Ювілей AC/DC. Яка подія вивела їх із містечкового рок-гурту — у світові зірки

Beatles продали 600 млн дисків, Led Zeppelin — 300 млн, Pink Floyd — 250 млн, а на четвертому місці, з 200 млн проданих альбомів, перебувають 4 колективи: AC/DC, The Rolling Stones, Queen, Eagles. Рок-еліта.

Альбом AC/DC Back in Black посідає третє місце серед усіх музичних рекордів — 49 млн дисків. Але ж справи у гурту були такі погані, що в 1977 році, через чотири роки співпраці, лейбл Atlantic Records мало не розірвав контракт з AC/DC. Для успіху не вистачало якоїсь деталі. Фокус у своєму рок-розслідуванні доведе, що таким "пазлом" став гітарний рифф, запозичений AC/DC у британського гурту Free, який на той момент розпався, з хіта All Right Now.

Стиль австралійців змінився, але коли оновлені AC/DC вийшли на світову орбіту, помер їхній вокаліст. Проте рецепт успіху вже був у кишені їхнього продюсера. Подробиці — у нашому матеріалі.

За кращою долею сім'я шотландців Янгів перебралася до Австралії, до Сіднея, 1963 року. Дітей у родині було багато, музикантами стали четверо з них — Алекс, Джордж, Малькольм і Ангус. Музичні гени — реальна штука. Джордж Янг виріс у зірку національного масштабу. Його гурт Easybeat — австралійська версія The Beatles.

Малькольм і Ангус теж захотіли оплесків і дівчаток — і створили в листопаді 1973 року гурт AC/DC. Їхня креативна старша сестра Маргарет теж увійшла в історію року. По-перше, вона придумала назву для рок-колективу, включно з логотипом, запозичивши його зі своєї швейної машинки, де він позначав: змінний/постійний струм. Братам одразу сподобався символ, що позначає тепер небезпечну електричну енергію рок-н-ролу. А по-друге, Маргарет порадила Ангусу носити шкільну форму, бо він на сцені (і в житті) поводився, як дитина: катався, бігав, сучив ногами, водночас продовжуючи грати на соло-гітарі. Малькольм освоїв ритм-гітару.

Брати — незмінний кістяк гурту, незважаючи на всі зміни складу.

AC/DC, початок: рок-шансон

AC/DC вважаються одними з піонерів хард-року ("жорсткого", "важкого"), але на початку кар'єри "важкості" в їхній музиці було небагато. Самі вони говорили, що грають рок-н-рол. Частково так воно і було — це прискорений ритм-енд-блюз.

Першого соліста AC/DC поміняли на... свого ж шофера: майбутня рок-зірка Бон Скотт (1946-1980) працював у колективі водієм. До моменту зустрічі він встиг поспівати і побарабанити в різних гуртах, посидіти у в'язниці за крадіжку бензину (на ударну установку не вистачало) і потрапити в моторошну мотоциклетну аварію, втративши одне яйце. У бійці втратив зуб, в аварії — тестикулу, але не втратив оптимізму, оспівуючи, вже у складі AC/DC, ці чоловічі органи в композиції Big Balls ("Великі кулі").

Ні перенесена кома, ніщо інше не могло зменшити любов Бона Скотта до музики, жінок і алкоголю. У тату, без зуба, вічно з пляшкою в руках — він виглядав як типовий представник міської шпани. Усе це вміло втілював у свої тексти: пісні гурту звучали як веселі п'яні сповіді Бона, перемежовані гумором і нецензурними словами.

Усе разом це нагадувало такий собі рок-шансон: бари, бійки, дівчата, іронія. Приклад — Carry Me Home. Сюжет: ліричний герой до неможливості напився з дівчиною в барі, загальний посил: "Відвези мене, п'яного, додому".

