Ядерное оружие и Чечня. Россия развалится не по югославскому сценарию

Поки кремлівська пропаганда розганяє різні домисли та інсинуації щодо варіантів можливої пакетної згоди з США і натякає, що такі домовленості вже десь у дальніх кулуарах озвучуються та утрясаються, притомні експерти раптом дружно й голосно заговорили про сценарії розвалу Росії.

Сільська аналітика не перший рік ретельно моніторить ситуацію на міжнародній арені і виробила свою думку щодо найбільш імовірних шляхів розвитку ситуації в світі та на його цивілізаційних околицях. Тому якщо ви спитаєте діда: "Коли Путін зможе домовитися з Заходом щодо нових розподільчих ліній у світі та чітко встановлених сфер впливу?", він твердо і впевнено відповість: "Ніколи". А якщо ж ви раптом спитаєте мене, чи є вірогідність розпаду Росії, дідусь чесно відповість: "Так. І така вірогідність дуже висока". Отже, радимо кремльовським пропагандистам смоктати льодяники та не заважати дорослим дядям обговорювати таке серйозне і цікаве питання "як розвалюватиметься Росія".

Зараз це вже не якась відірвана від реалій тема, а з часом питання розпаду Росії поступово набуватиме дедалі все більш прикладного значення. Той час уже не за горами, і до нього вже варто поступово готуватися.

Нещодавно постпред України при ООН Володимир Єльченко озвучив не позбавлену логіки і здорового глузду аналогію, що на пострадянському просторі варто застосувати югославські лекала. Бо це приклад ефективного розв"язання проблем, які виникають внаслідок розпаду держав. Думка досвідченого дипломата, який до того ж був послом України в РФ і добре знається на тамтешніх реаліях, викликала обурення російського представника, але водночас неабияк зацікавила політичних аналітиків. Які почали її розвивати, обмірковувати та висувати свої сценарії. Але не лише сценарії врегулювання конфліктів на пострадянському просторі. А й сценарії розпаду самої Росії.

І це свідчить, що експерти вже давненько вивчають цю тему, однак раніше не поспішали виносити її на широкий загал. А тепер винесли. І майбутній розвал РФ обговорюється в їх середовищі вже буденно, як щось звичне та невідворотне. Це характерна ознака часу.

На цей момент в експертному середовищі превалюють два головні підходи до проблеми: розвал РФ за сценарієм СРСР або за сценарієм СІЧ (Сербія і Чорногорія) часів Слободана Мілошевича. Обидва підходи не бездоганні, але їх називають тому, що це два варіанти розпаду державних утворень, які у всіх на пам"яті. Хоча держав, які розвалювалися, в історії чимало, і всі вони розвалювалися по-своєму. Отже, РФ найвірогідніше розвалюватиметься "по-рфному".

На відміну від СіЧ, у випадку Росії є два головні чинники, які сильно вплинуть на дезінтеграційні процеси. Перший — це ядерна зброя, а другий — Чечня. Дідусь розуміє, що в багатьох викличе здивування, чому Чечня розглядається сільською аналітикою на одному рівні з ядерною зброєю, але всьому свій час. Буде дано пояснення і щодо цього, дивного на перший погляд ходу дідових думок.

Стартовий свисток розвалу РФ буде, звичайно, дано в мить переходу влади від Путіна до наступника. З цим ніхто з експертів, схоже, не сперечається, дискусія йде лише щодо того, чи Путін втратить владу насильницьким, чи природним шляхом. Як саме відбуватиметься транзит влади в РФ для історії не має жодного значення. В будь-якому разі усунення (чи відхід) Путіна з посади президента РФ викличе в тій країні затяжну політичну кризу. Інтенсивність якої може бути різною, але те, що криза буде, — це науковий факт. Бо втримувати існуючу в РФ ситуацію нескінченно довго просто неможливо. Отже криза в РФ, і криза глибока, в будь-якому разі невідворотна.

Спричинена зміною влади непевність у верхах негайно передасться по всій вертикалі до самого низу, і зберегти в різнорідній країні політичну стабільність — завдання практично нереальне. Будь-який новий лідер опиниться перед необхідністю встановлення свого контролю над регіонами і зіткнеться із впертим або й відкритим та несамовитим опором місцевих еліт. Які колись були призначені Путіним, були змушені вести себе по відношенню до центру слухняно, але перед новим керівництвом РФ у них не буде жодних зобов"язань. Зате буде гостре бажання вирвати собі побільше повноважень та самостійності — того, чого при Путіні вони собі дозволити не могли. Та ж Чечня знаходиться зараз у складі Росії фактично на умовах персональної васальної угоди між Кадировим та Путіним. І важко собі уявити, що Кадиров назве себе "піхотинцем Медведєва" або тим паче "вірним собакою Навального".

Тобто дезінтеграція почнеться з регіонів, еліти яких скористаються слушним моментом зміни влади в Москві для забезпечення собі економічної і політичної незалежності.

