Інший Франкенштейн і інші "ми": про що насправді йдеться в культовому тексті Мері Шеллі

Роман "Франкенштейн" одночасно є першим науково-фантастичним романом, готичним жахом, трагічним романом і притчею, зшитим в одному тексті. Про це йдеться в матеріалі BBC.

"Головні центральні трагедії [тексту] — це небезпека "грати в Бога" з одного боку, а з другого — покинутість батьками та суспільне відчуження. Теми які залишаються актуальні сьогодні, як і раніше", — пише авторка тексту Ребекка Лоренс.

Шеллі створила двох ключових архетипів — "монстра" й амбітного "божевільного вченого", які "різко тікали зі сторінок [роману] і виходили на сцену й екран, електризуючи театр і глядачів як одні з найяскравіших ікон не лише в жанрі жахів, а й в історії кінематографа". Однак істинні мотиви тексту лежать куди глибше, і авторка це намагалася показати.

Створення текстом припало на події 1816-1818 років, коли світ прожив "рік без літа" через виверження вулкану Тамбора в Індонезії. Цей природній катаклізм вплинув на подальшу атмосферу тексту — темну, з непроглядною пітьмою персонажів і сцен.

За маскою потворності сховано інакшість: чому ми і є монстром Франкенштейна

На тлі подальших змін у науці та технологічних експериментах, саме гальванізм (або ж гальванізація) були покладені в основу народження "монстра". Але далі виявилося, що за спробою відтворити процес створення життя пролягла моральна проблема — де пролягають межі людських амбіцій? За діями Віктора Фарнкенштейна, він проявляє абсолютну байдужість до появи почуттів у його творіння.

І саме творець "монстра", а не істота, і є головним показником того, наскільки людина спроможна досягти найнижчої точки заради власного блага. Засліпливий егоїзм, жага відкриттів та вищість Віктора Франкштейна показують жахливу картину — людина куди страшніша самого творіння.

А "істота", відчужена та викинута суспільством за свій зовнішній вигляд та "інакшість", яка бажає любові, емпатії та добра, не тільки шаблонно перетворена в категорію Зла. Цим протиставленням етичного типу насправді приховують головну трагедію — чи здатні ми бути відповідальними і чи розуміємо межі себе?

Подальші театральні постановки та кіновтілення показали — робота Мері Шеллі стала заручником стереотипів, образів і міфології. Саме за нею протягнулася вервечка образів протягом наступних 200 років — від тривоги за прогрес і можливості мозку (в 19 сторіччі), а далі — атомної війни, експериментів і небезпеки неконтрольованих експериментів (у 20 сторіччі) до штучного інтелекту, втрати контролю над своїм творінням (у 21 сторіччі).

Саме Голлівуд підживлював цю атмосферу та тематичні посили, експлуатуючи тему творця та його творіння. Викривлена міфологія сучасного уявлення про цю історію дійшла до того, що лише ті, хто читали оригінальний текст, скажуть, що виявляється Істота мала голос, говорила, а частина тексту — це взагалі його оповідь.

"І коли тодішня Мері Годвін уперше придумала свою моторошну притчу про монстра того літа 1816 року, вона могла уявити, що вона зайде настільки далеко, що сформує культуру і суспільство, науку і страх, продовжуючи надихати на дискусії — і мистецтво — аж до XXI століття", — пише пані Ребекка Лоренс.

На думку авторки матеріалу, саме особиста самотність Мері Шеллі, травма від присутності любові, почуття шаленого наукового прогресу, прояв неконтрольованої природи людини до влади та сили на тлі безвідповідальності, амбіцій і є головними посилами культової історії. Бо як сама авторка писала в передмові до тексту 1831 року: "І тепер, знову, я закликаю своїх потворних нащадкам йти вперед і процвітати".

"Творець і істота, батько і дитина, письменниця і її історія — чи справді вони пішли вперед та процвітали? За понад 200 років після публікації, роман "Франкенштейн" Мері Шеллі вже не є оповіддю про "захопливий жах", а є власним міфом, який розпростерся у світ довкола", — підсумовує авторка матеріалу.

Раніше Фокус повідомляв про те, що перше видання "Франкенштейна" продали на аукціоні за рекордну суму. Це — один з трьох примірників, що збереглися до наших днів, і ціна за них досягла шестизначної відмітки.

Згодом стало відомо, які реальні експерименти надихнули Мері Шеллі на створення "Франкеншейна". В основі історії були реальні моторошні експерименти, які нинішня наука вважає "неприйнятними".