Нобелівська премія з літератури 2026: хто є фаворитом і чому українські автори поза фокусом

Цьогорічне нагородження Нобелівською премією з літератури за 2026 матиме одну важливу зміну, яка стосуватиметься нового постійного секретаря Шведської академії. З 1 липня цю посаду замість Матса Мальма посідає шведська авторка та журналістка Інгрід Кальберг.

Водночас низка ресурсів як OLBG, LitHub, Kalshi та NicerOdds сформували перелік тих авторів, які з високою долею ймовірності можуть претендувати на цьогорічну премію. Коли 2025 року авторитетні літературознавці та фахівці говорили про Ласло Краснагоркаї як потенційного кандидата (а тоді ставки на його перемогу були у діапазоні від 5-7 до 1), то перемога угорського письменника була, на думку багатьох, давно заслуженою й очікуваною.

Цьогорічні оцінки фаворитів стали стриманішими, адже найнижчий показник складає від 10 до 1 і вище. Такий рейтинг виходить з двох ймовірних причин — високий рівень конкуренції та непередбачуваність вибору Шведської академії, а водночас ефект "темної конячки" теж лишається дуже ймовірним. Адже за останні 10 років за таким принципом виграв Адбулразак Гурна за 2021 рік, який взагалі не був в топ-10 фаворитів того року, але про те, що впливає на вибір — трохи пізніше.

А поки поглянемо на список претендентів, які можуть здобути цьогорічного Нобеля з літератури.

Рейтинг фаворитів: хто може виграли відзнаку

Цянь Сюе (1953, Китай)

Найвідоміші роботи — "Останній коханець", "Я живу у нетрях"

На популярних ресурсах найчастіше перше місце серед фаворитів посідає китайська письменниця Цянь Сюе (1953). Наразі переважна більшість літературної спільноти вважає цю авторку головною претенденткою на цьогорічного "літературного Нобеля" у співвідношенні 10:1.

Протягом останніх років вона встигла виграли низку премій з літератури, а головними варто відзначити Best Translated Book Award за 2015 рік за роман "Останній коханець" та премію America Award in Literature за 2024 рік. В 2024-му іспанське видання El Mundo охарактеризувало творчість авторки як "авангардний експеримент", де "твори Цянь Сює працюють за власною логікою — унікальним накладанням зображень, що уникає традиційних наративних підходів, створюючи своєрідний мінливий ландшафт, що змушує читача тісно взаємодіяти з текстом".

Харукі Муракамі (1949, Японія)

Найвідоміші роботи — "Норвезький ліс", "Полювання на вівцю", "1Q84", "Вбити командора"

Другий фаворитом у співвідношенні 14 до 1, як і протягом багатьох років, є японський митець Харукі Муракамі (1949). Автор низки культових романів, якого читачі вважають незаслужено проігнорованим з боку Шведської академії протягом багатьох років.

Томас Пінчон (1937, США), Джеральд Мурнейн (1939, Австралія), Дон ДеЛіло (1936, США)

Найвідоміші роботи авторів — "Вигукується лот 49", "Рівнини", "Білий шум"

Цю трійку авторів, серед усі є довгожителями, багато років серед читачів і оглядачів вважають фаворитами. І якщо імена американців-постмодерністів Пінчона та ДеЛілло відомі багатьом читачам і фахівцям, то ім'я австралійського письменника дуже часто залишається поза увагою.

За описами західних критиків, 87-й австралійський автор є один із найоригінальніших письменників "Зеленого континенту". В 2018-му видання NYT написало про автора, як про одного з "найкращих англомовних письменників світу, який залишається невідомим для абсолютної більшості".

Мірча Кертереску (1956, Румунія)

Найвідоміші роботи — "Засліплення", "Травесті".

70-річний румунський автор уже кілька років стає одним із ключових авторів, якого бачать в списку потенційних переможців. Його трилогія "Засліплення" 2010 року визнається літературними критиками одним із найкращих досліджень у питанні політики та історії.

2023 року з письменником стався цікавий епізод. Тоді шведський журналіст Карстен Палмер Шале включив його до шортлисту ймовірних претендентів на Нобелівську премію, але сам автор сказав, що "дуже радий, що цього (2023-го — ред.) року потрапив до п'ятірки найкращих авторів. Мені не потрібно більше".

