Транспортний колапс. Що врятує Київ від заторів
Як і більшість міст-мільйонників, Київ страждає від заторів. Частина водіїв переконана, що один із способів вирішити проблему перезавантаження доріг – розширити їх. На перший погляд все логічно. А чи справді це так?
Як парадоксально б це не звучало, але розширення існуючих доріг та побудова нових призводить до ще більшого завантаження автівками та зменшення швидкості проїзду. Це яскраво підтверджує досвід Дубаї.
Його основна транспортна артерія – автобан, який має 12 смуг і водночас є найбільш напруженою трасою Еміратів. і саме тут щодня утворюється найбільший затор, який іноді сягає десятки кілометрів. Не дивлячись на те, що на трасі немає жодного світлофора, вранці і ввечері машини рухаються зі швидкістю не більше 20 км/год. Щоб уникнути катастрофічної ситуації на дорогах, основний акцент у розвитку транспортної інфраструктури міста буде на громадському транспорті, який наразі майже не працює.
Розширення доріг не рятує від заторів. Тому "розумні" міста вирішили, що оптимальним рішенням буде скоротити кількість машин на вулицях. Для цього вони впроваджують ряд заходів: обмежують швидкість руху, вводять плату за паркування, перекривають вулиці, а також розвивають систему громадського транспорту. Саме громадський транспорт може задовольнити потреби населення у комфортному пересуванні містом та зменшити рівень забруднення повітря від автотранспорту.
У Києві зараз виділено 19 смуг для руху громадського транспорту, на яких заборонений рух приватного авто. Волонтери Екодії нанесли ці смуги на онлайн-мапу, що показує їх розташування та який громадський транспорт ними курсує.
Ця мапа яскраво ілюструє, що смуги громадського транспорту не утворюють замкненого кільця навколо центру міста. Як наслідок, кияни мають шанс дістатися безперешкодно на інший берег лише одним (Північним) мостом.
Зважаючи на те, що на лівому березі проживає більше 40% населення столиці, а більшість робочих місць розташовані на правому, окрема смуга для громадського транспорту необхідна на мосту Патона та Південному мосту.
На карті помітно, що смуги громадського транспорту розташовані не там, де вони найбільш потрібні для пасажирів – тобто не у центрі міста. Наприклад, вздовж проспекту Перемоги та бул. Тараса Шевченка рухається три автобуси та чотири тролейбуси. Проте крайню праву смугу виокремили не для громадського транспорту, а для паркування приватних авто.
На кільці бул. Тараса Шевченка - вул. В.Васильківська - вул. Льва Толстого - вул. Володимирська щоденно функціонує 5 тролейбусних маршрутів, кожен з середнім інтервалом руху 5-15 хвилин. Але безперешкодний рух поки не забезпечено – смуга для громадського транспорту відсутня.
На бульварі Лесі Українки діє 8 маршрутів громадського транспорту. І хоча бульвар має від 4 до 6 смуг на обох напрямками руху, жодна з них не виділена під громадський транспорт.
Крім незручної інфраструктури, смуги громадського транспорту не функціонують ще й тому, що водії приватних авто їздять ними всупереч закону
Контроль цих порушень мали б здійснювати поліцейські, але їх кількість замала - біля 2000 осіб. А з огляду на більш пріоритетні порушення, що відбуваються щодня у Києві (злочини, водіння у нетверезому стані та інші), поліцейські часто не мають часу на контроль за смугою громадського транспорту. Однак цей контроль може забезпечити Закон про автоматичну фото та відеофіксацію дорожніх правопорушень.
Президент підписав його ще у 2015 році, проте він досі залишається на папері. Механізм накладання штрафів та державний стандарт, де будуть встановлені технічні вимоги до приладів автофіксації, не розроблені. Кінцеві терміни їх впровадження відсутні...