"Три мушкетери", як кілери з "Джона Віка". Що відрізняє хуліганську екранізацію Дюма з Касселем та Євою Грін

Нові французькі "Три мушкетери: Д'Артаньян" позбавлені романтичного флеру порівняно з першоджерелом та іншими екранізаціями. Це нагадує історію із "Зоряними війнами", які з романтико-фентезійної казки перетворилися на соціально-політичний трилер "Андор". Тут же крім буйного фехтування йде нескінченна пальба, а можуть і живцем закопати, як у гангстерських бойовиках. І стався перевертень: якщо в останньому "Джоні Вік 4" кілери виглядають благородно, як мушкетери, то в новому французькому блокбастері навпаки — мушкетери виглядають, як кілери, а король і кардинал не як вельможі-аристократи, а як сучасні цинічні політики. Вийшла нахабна неонуарна фантазія на тему першоджерела, але вона захоплює, бо є забійна динаміка і пристойна видовищність, приправлені дотепністю в стилі Александра Дюма. Гримуча, але цілком їстівна суміш.

Зрозуміло, що французам самим набридла класична матриця роману Александра Дюма, і режисер Мартін Бурбулон зі співавторами-сценаристами намагався її розгойдати, щоб зробити своє творіння оригінальнішим. Якщо всім нам знайома радянська екранізація схилялася в бік гротеску і мюзиклу, то тут хлопці запустили гангстерський неонуарний політичний трилер, істотно переробивши деталі першоджерела.

Д'Артаньян (Франсуа Сівіль), як і в романі, одразу потрапляє в халепу. Тільки набагато швидше і без розмов: жіночий крик про допомогу, злива, постріли. Попри те, що на другій хвилині гасконця закопали, він щасливо вибрався і навіть не втратив рекомендаційного листа татуся: коли Д'Артаньян зумів дістатися до капітана де Тревіля (Марк Барбе), він був при ньому. А далі діалог, характерний для всієї двогодинної стрічки.

Д'Артаньян простягає лист із дірками з двох боків. "Що сталося з вашим листом? — запитує капітан. — Ми з ним прийняли пістолетну кулю. Нас врятувала моя Біблія", — відповідає Д'Артаньян. Він дістає з-за пазухи злегка пошкоджену кулею книгу. "Цього року ви перший, кого врятувала релігія", — каже капітан, викликаючи сміх залу.

"Три мушкетери: Д'Артаньян". Нові особливості персонажів

Д'Артаньян у виконанні Франсуа Сівіля виглядає простакувато, але у нього дуже прихильна посмішка. Після скасування дуелі та вдалого бою з кардинальцями йому й далі щастить: чудова білошвейка Констанція Бонасьє погоджується здати йому кімнату за один лівр. Констанцію грає фантастична за красою Ліна Кудрі: лялькове личко і величезні інопланетні очі. Її краса настільки незвичайна, що буквально від кожної появи білошвейки на екрані перехоплює подих.

Гасконець не тільки майстерно фехтує, а й фліртує. Зашиваючи йому рану, Констанція зауважує: "Ще трохи, і поранено було б серце". — "Уже!" — робить ліричний пасаж Д'Артаньян.

Людовик XIII (Луї Гаррель) і Анна Австрійська (Вікі Кріпс) набагато молодші за своїх героїв — у звичайному нашому уявленні про них. Людовик Гарелля рухливий, цинічний, недурний, хоча і запальний — Гарелль міг би запросто і Д'Артаньяна зіграти. А кардинал Рішельє (Ерік Руф) і капітан де Тревіль виглядають майже старцями.

Портос Піо Мармая — не товстун, а великий атлет без ознак звичайної наївності цього гіганта.

Араміс у виконанні Ромена Дюріса — напівдемонічна постать, а не субтильний красень, що розривається між мирським життям і церковним покликанням: він здатен у стрічці катувати одного чоловіка дерев'яним хрестом, заточивши його з одного кінця, немов кілок.

Дюма б здивувався: що ще незвичайного у фільмі про трьох мушкетерів

Свіжа інтрига у стрічці в стилі американського неонуарового детектива — тут автори розгулялися.

Поява родичів у мушкетерів, про яких ніхто не чув. І навпаки — повне зникнення галантерейника Бонасьє.

Введення великої політичної складової — розкольницької протестантської діяльності. І показ Людовика XIII як рішучого монарха, який бажає викорінити розкол у країні.

Не те щоб шедевр, але інтерес картина викликає.

До її недоліків можна віднести сумбурність оповіді та спрощеність безлічі сюжетних ходів, а також фактів із життя героїв, як наприклад, у Міледі. Її поки що досить блідо грає Єва Грін (буде друга частина — може, ще розіграється), на відміну від свого чоловіка — графа де Ла Фер, який у виконанні Венсана Касселя місцями яскравіший за головного героя. Під Касселя у фільмі зробили окрему вбивчу історію.

.