"Загаси кляту цигарку": хто такий Сакі, або чому його називають батьком чорного гумору в літературі

Громадськість та читачі не знали ніякого Гектора Манро, а лише письменника та публіциста під псевдонімом "Сакі". Про це йдеться в матеріалі The Sunday Times.

Письменник Олівер Соден відзначає, що автор має чудернацьке поєднання гумору, чорної іронії, абсурдизму та навіть жорстокості в своїх творах. Біографія Сакі, що перекладається як "виночерпій" з одного з тексту Омара Хаяма, наповнена такими парадоксами: народився у Бірмі в родині поліцейського, рання смерть матері, жорстке виховання з боку двох тіток і бабусі, замкнений характер і любоив до читання.

Отримавши освіту в Ексмутській школі, після відставки батька він починає подорожувати світом і спілкується з вищим британським світом. Майбутній письменник і автор дуже добре викривав їхнє лицемірство, вищість та абсурдну тягу до потреб самоствердження.

Завдяки зв'язкам батька, Сакі прослужив у Бірмі в поліції, але через малярію повернувся додому. Згодом починає писати для видання The Morning Post як позаштатний, а потім — як спеціальний кореспондент, об'їздивши Францію, Російську імперію, Балкани.

Перші літературні твори лишилися непоміченими, допоки 1904 не вийшли оповідання у збірці "Реджинальд". З 1911 року автор починає отримувати визнання як автор оповідань та історій, серед яких були "Хроніки Кловіса", а згодом — романи "Нестерпний Бесінгтон" (1912) та "Коли прийшов Вільям" (1913).

Політика, приватне життя і Перша світова: чому так багато таємниць досі довкола Сакі

З початком Першої світової війни автор неодноразово звертався як доброволець, однак через вік і проблеми зі здоров'ям йому відмовляли. Згодом його прийняли до лав армії, пройшов шлях від солдата до сержанта та відмовився від офіцерського звання через брак умінь.

Сакі служив у Королівському кінному полку, а поітм став сержантом у 22-ому батальйоні Королівських фузилерів. Попри численні поранення та хвороби, письменник постійно повертався на лінію бою, аж допоки в листопаді 1916 року не опинився на Соммі.

Вранці 13 (за іншими даними — 14 листопада) 1916 року його підрозділ перебував поблизу Бомон-Амеля, коли почався німецький обстріл і він сховався у вирві від міни. В одній з перестрілок його вразила куля снайпера в голову, але легендарними стали його останні слова солдату: "Загаси цю кляту цигарку", який палив і міг видати свою позицію.

Письменник Олівер Соден додає, що багато з того, що відомо про автора є уривчастим. Листів і щоденника не залишилося, деякі приватні записки зникли, і в фахівців є версія про причетність його сестри Етель, які їх знищила.

Інші дві сторони медалі — його особисте життя та політичні погляди. Сакі не був одруженим і не мав дітей, що породило версію про його гомосексуальність, однак через брак доказів і свідчень ця версія лишається сумнівною. Дослідники переконані, що мав був геєм, але через зокрема суд на Оскаром Вальдом вирішив тримати особисте життя в абсолютній таємниці.

Політичні погляди автор теж були неоднозначними — публічно він був прихильником традиціоналізму та консерватизму попри описи в своїх роботах життя богеми. За рік до початку Великої війни Сакі відверто попереджав про німецьку загрозу та неготовність британської армії до бойових дій.

Попри величезні загадки в біографії автора, його різкий стиль письма, їдкий гумор та описи богеми не залишають байдужими читачів. Наразі українською мовою перекладені три збірки оповідань британця, які рекомендовані для прочитання всіх охочим.