Конкурс зашкварів. Чому в національному відборі Євробачення перемогла Малоросія
Музичний конкурс нагадував передвиборний процес в Україні
Доброго дня, я Татуся і я дивилася нацвідбір на Євробачення. Все це я споглядала виключно з науковою метою. Мені було важливо зафіксувати рівень дна.
Мене цікавила глибина падіння не співаків чи журі, а організаторів, які перш ніж показати перший півфінал відбирають кандидатів. В цьому році, кажуть, кандидатів було 800. І тут вже складається враження, що у нас і справді біда з виконавцями, раз довелося на сцену випускати стільки колаборантів і відвертих сепарів. Або ж біда з організаторами, які вже стільки років не можуть зрозуміти базових вимог суспільства до представника України.
Цей конкурс мені нагадував передвиборний процес в Україні. В якому дивним чином попрокидалися і попіднімали голову, відверті колаборанти, махрові сепаратюги, дивні ідіотики і просто "мизамирці".
Місцями звучали одні й ті ж слова зі сцени Євробачення і з кандидатських трибун. Тільки й того, що учасники Євробачення не пропонували дешевий газ і боротьбу проти зубожіння. Як не дивно, і політики і виконавці знайшли свого поціновувача. Та так, що політичні оглядачі за результатами нацвідбору Євробачення тепер вангують результати президентських виборів. І я вже навіть боюся з цього насміхатися, бо вони можливо таки мають рацію.
Отже, за моїми особистими підрахунками, цьогорічний відбір - чемпіон за зашкварами. Навіть минулорічний скандал з любов"ю до росіян Сергія Бабкіна на цьому тлі вже навіть і на скандал не схожий. В порівнянні з деякими цьогорічними конкурсантками Бабкін у сто крат чесніший.
Здавалося б самі конкурсанти, їх продюсери і організатори могли б зробити вже якісь висновки, прорахувати суспільну реакцію, зрозуміти, що в країні, яку розстрілюють якось не прийнято любити вбивцю. Але ні… Про війну таки забувають. І самі організатори теж, здається давно забули і дуже сподівалися, що в суспільстві де так старанно забувають про війну нарід з"їсть і не вдавиться і мамкиних доцьок із Криму, який "Украіна патєряла", і співачку яка вважає, що в Росії тільки Путін поганий, а решта народу "чотири мільйони чи чотири мільярди" нормальні, і навіть громадянку Росії.
Іноді я навіть дивувалася, чого Кіркорова в журі не покликали. Вони так сподівалися, що народ це проковтне, що цей же народ таки усе проковтнув…
Анна-Марія таки не зайшла, довелося виплюнути, а от Maruv, простому народу, який не хоче пам"ятати і знати про війну, який хоче щоб все добре і відразу, прийшлася до смаку. Більшості виявилося однаковісінько і на погляди, і на переконання, і на гастролі в Росії і навіть на те, що права на пісню переможниці належать російській компанії. Однаковісінько, головне щоб красиво.
5 рік я втомлено слухаю про мистецтво поза політикою, спорт поза політикою, дітей поза політикою і саму політику, яка трішечки поза політикою.
Політикою стало прийнято називати все, навіть те, що й приблизно не є політикою
Звичайно, в світі миру, краси і яскравих веселкових поні і справі все поза політикою. Але музика, на конкурсі де виконавець стає представником країни – таки політика. Хочете мистецтва без політики? Їдьте на конкурс жанрів, слів, кольору волосся і кольору трусів.
Там певно однаково хто ви і звідки, і які ваші погляди. Головне щоб оголошуючи вас на сцені не кричали "Україна". А коли виконавця ототожнюють з країною, то дуже важливо щоб він і був українцем, щоб мав сміливість називати речі своїми іменами, щоб не спішив селфітися під прапором ворога, щоб не зазирав підлабузницьки в очі російській команді, щоб не розказував в ЗМІ, що "політікі рассорілі" і про братські народи.
Бо інакше вигляд у нас буде відверто херовий – з одного боку 5 років ми доводимо хто є хто, ми доводимо, що війна, ми просимо уваги, розуміння і допомоги, ба більше, ми всіма доступними способами волаємо на увесь світ, що Росія вбиває. А тут та ж сама Україна, співучий голуб миру каже, що все не так і Росія хороша, війни немає… То як нас мають зрозуміти?
За результатами цьогорічного відбору на Євробачення, я з сумом визнаю – Україна програла, виграла Малоросія. І я вже не знаю для якого конкурсу наступного року робитиме відбір НСТУ. Можливо для тих же Кіркорово-Баскіних… Так посилено забуваючи про війну, українці почали забувати про Україну.