Хочеться з'їсти. У Києві відкрилася "смачна" виставка, де тема їжі та напоїв об'єднала війну і мир

Відкрилася нова виставка Владислава Шерешевського "Війна. Життя триває", з картинами, написаними ним цього року. Шерешевський — сучасний художник, що входить до топ 10 українських майстрів артринку. Йому притаманні іронічні підписи на полотнах, жартівливе "знущання" над попідолами — від Миколи Гоголя до Марії Примаченко, широкий діапазон стилістик: від наїву до класики. Можна сказати, що Шерешевський відкрив свій особистий стиль: ironic pop-art. Фокус побував на відкритті цікавої експозиції і ділиться враженнями.

Дві зали галереї були щільно набиті відвідувачами — любителів живопису прибуло не менше ніж півтори сотні людей.

Нагадаємо, Фокус писав про дві знакові роботи Шерешевського. Йдеться про портрет Володимира Зеленського з іронічною назвою "Незакінчений" (2019), де лідер зображений у вигляді Наполеона, але незакінченого — відсилання до комедії "Ржевський проти Наполеона" (2012), там Зеленський зіграв французького імператора. Портрет Зеленського був свідомо не домалюваний: у нього було закладено метафору з далеким прицілом — мовляв, подивимося, який із тебе, Володимире Олександровичу, правитель. Через три роки портрет Зеленського набув нових смислів, для кожного своїх.

Друга робота — Smoke on the Water — була продана минулого року на аукціоні за $15 тис.: гроші від продажу пішли на потреби ЗСУ. У назві обігрується назва хіта Deep Purple, а на полотні чоловік із банкою пива, сидячи на морському березі, спостерігає за палаючим на горизонті крейсером "Москва". Формула Шерешевського: розкручений образ — гра слів у назві — постмодерністський іронічний перевертень.

Дивно, але його іронія часто призводить до своєї протилежності — лірики. Шерешевський так душевно на своїх полотнах зобразив традиційний київський продуктовий асортимент: пиріжки ("Пиріжкова"), хліб ("Духмяний"), ковбаси ("Вищий сорт") і т. ін., що, як висловився один із відвідувачів: "Все це хочеться з'їсти".

На одній зі стін галереї вийшов такий "куточок гурмана": у центрі — рум'яні громадяни, які апетитно випивають і закушують, а їхню веселу кампанію обрамляє кулінарна пишність: пиріжки, сосиски, підчеревина. "Духмяний" особливо гарний!

А почалося "кулінарне асорті" з того, що на одній своїй виставці вже під час війни Владислав, знову ж таки, як завжди, граючись словами, зобразив "Паляницю" ("паляниця" — це бойовий пароль українців у березні 2022 року — для виявлення російських диверсантів) — такий чарівно-гарний хліб на чорно-космічному тлі. І подібні роботи Шерешевського стали тоді миттєво розкуповуватися (ось уже воістину, як "гарячі пиріжки"): народ "розсмакував". А сама серія, на подив самого художника, ставала дедалі популярнішою. Шерешевський вирішив розширити "асортимент".

А тут тему їжі-напоїв художник несподівано трансформував у військову: на полотні "Ранкова кава" цей міцний напій на фронті п'ють троє бійців.

Є постмодерністська імпровізація на тему кіно і війни — це полотно "Хочеш взяти гармату? Так, Zет?". Це вже для кіногурманів. Пам'ятаєте ситуацію з бойовика Тарантіно "Кримінальне чтиво" (1994)? Zет — так звали охоронця-маніяка, який зґвалтував якогось мафіозі Марселласа Волеса. А боксер Бутч, у виконанні Брюса Вілліса, звільнився від мотузок і хотів втекти, але пошкодував свого ж переслідувача — Волеса. Взяв із магазинної вітрини японський меч — катану і зарізав спочатку подільника охоронця, а потім зібрався

і його. На полотні ми бачимо цю напружену мить, коли охоронець Z сіпнувся в бік свого пістолета і прозвучала культова фраза, якою художник назвав картину.