Смуга невдач: навіть не двадцяті

Хлопцям пощастило — вони підписують контракт зі світовим лейблом Atlantic Records (штаб-квартира в США, філії по всьому світу, їхні артисти — Led Zeppelin). Рок-н-рольний заводний гімн It's a Long Way to the Top із шотландськими волинками — хороший. Музиканти в ньому діляться подробицями свого нелегкого гастрольного буття.

Але все це класно для Австралії, а не для Штатів — там такого "приблюзованого" добра, виконуваного хрипким голосом, вистачає. Хоч і без волинок.

Напередодні випуску четвертого альбому американське, головне відділення лейблу повідомило, що розриває контракт з AC/DC. Але топменеджер британського відділення став за хлопців горою. Гаразд, лейбл дав ще шанс.

Ангус і Скотт злісно взялися за запис і видали в 1977 році альбом Let There Be Rock: в Австралії — 19-те місце, у США — 154-те. Падіння зі свистом триває. Зціпивши зуби, музиканти 1978 року випускають диск із багатообіцяльною назвою Powerage ("Потужність"). Його "міць" така, що в Штатах він посів... 133-тє місце. На двадцятку вище. Потрібно щось терміново міняти, або — піке.

До 1978 року AC/DC продюсував старший брат — Джордж Янг, цей "бітломан", що міг, уже дав колективу. Остання надія — новий продюсер. І тут хлопцям пощастило, їм зустрівся південноафриканець Роберт Джон "Матт" Ланг — музикант, який мислить нестандартно (зауважимо в дужках, що цей геніальний продюсер вивів потім у люди Def Leppard, Брітні Спірс, Браяна Адамса, Maroon 5, Леді Гагу, Muse).

Прорив AC/DC

Задовго до AC/DC і паралельно з Led Zeppelin блюз-роком займався британський гурт Free. Вони з 1968 року непогано йшли, проте їм не вистачало якогось імпульсу. Аж раптом вони видають у 1970 композицію All Right Now, яка досягла у Великій Британії 2-ї позиції, а в США — 4-ї. Їхній ударник Саймон Кірк так розповідав історію появи хіта: "Ми закінчили наше шоу і пішли зі сцени під звуки власних кроків. Оплески вмерли перш, ніж я навіть вийшов з-за барабанів. Очевидно, ми потребували заводної пісні, щоб закривати концерти. Раптом натхнення прийшло до Фрейзера, нашого басиста, він почав прихлопувати, наспівуючи "All right now". Він сів і написав пісню просто там, у роздягальні".

Що в ній такого? Незвичайний гітарний риф. Пісня з нього починалася: риф був сповільненим і переривчастим. Це нагадувало Come Together гурту The Beatles, написану Джоном Ленноном у 1969. Теж уповільнений, розтягнутий блюз, але з різкими речитативними вигуками, що нагадують передвиборчу промову (Леннон і писав це як передвиборчу промову для письменника і політика, оспівувача ЛСД — Тімоті Лірі). Майже реп, але в рок-формі.

Free у 1970 пішли далі: вони написали потужний "розтягнутий" гітарний риф як вступ, потім соліст видає текст хрипким речитативом. За сюжетом, він "чіпляє" дівчину на вулиці. Вмовляє її їхати до нього додому і радісний приспів, що нагадує речівку: "Тепер, бебі, буде все гаразд".

Однак Free не змогли скористатися своїм успіхом: через проблеми з наркотиками гурт у 1973 році розвалюється — якраз тоді, коли AC/DC тільки народилися. Дев'ять років цю круту музичну знахідку ніхто не помічав. Думаємо, не без допомоги продюсера Роберта Ланга AC/DC звертають на неї увагу. Малькольм Янг пише близький All right now риф і приспів. Тільки — ще більш уповільнено. А замість "Тепер усе гаразд" Бон Скотт несамовито кричить: "Highway to Hell" — "Шосе в пекло". У Боні була якась фатальність: він часто згадував у текстах диявольські сили і, беззубо посміхаючись, зізнавався в інтерв'ю: "У пеклі мені подобається більше".

