Скіфи, горілка та Юрась. Що подивитися в Немирові — місті трьох імперій

Немирів! Від одного лише звучання цього слова в роті з'являється гіркий присмак. Ні, мова зараз не про горілку (а ви про це подумали, так?! Ай-ай-ай). Це гіркий смак свободи з тонкими нотками тривалої боротьби і протистоянь. Побувати під владою Литви, Польщі, Туреччини, вистояти татарську навалу і козацький погром — після такої непростої історії як не випити?

Слідами скіфів

Знайомство з містом слід почати з передмістя. Скіфські вали в Немирівському городищі — дивовижне місце, наскрізь пронизане легендами та переказами. Сюди щороку з'їжджаються археологи та проводять розкопки.

Датують Немирівське городище VII-V ст. до н. е. Історики назвали місцевих жителів скіфами-землеробами. Після себе вони залишили бронзові та кістяні наконечники стріл, гончарні вироби, бронзові прикраси, предмети побуту тощо. Ну і, звичайно ж, вали. Можливо, це були військові укріплення, адже вали величезні: завширшки 32 м, заввишки 9 м і протяжністю 5,5 км — поки ворог добереться, сил на атаку навряд чи вистачить.

Природно, городище повнилося легендами про скарби, і коли ці чутки дійшли до князя Григорія Строганова, якому землі перейшли у спадок 1862 року, він першим почав тут розкопки. Під час подальших багаторічних досліджень у валах виявили останки скіфів, величезну кількість зброї, посуду, бронзових статуеток.

Скіфські вали утворюють щось схоже на велике кільце: у центрі — ставок, долина і частина лісу. Здавалося б, нічого надприродного тут немає, але енергетика тих часів і дух історії осіли на кожній травинці, тож пройтися валами настійно рекомендуємо.

Кривава історія і два "столичні" роки

Сьогодні навряд чи можна повірити в те, що вся земля в окрузі Немирова просякнута кров'ю. Чотири століття тому Немирів був одним із центрів боротьби українського народу проти гніту шляхтичів і насильницького ополчення. Місцеві жителі брали участь в антишляхетських повстаннях, виступали проти соціального і національного гноблення. Особливе місце в історії Немирова посідає єврейське питання. 1648 року тисячі євреїв знищили козаки, які проникли в місто під виглядом загону Речі Посполитої. Того ж року Ярема Вишневецький вирізав 3 тис. козаків у Немирові, які сприяли цьому нападу. Щойно він покинув землі, місцеві жителі розправилися з 200 його воїнами. Відтоді Немирів регулярно змінював своїх покровителів. 1678 року місто практично перетворилося на руїни після нападу турків. Саме в ці роки воно іменувалося столицею.

У 1677-1679 рр. Немирів був столицею гетьмана Юрія Хмельницького під протекторатом Османської імперії. Упродовж наступних 10 років Немирів набував турецьких мотивів — будувалися мечеті, укріплювалися бастіони, місто заповнювали татарські та вірменські купці. Син легендарного полководця, будучи призначеним князем сарматським, поводився жахливо, вирізнявся великою нетерплячістю до євреїв — страчував за найменші провини. Поки він сидів у величезній резиденції з дерева, обнесеної високими частоколами, та ще й з 200 охоронцями навколо, євреї розмістилися на руїнах ринку.

Не виправдавши покладених турками надій, Юрій Хмельницький "віддав" свій пост у Немирові. Незабаром гетьмана задушили в Кам'янець-Подільському, а Немирів знайшов нового покровителя.

На жаль, а може, на щастя, з огляду на те, яким правителем був гетьман, у місті сьогодні годі й шукати не тільки постаменту Юрію Хмельницькому, а й інших пам'ятних споруд. Про те, що колись Немирів був столицею, свідчить лише історія, більше цей факт ніяк не відображений.

Ренесанс і палац Щербатової

Поділля повертається під владу Польщі, а Немирів дістається воєводі Київському і Познанському — гетьману Юзефу Потоцькому. Черговою реставрацією міста зайнявся представник знаменитого прізвища — Вінцентій Потоцький. Він багато подорожував і отриманий і підглянутий досвід інших країн привозив до Немирова. У руїнах старого замку вельможа розмістив фабрику з виробництва тканин, а стіни будівлі були прикрашені розписами в індійських мотивах. Вінцентій Потоцький заснував виробництво фарби в англійському стилі, а ще шив капелюхи, виготовляв шаблі та гвинтівки, причому частина продукції йшла на експорт. 1785 року під керівництвом Вінцентія Потоцького було відкрито п'ятикласний Кадетський корпус, де викладали німці та французи, а навчалися молоді місцеві шляхтичі. Згодом корпус перетворився на відому Немирівську гімназію, і до наших днів збереглися кілька її корпусів.

Сьогодні будівля, незважаючи на деякі зміни, зберегла первісний вигляд. Її особливість — неповторний оригінальний орнамент на фасаді. На ньому встановлено меморіальні дошки відомим учням і викладачам гімназії. Наприклад, Марко Вовчок. Тут же діє музей української письменниці.

Окремо варто згадати і палац княгині Марії Щербатової — воістину унікальне місце. Онука Болеслава Потоцького (молодшого сина Станіслава і Софії Потоцьких) 1880 року веліла розібрати старий палац і спорудити нову резиденцію. П'ять років розбирали будівлю і 32 роки будували нову. Чому так довго? По-перше, княгиня кілька разів змінювала архітектора, ніхто не міг догодити їй і втілити в життя мрію — палац, який вона колись побачила в Англії. Благо чеський архітектор Їржі Стрібралу все ж зміг реалізувати задумане Марією Щербатовою. По-друге, одного разу ворожка напророкувала княгині, що смерть її застане після завершення будівництва, ось і затягувала Щербатова будівництво.

Будівництво закінчилися 1900 року, але тривали ще внутрішні та зовнішні роботи. На жаль, княгиня так і не змогла побачити остаточну версію палацу — Марію разом з її сином і донькою, а також невісткою Оленою Столипіною в січні 1920 року розстріляв п'яний червоноармієць. Палац відійшов радянській владі через рік. Спочатку тут відкрили будинок відпочинку, а після — санаторій "Авангард". Працює він донині.