Крістіна Рівера Гарса (1964, Мексика) та Енріке Вілья-Матас (1948, Іспанія)

Найвідоміші роботи авторів — "Ніхто не побачить мене в сльозах", "Канон камери-обскури".

Два наступних фаворити серед тих, кого вважають ймовірними претендентами на цю літературну відзнаку, є мексиканка Крістіна Рівера Гарса та іспанець Енріке Вілья-Матас. Перша вже ставала переможницею Пулітцерівської премії 2024 року, а її роман "Ніхто не побачить мене в сльозах" вважають одним із найкращих в іспаномовній літературі за останній час.

Водночас 78-річний письменник Енріке Вілья-Матас вважається одним з найцікавіших авторів серед іспаномовного простору. Наразі його книжки перекладені понад 30 мовами, а в своїх текстах він активно змішує міфологію, іронію, літературні алюзії та комічні жанри.

Політична площина та нові імена: чи "зміниться" премія цьогоріч

З часу нагородження у 2020-му американської поетки Луїзи Глюк у розпал пандемії коронавірусу, Нобелівська премія йде за принципом вибору авторів на основі трьох критеріїв — регіону світу, відкривати маловідомі імена та враховувати політично забарвлений контекст.

Оглядачка Матильда Монпеті вказує в тексті для The Berliner чотири критерії, які яскраво показують принципи вибору нових лауреатів для Нобелівської премії. Це — чергування статей, політичний фокус, уникати американських авторів і обирати несподіваних авторів, адже в Шведській академії "ніколи не дадуть це (Нобелівську премію — ред.) тій людині, яку всі думають, що вони дадуть".

Тому пані Монпеті переконана, що наразі Нобелівська премія "є політичною, але вона не втручається в політику". Вона додає, що переможців часто обирають через "соціальну взаємодію їхніх робіт — у питаннях з фемінізмом, постколоніалізмом, екологією", але приз уникає того, щоб "заявити про себе у актуальному порядку денному".

"І вони (члени Шведської академії — ред.) досить нервові. Тож жодних переможців з Росії, України чи авторів, які пишуть арабською чи івритом принаймні найближчі кілька років", — констатує оглядачка.

Слід додати, що українських авторів постійно та публічно номінували на здобуття Нобелівської премії з літератури. Серед згадуваних імен за останні роки є Ліна Костенко, Андрій Куров, Оксана Забужко та Сергій Жадан.

Така логіка пані Монпеті побічно доводить, що Україна та її автори опиняються в "зоні ризику" для Нобелівського комітету. Наявність відповідних непрямих критеріїв може викликати в Шведської академії побоювання, що оголошення українських авторів може бути нав'язане логікою поточних політичних процесів, а значить — призведе до шквалу критики.

Враховуючи скандали та критику протягом останніх років — від гучного викриття в 2018-му домагань члена Комітету Жана-Клода Арно до зливу інсайдерської інформації про обраних переможців — це змушує Шведську академію уникати тем і порядку денного, який вважатимуть для себе "чутливим" або "провокативним". Тому тенденція на умовний "нейтралітет" авторів продовжить залишатися для Нобелівського комітету один з ключових принципів для обрання переможців на певний подальший проміжок часу в майбутньому.

Робоча модель виграшу: то хто може виграти?

Виходячи з думки пані Монпеті, можна припустити, що найбільші шанси цього року отримати Нобелівську премію з літератури має жінка (адже 2025-го її здобув угорець Ласло Краснагоркаї), яка пише про в нейтрально-політичній оптиці. Також авторка не повинна бути американкою та може бути маловідомою для загалу.

"Насправді, найкращий спосіб гарантувати, що ваш улюблений письменник ніколи не отримає Нобелівську премію — це почати розповідати всім, що вони це зроблять. І не дай Боже, щоб New York Times це припустила", — йдеться в тексті оглядачки Матильди Монпеті.

Оголошення нового лауреата чи лауреатки Нобелівської премії за 2026 рік відбудеться 8 жовтня о 14:30 за київським часом.