Як сучасна фотографія формує візуальну культуру ХХІ століття. Досвід фотографки Олени Бабинець
На сьогоднішній день людство перебуває в моменті, коли за одну хвилину створюється більше фотографій, ніж за ціле XXI століття. Із часу, коли фотографія була привілеєм багатіїв та професіоналів, вона перетворилася на універсальний засіб комунікації між людьми та один із ключових чинників, що впливає на розуміння світу.
“Через соціальні мережі фото формує наше уявлення про красу, норму, успіх, тіло, стиль життя. Ми мислимо образами швидше, ніж словами, і саме фотографія задає цей темп”, – говорить Олена Бабинець, незалежна українська фотографка, яка працює у жанрах портретної, fashion та документальної фотографії у США.
Спеціалістка професійно утвердилася ще в Україні, коли співзаснувала власну студію Esthétique Espace Studio в м. Ужгород. На момент відкриття в 2023 році це був перший інтер’єрниий фотопростір, створений спеціально для професійних фотозйомок, відеопродакшену та культурних подій. Студія стала помітним креативним майданчиком, де почали регулярно реалізовуватися різнопланові комерційні й творчі зйомки для телевізійного контенту, тематичні заходи. Навіть після переїзду Олени до США після повномасштабного вторгнення Росії, її простір досі користується попитом, що свідчить про відсутність аналогів у місті, її якісне кураторство, орієнтоване на високі стандарти та унікальність ідеї.
Естетика повсякденності
Соціальні мережі виховали покоління, яке мислить візуальними стандартами. Композиція, освітлення, колір стали інструментами естетики та формами самовираження, можливістю залишити власний акцент у культурному потоці.
Олена зауважує, що “фотографія активно конструює реальність, впливаючи на самоідентифікацію людей і на те, як вони бачать себе й світ навколо. Це велика відповідальність для фотографа, адже кожен кадр стає частиною спільного візуального архіву нашого часу”.
У практиці майстрині важливе місце займають особисті зйомки, спрямовані на дослідження справжньої присутності людини в кадрі. Вона регулярно працює з людьми, допомагаючи їм побачити власну красу. У результаті вона отримує численні відгуки від клієнтів, які постійно підкреслюють її унікальне вміння побачити й розкрити характер моделі, підсвічуючи її індивідуальність.
Фотограф як хронікер сучасності
У світлі таких нових цінностей кадри впливають на культурні коди та сприйняття реальності часто навіть швидше, ніж інші види мистецтва. Буденні знімки зазвичай не потребують тривалого часу створення чи складного процесу сприйняття. Проте навіть одне фото, зроблене за лічені секунди, може спровокувати дискусії серед глядачів, викликавши цілу палітру емоцій.
“У цифрову епоху фотографи стали своєрідними хронікерами моменту – вони фіксують події, настрої, соціальні злами, нові культурні коди. Так фотографія часто випереджає інші мистецькі форми у впливі на суспільну свідомість”, – стверджує Олена.
Між трендом і авторською ідентичністю
Трансформувати візуальну мову фотографії допомагає активний розвиток технологій. Водночас на тлі повернення до вінтажних речей, естетизації неідеальностей, непостановочних кадрів, знятих на старі плівки чи CD-камери, тривають дискусії про здатність фотографа зберігати авторську інтонацію в умовах швидкоплинних трендів.
Фотографка зазначає, що зараз відбувається закріплення цієї візуальної мови: візуальні течії швидко народжуються й так само швидко зникають. “На мій погляд, межа між трендом й авторською ідентичністю проходить там, де фотограф перестає сліпо наслідувати зовнішню форму й починає говорити власним візуальним голосом. Тренди можуть бути інструментом, але ідентичність формується через сенси, вибір тем і особисту інтонацію”, – додає вона.
Фотографія як універсальна мова між культурами
Мистецтво не потребує перекладачів. Через кадр можна передати інформацію, емоцію, краєвид – для цього достатньо погляду та внутрішнього аналізу з боку глядача.
Олена Бабинець стверджує: “У моїй практиці це особливо відчутно, адже я працюю з темами ідентичності, досвіду еміграції, внутрішніх станів людини. Глядачі з різних культур можуть по-різному інтерпретувати зображення, але емоційний зв’язок виникає незалежно від мови чи контексту. Саме в цьому я бачу силу фотографії – вона об’єднує через почуття, внутрішні переживання та спільні досвіди”.
Переходячи від технології фіксації зображення, фотографія дедалі більше утверджується в соціальному просторі як спосіб мислення та сприйняття світу. Цьому додатково сприяє тенденція, за якої візуальне починає переважати над текстуальним. Проте надважливо не загубитися між постійним кадруванням реальності та справжнім проживанням моменту.