбіоз, наприклад, ті ж самі "Рождественские встречи" з Пугачовою. Там була політична заангажованість, але і українська орієнтація. Ця орієнтація спостерігається в сучасній Росії, це любов і ненависть одночасно. Росія україноорієнотована на культурному, політичному і ментальному рівні. Ми не даємо їм спокою, тому вони не дають спокою нам. (сміється, - ред.). Тут вони реалізують свої фантазми про "розгул демократії", підсвідомо вони хочуть і жорсткості, і розгулу, "циганщины с медведями". Для Фрейда тут теж був би розгул, є що аналізувати.

Я читав рейтинги російської забобонної естради з усіма кіркоровими, де до закордонних виконавців віднесли ВИА Гру, Меладзе. Люди, які проводили рейтинг, пояснили мені, що були вимушені так зробити, інакше 5 найкращих артистів були б з України. Сталось так само, як і в часи Мазепи, коли еліта в Москві чи в Пітері розмовляла українською мовою. Це і небезпека для Росії, і допомога, такий от хворий симбіоз.

Але якщо говорити про справжній український шоу-бізнес, то він має бути україномовним, і що цікаво, найбільш ефективним у нас є саме рок-шоубіз, чого майже немає в Росії. Наша музика звучить в ефірах, ми заробляємо не менше, а навіть більше, ніж естрадники. Попса приносить хороший дохід, коли крутиться на радіо і телебаченні. Але коли треба прийти і подивитись шоу на морозі, то…

Росія україноорієнотована на культурному, політичному і ментальному рівні. Ми не даємо їм спокою, тому вони не дають спокою нам... Для Фрейда тут теж був би розгул, є що аналізувати Я намагаюсь створити попит на українську культуру

- А ви виступаєте в Росії, там популярний продукт, який робите ви?

- Ми дуже багато виступаємо в Росії, більше ніж в Україні. Там багато клубів для середнього класу, студентства, нас туди запрошують. В нас таких клубів чомусь немає.

- Вам вдалося зробити українське модним?

- Це не є моєю метою, те, що модне, означає дурний смак. Я намагаюсь привернути увагу, створити попит. Практично немає конкуренції, і попит величезний, як на рок-музику, так і на етнічну. Я вчасно зрозумів, що довго буду чекати, коли хтось придумає захід, де буде зручно виступати таким артистам як я. Трішки втомлює грати на концертах перед Повалій і після "Игрушок", а веде це все 95-й квартал... Це як кулінарія, для того, щоб був класний обід, не достатньо гарно зварити борщ, треба ще його гарно подати. Ти вариш класні борщі, а вони подаються абияк, поєднують з дешевим шампанським з бульбашками, а потім в людей хворий шлунок, і ти страждаєш від того, що твій борщ ніхто не в змозі оцінити. Тоді кухар сам подає, стіл накриває. Я сам всім займаюсь, і ефективність моїх концертів більша.

Є велика кількість гарних гуртів: Мандри, Гуцул Каліпсо, Назад шляху немає, група Карна

- Чому ви продюсуєте молоді колективи, це бізнес?

- Я не продюсую, я організовую фестивалі. Зробити "фабрику зірок" і поставити їх на зарплату, в рабство – я таким не займаюсь. Це дуже складна робота, велика відповідальність, цим займається багато продюсерів, в них досвід великий, цим заробляють гроші. Моя мета - створити культурний резонанс, простір. Для цього не потрібно продюсувати, гарних артистів є дуже багато. Не потрібно створювати нових, треба дати можливість існуючим проявити себе.

Якщо уявити якусь гіпотетичну Україні з гарним смаком, тоді б ці гурти мали популярність, ефіри, гастролі, знімали кліпи, купували собі літаки, де було б написано група Мандри, чи Гуцул Каліпсо, Назад шляху немає, чи група Карна - Чи має зараз шанс талановитий гурт проявити себе без підтримки, грошей, корупційних звязків на ТВ і радіо?

