Гендерна рівність. Чому я не чоловікоподібне стерво

Щось в Україні розвелося стільки маячні на тему фемінізму й гендерної рівності (причому з боку обох статей), що терпіти більше немає сили. Треба прояснити, що ж це таке за страшилки, бо ж очевидно: усі ці міфи, фейки і закиди — від страху й нерозуміння суті цих понять (як і більшість міфів і закидів).

Але спочатку трошки про себе: я білявка з четвертим розміром грудей, обожнюю квіти, прикраси і Джейме Ланністера, залюбки ношу суконьки, отакенні підбори і червону помаду, маю бойфренда, якому час від часу варю борщ, а він дарує мені квіти, тягає важкі речі й допомагає полагодити машину. А ще ми з ним обоє феміністи.

Розповідаю це не для того, щоб похвалитися, а щоб спростувати стереотип, що феміністка — то таке чоловікоподібне стерво, яке ненавидить чоловіків, не визнає бюстгальтерів та макіяжу, і це все "до першого справжнього чоловіка". Так от дзуськи: фемінізм не має нічого проти чоловіків, макіяжу або борщу як таких, і мова взагалі не про це.

Більш того: за гендерну рівність виступають не лише жінки! І якщо приклад мого бойфренда недостатньо переконливий, то наведу відомішого фемініста — вищезгаданого Джейме Ланністера. А точніше, актора, що його зіграв — Ніколая Костер-Вальдау (добре, зізнаюся: я обожнюю не так персонаж, як актора). Він не просто пасивно переймається проблемою гендерної рівності (що нормально для батька двох дівчат), але й виступає послом Плану розвитку ООН з захисту прав жінок (United Nations Development Plan включає 17 ключових задач для людства до 2030 року).

Так от, завдяки феміністкам минулого я змогла отримати вищу освіту. Завдяки ним же маю за плечима 10 років цікавої кар"єри у п"яти країнах. Завдяки ним можу переїжджати, наймати житло, купляти машину й отримувати водійські права. Що там — навіть просто гуляти містом можу лише завдяки досягненням феміністок! Бо якихось сто років тому жінка могла з"являтися на вулиці без супроводу чоловіка, лише якщо вона повія.

На щастя, у нашому більш-менш цивілізованому світі ці права давно стали звичними, боротьба феміністок минулого відійшла у минуле, але питання гендерної рівності залишається актуальним.

Гендерна рівність — це ідея про те, що всі люди повинні мати однакові права, незалежно від статі. Тобто і жінки, і чоловіки, мають право самостійно вирішувати, що робити зі своїм життям і своїм тілом:

— працювати чи не працювати;

— обирати професію, творчість, спорт, політичні погляди тощо;

— одружуватися чи не одружуватися, розлучатися й намагатися знайти щастя з другої спроби;

— заводити дітей чи ні, народжувати чи всиновлювати;

— з ким і як вступати у статеві відносини за умови взаємної згоди (і це єдине обмеження).

Це все здається очевидним, доки не згадаєш, наприклад, про те, що:

— у багатьох країнах дівчинку досі можуть видати заміж без її згоди;

— у багатьох країнах сімейне насильство не є кримінальним злочином чи приводом для розлучення;

— оплачувана відпустка по догляду за дитиною для мам передбачена у 178 державах світу, а для татусів лише у 81 (приклад дискримінації чоловіків — а це також суперечить принципу гендерної рівності);

— в Україні тато може взяти відпустку з догляду за дитиною лише за умови, що мати вийшла на роботу (для порівняння: у ряді країн ЄС є поняття paternityleave — короткострокова оплачувана відпустка (найчастіше 2 тижні) для батька у зв'язку з народженням дитини одночасно з декретною відпусткою матері);

— при вступі до вишу або прийняті на роботу досі зберігається упередженість щодо "жіночих" і чоловічих спеціальностей.

Щодо останнього пункту виникає найбільше непорозумінь, бо його часто зводять або до квот для жінок (що є дискримінацією чоловіків), або до хибного твердження, нібито всі жінки мають такі ж фізичні й інтелектуальні здібності, як всі чоловіки. Тоді як "всі жінки" — така ж штучна конструкція, як "всі чоловіки". Є жінки більш здібні до "чоловічих" професій, ніж деякі чоловіки, і навпаки. А є менш здібні.

Наприклад, коли у мне виникають проблеми з комп"ютером, я звертаюсь по допомогу не тому, що я жінка, а тому, що маю іншу кваліфікацію. Так само чинить і мій брат, хоч він і чоловік: чесно каже "я гуманітарій" і відносить комп у ремонт. Де цілком ймовірно, що лагодитиме його жінка. Бо сама по собі наявність тих чи інших первинних статевих ознак не дає відповідних знань і навичок. Кожна людина може сама обирати, вивчати програмування, менеджмент, машинобудування чи історію мистецтв.

Ото й усіх страшилок. Зрештою, стать — це лише одна з характеристик, за якою можна класифікувати людей. Є іще багато інших ознак, що від статі особливо не залежать: зріст, рівень інтелекту, колір очей, любов до кішок або собак, не кажучи вже про одвічне протистояння лижників і сноубордистів. Тож, незалежно від статі треба бачити у кожній людині саме людину і з повагою ставитися до її життєвого вибору. Це зовсім не складно й анітрошки не страшно.