Комедія "Коза Ностра" з Ірмою Вітовською. Українка справляється з мафією – наша людина в Італії

Не знаю, на що ми всі чекали від цього фільму – про українку в Італії. Швидше, чогось очікували від Ірми Вітовської – вона найталановитіша акторка. Однак багато залежало, по-перше, від сценарію, а по-друге – від режисера. Режисер-дебютант – італієць Джованні Дота – виявився міцним професіоналом. Тепер щодо сценарію. Ідея картини належить українській сценаристці та продюсерці – Анастасії Лодкіній. Суть сюжету полягає в тому, щоб помістити в італійські умови – нашу вольову, активну "типову" українку, яка любить ламати мужиків через коліно та в усьому контролювати дітей і чоловіків. Але тут вона потрапляє – у мафіозну сім'ю, де, зрозуміло, всі рішення ухвалює тато – він же хрещений батько мафії. Лодкіна та три італійські сценаристи зробили такий розклад, за якого наша жінка примудряється тут залишитися собою. Вийшло це легко, весело та прибутково – і героям фільму – і глядачам: стрічка у травні зібрала хорошу касу в Італії. Фокус розбирався, як це все вдалося зробити.

Українки давно вже працюють в Італії, здебільшого – це гувернантки, прибиральниці, доглядальниці. Як героїня (акторка Римма Зюбіна) мелодрами "Гніздо горлиці" (2016), яка отримала чимало призів. Вона і їй подібні тягнуть на собі сім'ї: українки надсилають гроші на Закарпаття – своїм чоловікам, які ніяк не можуть налагодити туристичний бізнес і, по суті, живуть на утриманні дружин. Ці жінки домінують у рідній країні, але за кордоном – на рівні прислуги.

На публічній прем'єрі в кінотеатрі "Жовтень", де була Ірма Вітовська, я нагадав їй про інтерв'ю Фокусу, де акторка стверджувала, що в "Україні — матріархат". Зокрема, Ірма грала таку ж вольову та активну українку – Галину Ротт, таксистку, яка тягла на собі свого інфантильного сина-звукорежисера у фільмі "Мої думки тихі (2020). А "Коза Ностра" – це варіант на експорт українського матріархату. Ірма погодилася, але додала, що цей же типаж – і її Леся у ситкомі "Леся+Рома" (2005-2008), і навіть баба Пріся у "Брамі" (2917).

Одна молода домогосподарка, інша таксистка середнього віку та бабуся-сталкер із Чорнобильської зони. Вони відрізняються віком, але не характером, приблизно той самий типаж: вольова, дотепна, заповзятлива українка, яка регулярно затикає за пояс мужиків. Звичайно, Вітовська багато чого всім цим героїням додала від себе.

Початкова ідея

У "Гнізді горлиці" є "заробітчанський" надрив. А сценаристка Анастасія Лодкіна вирішила, що треба якось експортувати в Італію – нашу переможну "матріархатну" українку.

Тут одна велика сценарна складність. Для того, щоб так активно і жорстко поводитися жінці, потрібно, щоб чоловіче оточення було інфантильним і м'яким. Саме такий тип поведінки і показують наші співвітчизники у початковій сцені "Кози Ностри", коли Влада Коза продала будинок і начиння та влаштувала на прощання бенкет горою в карпатському селі – вона їхала в Італію до дочки – допомагати з дитиною, де та вийшла заміж і тільки народила. Влада в Україні правила, втюхувала товар утридорога, але із жартами-примовками, вона — жінка-мотор.

Однак, як їй залишатися такою ж у жорсткому мафіозному оточенні, де глава сім'ї та один із хрещених батьків мафії, Фредо Лагана (його грає відомий італійський актор Джованні Кальканьо)? Він – жорсткий прихильник патріархальних традицій та наказів, які не обговорюються.