- От як сьогодні отримують музичну освіту закордоном? Вони вчаться і писати музику, і грати, записувати, вчаться менеджменту. Що значить без грошей, без зв"язків? Ясно, що без цього ти нічого не зробиш, але маючи талант, можна здобути і гроші, і зв"язки, відомість, ефір. В цьому помилка артистів – "я такий талановитий, зробіть з мене популярного артиста". До мене ж звертаються співаки і співачки – "я хочу стати популярним" - "а ти вмієш співати" - "ну навчіть мене співати". Тобто спочатку треба навчити, написати пісень, зібрати колектив, показати комусь і сказати, що це круто, вкладіть гроші. Ніхто за тебе це не зробить. Були такі щасливчики як Вєрка Сердючка, чи Бітлз, в них знайшлися менеджери і вклали гроші. Але більшість артистів самі себе зробили, такі як Мадонна, Стінг, а менеджери просто їм допомогли.
- Назвіть молоді команди, за якими, на ваш погляд, майбутнє українського року. Ваша експертна думка цікавить наших читачів.

- Я як експерт взагалі не годжуся. На моїх очах з"явилось стільки гуртів, про яких думав "кому вони потрібно взагалі", та ж Земфіра, наприклад. А потім вони ставали монстрами. Чи ВИА Гра, ми всі ржали, а потім виявилось що це супергіперпроект, який задав тенденцію. ВИА Гра в шоу-бізнесі зараз - це взагалі Led Zeppelin, після них "підвіагрики" пішли. Чи група НА-НА також започаткувала цілий напрямок...

Якщо уявити якусь гіпотетичну Україні з гарним смаком, тоді б ці гурти мали популярність, ефіри, гастролі, знімали кліпи, купували собі літаки, де було б написано група Мандри, чи Гуцул Каліпсо, Назад шляху немає, чи група Карна. Велика кількість гарних гуртів, я бачив, як вони качають на сцені. Але щоб це все існувало, потрібні рекорд-компанії, клуби, студії, бо коли стаєш рок-артистом, то проблема в тому, що немає де записатися. Коли ми приїхали з Франції, ми ж не знали, що тут цього всього немає. Там цілий механізм, є люди, що тобі знімуть кліп, гарний запис зроблять, сайт будуть підтримувати, тур організують. Я сам в цьому розбираюсь, і сам цим займаюсь. Кліпом "Чіо-Чіо-Сан" ми займалися два роки, він в результаті дуже гарний, але я не написав нових пісень, дав менше інтерв"ю, менше відвідав заходів.

- Тобто, український шоу-бізнес не має інфраструктури?

- Вона є, але більш орієнтована на естраду, а рок-музика дорого коштує, це на любителя, на цінителя.

Тексти пісень пишуться в мене довго. Для пісні "День народження" текст писав 10 років, для "Чіо-Чіо-Сан" - 20 років - Ви виключно самі пишете тексти пісень?

- Гурти є двох типів: можна писати пісні відштовхуючись від тестів, чи навпаки. Ми завжди робимо навпаки, спочатку пишеться музика, робимо аранжування, іноді навіть пісня повністю записується, а потім пишу текст під готовий саундтрек. Спочатку ти співаєш просто текст на "рибі", щоб воно було милозвучним, а потім все прописуєш. В мене є власна фонетична манера співу, і під мене ніхто не може написати. Мені потрібно, щоб рима була посередині рядка, ритміка певна, щоб були не тупі образи, було кілька змістовних шарів, але щоб було зрозуміло. Тексти пісень пишуться в мене довго. Для пісні "День народження" текст писав 10 років, для "Чіо-Чіо-Сан" - 20 років.

- Ваша діяльність дуже багатогранна - музика, кіно, театр, фестивалі... В чому ще ви себе хотіли б спробувати, може в живописі?

- Я вже малював (сміється, - ред.). Правда в мене, здається, сильного таланту немає. Це ж по дітях видно, я в дитинстві не любив малювати. Але мене затягнули в живопис, я з Славою Шерешевським малював портрет. Я зробив якісь калякі-малякі, він додав буквально парочку штрихів, і перетворив в портрет дуже серйозний. Всі ці мої діяльності йдуть, мабуть, з підсвідомості, бо я сам ніколи не хочу цим займатись, мені підказують, чи наштовхують, чи змушують. Я роблю, і виявляється, що мені це подобається, це цікаво. Завжди пропозиції йшли ззовні, що джаз, що театр.