"Z" в Україні стала прозивною літерою, що позначає російських окупантів. Шерешевський спроєктував ситуацію з культового бойовика на російсько-українську війну.

Цікаво, що є ще одне полотно Шерешевського з цитуванням, але цього разу не кінокласики, а літературної — "Божественної комедії" Данте. Картина називається його рядками — перед тим, як поет ступив у пекло: "На пів шляху свого земного світу, я трапив у похмурий ліс густий. Бо стежку втратив млою оповиту". На полотні зображено київський пам'ятник великому італійському поетові, завалений мішками з піском, щоб його не пошкодило під час обстрілу. Символічна картина: поет потрапив у пекло війни.

Поруч — з таким же суворим обличчям — український військовий "Розвідник".

А навпроти них висить портрет мерзенного "Коригувальника" російських обстрілів.

Є крім "куточка гурмана" на виставці і "куточок еротомана": картини іронічно-еротичного характеру. Це абрис чарівної напівголої жінки (вид ззаду) під назвою "Прийде сіренький вовчок та й вхопить за бочок". Як я розумію, багато чоловіків хотіли б побувати на місці "сіренького". Та й на місці "Містера X", який у масці прилаштувався до оголеної красуні.

А по сусідству з "еротичним куточком", напевно, найбільш незвичайні картини експозиції — вони викликають занепокоєння. На них зображення немов змазане вітром, і це породжує приголомшливий візуальний ефект, змішаний з почуттям тривоги. Немов це "вітер війни", що пронизує зараз усе. Хоча всі сюжети — на інтимно-ліричні теми.

Перша картина "Океан Ельзи" — наречений і наречена стоять прямо в морській воді і дивляться в океанічну далечінь, яка неспокійна, і піна від хвилі тріпає фату. Молоді готуються до явно непростого спільного плавання по життю.

Друга — "Східний танець": де музикант у синьому піджаку грає на дудуку, а жінка в білому відчайдушно витанцьовує. Її сукня утворює білий вихор, у чоловіка вгору "пливе" волосся, вдалині ми бачимо морську набережну — це все курортні веселощі, роман, можливо.

А на третій — "Дві смужки", найсильнішій, з моєї точки зору, роботі на виставці, дівчина в стані тихого жаху дивиться на себе в дзеркалі, коли тест на вагітність показав позитивний результат. Курортний роман закінчився. У "Двох смужках" ця змазаність досягає апогею, немов якимись енергетичними хвилями все розтягується полотном: червона помада, рожева сукня й око — розширене до межі. Дівчина явно була не готова до цієї новини.

Не знаю, де цю "змазаність" узяв Шерешевський? З натхнення? У світі не так багато майстрів працює в "розмитому жанрі" і найвідоміший — швейцарець Енді Денцлер (нар.1965). Але в будь-якому разі у Шерешевського цей прийом чудово символізує наш "вітряний" час, час розфокусу — від стресу і війни. Неспроста саме біля цих трьох картин найбільше юрмилося колег Шерешевського — професійних майстрів пензля.

А ось дами все більше тіснилися біля полотна "Фрідріхштадтпаласт". Там зображена сліпуча красуня в блискітках, ледь прикрита одягом, з великою перукою на голові.

Золоті туфлі, золоті трусики і плащик, а в правій руці чомусь мухомор. Назва відсилає нас до балету телебачення НДР, який своїм бравим еротичним канканом дуже прикрашав колись прісне радянське ТБ. Це був такий соціалістичний варіант паризького "Мулен Ружа". Може, мухомор означає, що всі ми "отруєні" мрією про красиве життя?

Так чи інакше, танцівниця гіпнотично діяла на публіку, до неї в галерейний закуток не вичерпувався людський потік, особливо жінок, які невтомно робили з нею селфі. Можливо, вона чимось нагадує і наших українських красунь.

Адреса експозиції: Vakulenko Art, Київ, вул. Костьольна, 8, 11:00 — 19:00 (пн, пн, пт — вихідні). Виставка триватиме до 24 грудня. Вхід вільний.

⠀.