Прем'єра "Анатомії падіння". Фільм-переможець Канн вивертає навиворіт стосунки в родині
Картина режисерки Жустін Тріє, за яку вона отримала "Золоту Каннську гілку", 14 грудня виходить на екрани України.
Судова драма "Анатомія падіння" француженки Жустін Тріє підтвердила свій високий статус, отримавши днями п'ять премій Європейської кіноакадемії в категоріях "Найкращий фільм", "Найкраща режисерка", "Найкраща акторка", "Найкращий сценарист" і "Найкращий монтаж". Головна героїня стрічки — успішна письменниця Сандра (Сандра Гюллер). З вікна сімейного будинку в Альпах випадає її чоловік Семюель — викладач і письменник, який не реалізувався (Семюель Тейс). Дві з половиною години слідчі, прокурор і адвокат розбирають на гвинтики їхнє подружнє життя, щоб з'ясувати: те, що сталося, було трагічною випадковістю, суїцидом — чи, можливо, письменниця, спокійна, як удав, вбила свого благовірного? Фокус зауважує в картині певні тенденції останніх років.
"Анатомія падіння" — четвертий повнометражний фільм Жустін Тріє, де дія крутиться навколо жінки. А основним конфліктом тут є війна статей. Про що говорить і початок стрічки. До Сандри приїжджає студентка, щоб взяти інтерв'ю, потрібне для дисертації про творчість письменниці.
Перебуваючи на верхньому поверсі, Семюель так голосно вмикає музику, що розмова стає неможливою. Слабозорий 11-річний син Сандри і Семюеля йде гуляти із собакою-поводирем, а повернувшись приблизно за годину, знаходить батька, який лежить на снігу в кривавій плямі. Хлопчик кличе матір. Та викликає лікарів, які констатують смерть. Сандра здивована, але не дуже засмучена, а ось хлопчик — невтішний.
Сім'я під мікроскопом
Ведеться слідство: судмедексперти беруть мазки, фотографують, помічають підозріле розташування предметів або плям крові: особливо їх не влаштували бризки крові. Але, на відміну від знаменитих американських серіальних детективів, де генії слідства швидко складають пазли, у французькому судовому фільмі ніхто нічого до кінця зрозуміти не може (одразу згадаєш дії поліції в циклі комедій "Таксі"), висуваючи десятки гіпотез.
Уся судова машина навалюється на письменницю, щоб з'ясувати: чи був у неї мотив для вбивства? Вони аналізують і просівають десятки фактів і домислів. Розберемо деякі для прикладу, оскільки фільм і передбачає активну участь глядачів у розумовому процесі.
Сандра — німкеня за національністю. Познайомилася з французом Семюелем у Лондоні — він був викладачем і там її зачарував. "Я нікого не розуміла, ні рідних, ні друзів, але увійшов він і став моїм провідником — мені все стало зрозуміло", — ділилася письменниця одкровеннями.
У Семюеля були начерки роману, він хотів написати книгу. Для цього і запропонував Сандрі, яка стала дружиною, переїхати в село у французьких Альпах, купивши дешевше невідремонтоване шале. Так і зробили.
Німкеня і француз познайомилися в Лондоні, а тепер живуть в Альпах: Тріє підкреслює європейський глобалізм. Сандра розмовляє вдома англійською, але французьку теж якось освоїла.
У Сема щось не клеїлося з книгою, а Сандра, відштовхнувшись від однієї його ідеї, написала роман, потім наступний — і справа пішла…
Обмін ролями
У картині показано вагон і візок експертних аналізів, включно з психологічними, які не допомагають встановити істину. У суді жоден з експертів не може видати виразну картину того, що сталося, — просто триває змагання різних інтелектуальних моделей: яка переконливіша, яка менш, а адвокат і прокурор змагаються в дотепному маніпулюванні версіями, повертаючи так, як їм вигідно.
Сандра — дама середньої зовнішності, характер — воля плюс розум. Завжди домагається поставлених цілей, майже не проявляючи емоцій, вона гранично розумна. Усі ці риси, найімовірніше, властиві чоловікам. До речі, на закиди чоловіка, що вона "вкрала" його ідею роману, Сандра відповіла: "Краще б пишався, що ти мене надихнув". Тобто Сем, як муза — надихнув дружину.
Семюель — красивий, багато часу проводить із дитиною в будинку і, мабуть, заздрить письменницькому успіху дружини. Запальний, істеричний, чутливий. А ці риси радше притаманні дамам (він ось ще й муза).