Лодкіній додали аж три італійські сценаристи — Маттео Вісконті, Джованні Дота та Джулію Магду Мартінез, щоб придумати – як зіткнення з цим типом нашої Влади має піти їй на користь, а не вийти боком або закінчитися летальним кінцем (хоча сцена із приставкою до її голови пістолета таки була). І щоб Коза – залишилася у своїй ролі – енергійною, нахабною та заповзятливою дамою (без ознак жертви обставин чи чоловічого свавілля). І при цьому дати їй ту саму професію – прибиральниці, щоб не погрішити проти істини. Сценаристи вчотирьох вирішили це вкрай складне завдання, зробивши низку припущень.

Вони послабили низку позицій дона Фредо. Він відсидів 15 років і лише виходить на волю. Від його мафії залишилася одна людина. Дружина померла, він став удівцем. Він винен грошей – більшому мафіозі. Троє дорослих дітей не дуже його поважають: жоден не з'явився зустріти його після відсидки. Лагана у кризі: як батько, як мафіозі, як бізнесмен.

Точка перетину його з Владою – сімейна криза: їй донька не була рада в Італії, страждаючи і в Україні від деспотичного характеру матері. А його дочка, яка встигла завести невідомо від когось дитини (удар по честі сім'ї), теж набагато менше двох синів поважає батька, який був 15 років був ув'язнений.

Опинившись у його будинку як прибиральниця, Влада, як завжди, лізе в чужі справи і починає давати поради. Дон Фредо спочатку її різко осаджує ("Прислугу точно не питали думки"), але тут же убік каже: "Адже непогана ідея". Він починає прислухатися до порад українки – так з'являється перший місток між Владою та доном.

Європейські "дивності"

Зауважу про деякі "дивності" цієї картини, хоча й цілком закономірні. Наша українка, опинившись навулиці в Італії, чомусь одразу потоваришувала з повіями. Зі всіх злочинних бізнесів мафії (наркотики, торгівля зброєю) – знову ж таки – саме на ньому у фільмі зроблено акцент. Але ж українки регулярно бувають замішані в скандалах саме в цьому роді діяльності. Але ніде жодних образливих кордонів для нашої національної самосвідомості не було перейдено. Сценаристи спрацювали тонко, на межі.

Ще з європейських "наворотів" — у фільмі донька дона Фредо — не акцентує увагу на статі дитини, вона весь час у масках тварин і не зрозумієш: вона дівчинка чи хлопчик? "Коли виросте, вибере собі стать" — з викликом кричить дочка татові-мафіозі. Кажуть, це така європейська "гендерна" мода — вирощувати дитину, не наголошуючи на статі.

Здійснилося!

У фільмі є тортури, вбивства, віртуальна проституція (картина знімалася в розпал ковіду), проте — він реально смішний, колоритний, соковитий, бурлескний — вийшла класична комедія положень і масок, те — дель арте, чим знаменита Італія.

І в центрі історії – українка. Така ж активна та цікава, як на Батьківщині. Експорт українського матріархату в Італію можна вважати успішним. Молодий режисер правильно розставив акценти. Що характерно, що ближче до фіналу, то жінки беруть на себе більше відповідальності. Формула фільму: українка — італійська мафія — українсько-італійська мафія з пом'якшеними звичаями.

Картина за словами Ірми Вітовської з великим успіхом прокотилася по Італії. Сподіваємося, і в нас, попри блекаути, теж збере касу — це дуже непростий фільм, хоча на вигляд здається дещо наївним. Щоб дія і персонажі виглядали природно, була виконана величезна командна робота. Ну й Ірма, звичайно, чудово зіграла у своєму улюбленому амплуа.

"Вживатися в цей образ мені не було потрібно", — сміючись, говорила вона на прем'єрі. Навіщо якщо у цій Владі дуже великий відсоток самої Ірми. Але при цьому їй, як і героїні, довелося, між іншим, на пристойному рівні вивчити італійську. Це вкотре. І два – погладшати: режисер бачив Українку більшою. "Не хочете, сеньйора, ще піци чи пасти", — акторка кумедно копіювала італійську привітність.

Загалом "Коза Ностра", незважаючи на деякі недоліки, величезна перемога FILM.UA та італійських кінокомпаній Pepito Produzioni та Rai Cinema. Чудово, що такий сміливий проєкт, який задумала Анастасія Лодкіна, закінчився тріумфально. Браво!