Текст виконується Скоттом люто, з веселим драйвом:

"На шляху немає знаків "Стоп",

Немає обмежень у швидкості,

Ніхто не зупинить мене...

Я на шосе в пекло".

В інших треках цього альбому він віщає про свої секс-пригоди. Оглядач британського журналу Smash Hits так їдко написав тоді про Боне: "У мене немає слів. Там цей абсурдний чоловік, який кричить про всіх дівчат, яких він бачив, і риф, який, як мені здається, я чув раніше. Це був або 1974, або 1975 рік".

Ще раніше — 1970. Але звучить свіжо! Приводом для назви пісні та альбому стало інтерв'ю, в якому журналіст запитав гурт про їхнє гастрольне життя. Ангус Янг описав його як "дорогу в пекло". Після заголовної композиції практично всі пісні альбому 1979 року (Touch Too Much, Beating Round the Bush, Shot down in flames) зроблені за цим лекалом. Вони відрізняються одна від одної тільки ритмом: більш швидким або повільним.

Колись мені однокласник ставив у школі цей альбом і я насилу знаходив відмінність у треках. А він мені: "Зате яка експресія!". Так, експресії — вище даху. Але схема одна: вступний гітарний риф, лютий речитатив Бона Скотта і приспів-вигук.

Секс-тексти сповнені іронії: "Її ангельське личко сяяло грішною посмішкою, тіло Венери Мілоської, але — з руками, якими вона грала з вогнем, погладжуючи мою шкіру".

Структура, яку Роберт "Матт" Ланг прищепив музиці AC/DC, одразу дала результат: альбом Highway to Hell посів у США 17-те місце, а в Британії — 8-ме. Продюсер тріумфував!

Те, що Free винайшли і кинули на дорозі, AC/DC підняли і зробили своїм прапором. Найцікавіше, що у Free серед шести альбомів тільки в однієї пісні All right now така структура, а у AC/DC — тепер у всіх. І тепер вона на десятки років — основа всієї їхньої музики.

Здавалося б: настав час кувати залізо, поки гаряче.

Алкотрагедія

Новий матеріал писався швидко. Але 19 лютого 1980 року в компанії друга Бон Скотт напивається в барі "Music Machine" (артист замовив сім подвійних порцій віскі: віскі п'ють унціями, це 31 грам, подвійний — 62 грами, отже, Скотт випив 434 грами). Ближче до ночі співак заліз у машину і заснув за кермом. Його товариш по чарці не зміг витягнути рок-зірку. Вранці музиканта знайшли там мертвим. Через незручне положення під час сну Бон задихнувся блювотними масами: він помер на 34-му році життя.

Від цієї символічної картини не по собі. Випустивши альбом і пісню "Шосе в пекло", п'яний вщент Скотт засинає за кермом автомобіля, щоб не прокинутися. На жаль, нікого не опинилося поруч.

Смерть фронтмена, як правило, призводить до розвалу гурту або значного падіння його популярності. Але сталося непередбачене.

AC/DC оголосили конкурс на місце вокаліста. Із двадцяти претендентів обрали Браяна Джонсона — 32-річного соліста рок-команди Geordie, яка нещодавно розпалася. Він був не при справах — працював на автозаправці. На його прослуховуванні буквально з перших треків Янги пожвавилися, переглянувшись. Звучало непогано: теж хрипкий голос, але більш низький. Питання щодо заміни було вирішено. А в іншому в них і було все тіп-топ: авторський тандем — брати Янгі, до яких як текстовик приєднався новий соліст.

І в наявності — чудовий продюсер, який придумав їм впізнаване звучання на десятиліття вперед.

Мегауспіх AC/DC

Альбом і заголовний трек Back In Black ("Назад у темряву") був незабаром зроблений по накатаній колії: Скотт помер у лютому, а диск вийшов уже в липні 1980 — якраз до дня народження Бона. І став комерційно найуспішнішим альбомом гурту, а також одним із найбільш продаваних у світі.