Сімейна трагедія з малюком трапилася, коли Семюель, намагаючись вивільнити для себе час писати книгу, найняв няню. Вона переводила чотирирічного Дена через дорогу, коли його збив мотоцикліст, через що в хлопчика впав зір. І тут Сем відгрібає як від дружини чоловік: він "у всьому винен", адже найняв таку няньку. Тож він запропонував навчати Даніеля вдома (усе-таки Сем — учитель) і вільного часу стало ще менше. Ремонт досі не закінчено, як і жодна з його книжок…
А Сандра водночас навіть примудрялася "сходити наліво" — до того ж із жінками, але вона не винна, бо, за її словами, "у складний період це знадобилося для особистої гігієни".
Жустін Тріє в інтерв'ю "Форбс" зізналася, що вона вибудовувала образ головної героїні так, щоб та не обов'язково викликала симпатію. "Глядачі стали більш поблажливо ставитися до малоприємних героїв. Але ж довгий час це було прерогативою чоловіків. Це виховувалося в культурі: наприклад, у серіалах "Клан Сопрано" або "Божевільні" герої жахливі й водночас надзвичайно доброзичливі. Але вони чоловіки. Можна, звісно, сказати, що легко просто взяти і поставити на їхнє місце жінку. Але працювати над картинами, подібними до "Анатомії падіння", — означає робити лише маленькі кроки до того, щоб глядачі звикали бачити на екрані складних жіночих персонажів".
Тобто Жустін Тріє перенесла певною мірою ті риси, які були притаманні в кіно чоловікам, — на свою героїню. Однак, що ж нас змушує дивитися на тих малопривабливих негідників у кіно? А це їхня успішність, прагнення до перемоги, лідерське начало. І в Сандри лідерських якостей — хоч відбавляй. Семюель у фільмі кричить: "Ти придушила мою волю. Ми робимо тільки те, що ти хочеш". Вона розумно заперечує: "Але це ж ти привіз нас в Альпи і поселив тут?" Крити нічим. Виходить, на першій стадії стосунків — зачарував, запропонував план, здійснив переїзд і… Усе застопорилося. А далі стався переворот: Сандра робить блискучу літературну кар'єру, стаючи дедалі авторитетнішою й авторитарнішою особистістю. А Семюель, навпаки, бере на себе тягар домашніх обов'язків, з якими все більше не справлявся. І для "особистої гігієни" Сандра вже обирала собі партнерок: вона дедалі більше проявлялася як чоловік навіть у сексуальній сфері, причому абсолютно не рефлексуючи з цього приводу.
Собака — друг людини
Мимоволі ми звертаємо увагу на гендерну сферу, бо й сама режисерка, що випливає з вищенаведеної цитати, на неї теж звертає увагу. Хоча водночас Жустін Тріє максимально дистанціюється від своїх персонажів, щоб не давати їм свої оцінки. Єдине, виникає відчуття, що навіть Тріє не може не милуватися тим вольовим переможним маршем, з яким Сандра долає численні перешкоди. І хочемо ми цього чи ні: в результаті виходить гімн фемінізму. У Каннах ця тенденція сформувалася не одразу, але вже 2021 року "Золоту пальмову гілку" здобула стрічка "Титан" Джулії Дюкорно, про супердівчину, яка вбивала чоловіків та займалася коханням з авто. А безвольних "цивілізованих" чоловіків обожнює зображати двічі лауреат Канн швед Рубен Естлунд ("Золота пальмова гілка" — 2017 і 2022). Він-то і вручив головну нагороду Жустін Тріє, як голова журі цього року.
Є одне ненаукове міркування, що на дітях відбиваються стосунки батьків. І в "Анатомії падіння" на вас чекає у фіналі унікальний слідчий експеримент, який проведе 11-річна дитина, котра начебто успадкувала від батька чуйну душу, а від матері — сильну волю, спостережливість і здатність робити парадоксальні, але логічні умовиводи. І зробить вона це за допомогою пса.
"Анатомія падіння" — це про те, що в сучасному суспільстві переплутано все на світі, немає жодної точки відліку, жодного абсолюту, ніхто і ні в що не вірить, перемагає не істина чи мораль, а чергова точка зору. А довіритися можна хіба що собаці. Чому? У нього немає егоїзму щодо господаря.