Цей етап, вірогідно, розвиватиметься мирно і виражатиметься на перших порах у боротьбі "бульдогів під килимом". Паралельно одна за одною відкриватимуться всі старі проблеми, старанно законсервовані та заморожені Путіним: підніме голову різношерста політична опозиція (від лібералів до націоналістів) і почнуться масові мітинги і народні хвилювання; звучатимуть вимоги проведення демократичних виборів до Державної Думи, і Росія, яка ментально не готова до цивілізованого народного волевиявлення, швидко потоне в хаосі мітинговщини. Яке свого часу супроводжувало і "перестройку" Горбачова. Однак на цей раз та "мітинговщина", найвірогідніше, швидко переросте у збройне протистояння з перспективою громадянської війни.

Услід за цим про свої претензії на незалежність заявлять національні територіальні утворення, і як саме це все відбуватиметься, зараз гадати поки що зарано. Однак в першу чергу варто буде уважно дивитися, як поводитиме себе Татарстан.

Вже зараз очевидно, що відхід Путіна від влади супроводжуватиме гостра економічна та фінансова криза. Яка буде тим гострішою, що активніше теперішні еліти розкрадають залишки державного майна та бюджетних ресурсів. Тому будь-який новий уряд РФ рано чи пізно зіткнеться з необхідністю звернення до Заходу за іноземними кредитами. Які через запроваджені санкції отримати буде неможливо. Ось цей момент, найвірогідніше, і буде тим етапом, на якому постане реальна можливість відновлення територіальної цілісності України.

Часовий лаг буде, скоріше за все, невеликий — і як тільки новому керівництву РФ доведеться піти на поступки перед вимогами Заходу, доведеться припинити воєнну допомогу ОРДЛО, визнати незаконність анексії Криму, Україні потрібно буде діяти швидко і ефективно. Щоб забезпечити повернення окупованих територій мирним шляхом. На той час, не виключено, і настрої населення на окупованих територій сильно зміняться, що полегшить Києву завдання з їх реінтеграції.

Однак відцентрові процеси в РФ на цьому не зупиняться, і Москва постане перед величезною кількістю проблем, яких не знало ні керівництво СРСР часів М. Горбачова, ні керівництво РФ часів раннього Б. Єльцина. Маховик регіональних суверенітетів розгойдається значно сильніше, справа неухильно йтиме до розпаду країни. Однак найбільшою проблемою, як і при розвалі СРСР, буде доля ядерної зброї.

Можуть заперечити, що ядерну зброю Росія ніколи не віддасть. Але це не так. В розбурханій політичною нестабільністю і економічною кризою країні політичні еліти будуть змушені шукати вихід з ситуації. І для тодішнього керівництва РФ ядерна зброя буде просто звичайним предметом торгу — бо це єдиний ліквідний товар, в обмін на який Захід зможе погодитися на широку фінансову допомогу Росії.

Варіант звезення та консервації ядерних арсеналів в одному із суб"єктів федерації, уже нікого на Заході не влаштовуватиме. Лише повне ядерне роззброєння. Саме те, про що казав Путін, говорячи про таємний намір Заходу "вырвать Мишке зубки". Ця фобія Путіна незабаром може набути цілком зримих рис, бо зусилля США, ЄС та всіх країн G7 будуть спрямовані на знешкодження російських (тобто ще радянських) ядерних арсеналів. Або їх вивезення, скажімо, до Китаю.

Питання російського ядерного досьє стане в період розвалу РФ головною проблемою західних демократій у період дезінтеграційних процесів, однак не ядерна зброя обумовить остаточний розпад Росії. А Чечня.

Справа в тому, що ніяка фінансова допомога Заходу запущені в постпутінській Росії дезінтеграційні процеси не зупинить. Вони продовжаться, і до них долучатимуться все нові, доти спокійні території. І в разі, якщо Чеченська Республіка одразу відпаде від РФ, то в Росії ще залишиться теоретичний шанс зберегти в основному свою територіальну цілісність. У такому випадку відпадуть лише деякі з територій, здебільшого на Кавказі.

Однак якщо Чечня триматиметься РФ до останнього, ще й виступатиме рішучим та енергійним борцем за збереження територіальної цілісності Росії, то в результаті діяльності, яку здатен розвинути інтегратор Рамзан Кадиров, Росію, висловлюючись науково, швидко рознесе на друзки.

Буквально сьогодні в Москві оприлюднили дані соцопитувань ВЦИОМ, які свідчать про зростання довіри населення РФ до чеченського лідера. А це дає підстави очікувати, що Чечня найвірогідніше триматиметься Росії до останнього. З усіма вищезгаданими наслідками.

Звичайно, описані намітки до можливих майбутніх подій поки що нагадують сценарій футуристичного фільму. Але ті з читачів старшого покоління, хто добре пам"ятає 1991-й, підтвердять, що в реальному житті буває ще й не так. Бо бувають і масові багатомільйонні страйки, галопуюча інфляція, розгул злочинності та порожні полиці магазинів.

В будь-якому разі говорити про майбутній розвал РФ потрібно, і потрібно вже зараз. Хоча б тому, що думка матеріальна. І висловлення думки вголос допомагає її втіленню в життя.

І, крім того, не забуваймо, що перший план післявоєнного поділу Німеччини на окупаційні зони між членами антигітлерівської коаліції був розроблений союзниками ще у листопаді 1941 року. Коли в майбутню поразку Гітлера ще мало хто вірив…