Обкладинка — чорна: в пам'ять про Бона. Рок-відспівування ексвокаліста AC/DC зробили "пекельними дзвонами" — за назвою треку Hells Bells. До речі, під цю річ на ринг виходив Віталій Кличко, мер Києва, коли був професійним боксером. Віталій говорив, що він — фанат AC/DC і побував на двох десятках їхніх концертів.

Браян Джонсон розповідав: "Коли я вперше на публіці виступав у складі AC/DC, дуже хвилювався. А тут ще побачив безліч плакатів "Ми любимо тебе, Бон". Я зовсім занепав духом. Аж раптом у дальніх рядах фанів помітив один плакат: "Удачі, Брайане". Це додало мені сил". До речі, замінивши Скотта, Джонсон по-своєму показав образ шпани, виходячи на сцену в такій "пацанській" кепці. У Києві хлопців у подібних головних уборах запросто можна зустріти на Троєщині або Борщагівці.

Back In Black було продано в рекордній кількості — 49 млн екземплярів. Диск посів 1-е місце в Британії, 4-е — у США.

Наступний альбом, так спродюсований Робертом Джоном Лангом, Those About to Rock (We Salute You) посів перше місце в США (Billboard 200). Здійснилося! Потім його підопічні, вийшовши на світову орбіту, колесили материками, випускаючи альбом за альбомом, і стали мільйонерами. А продюсер зайнявся американською групою Def Leppard, придумавши для них теж — фірмове, тільки їм властиве звучання. Чарівник!

Наступне музичне нововведення в AC/DC з'явиться тільки через 10 років — у 1990. У треку Thunderstruck ("Вражений громом-блискавкою") Ангус Янг починає грати вступне соло, а потім так і продовжує його "бацати" — аж до самого фіналу. На YouTube у композиції 1,3 млрд переглядів. Але в іншому схема треків та сама (ну, ви знаєте). А загальна формула гурту (образ — дія — трансформація) — це: міська шпана — розтягнутий рифовий блюз у супроводі речитативу — хард-рок із загрозливим приспівом-вигуком (часто виконуваний хором).

AC/DC у кіно

Відома співпраця рок-гурту з Арнольдом Шварценеггером у кліпі до пісні Big Gun. Сингл вийшов влітку 1993 року і піднявся на першу сходинку хіт-параду Hot Mainstream Rock Tracks. У знаковому відео Джек Слейтер, персонаж Шварценеггера з фільму "Останній кіногерой", з'являється на концерті AC/DC, а потім замінює соло-гітариста Ангуса Янга на сцені, рухаючись з гітарою його "качиною ходою". З колонок ми чуємо все ті ж погрози: "Поганий хлопець роз'їжджає навколо на чорному лімузині, маєш ти рацію чи не маєш рації — попався на очі і ти — труп. Гармата, номер один!"

У супергеройському бойовику "Марвел" "Залізна людина-2" (2010), у ролі якого зайнятий Роберт Дауні-молодший, саундтреком слугують 15 (!) композицій AC/DC — це збірка хітів гурту з 10 альбомів, випущених у період із 1975 по 2008 рік. Унікальний випадок.

AC/DC зараз

У жовтні 2023 року гурт AC/DC вперше за сім років дав концерт на фестивалі Power Trip у Каліфорнії з новим барабанщиком Меттом Логом. З ветеранів колективу на сцену вийшли гітарист Ангус Янг (68 років) і фронтмен Браян Джонсон (76 років). А ось постійного ударника Філа Радда (69 років) замінили. Чому? Та вічно в останнього ціла купа кримінальних звинувачень: то в зберіганні заборонених речовин, то в погрозі вбивством, то в спробі найняти кілерів. Ймовірно, граючи таку загрозливу музику, важко тримати себе в рамках.