Курт Воннегут і майбутнє, яке настало: які передбачення письменника стали реальністю (відео)

Найбільшим парадоксом у творчості Курта Воннегута є не його бачення майбутнього, а скоріше — погляд на поточні проблеми, з якими людство стикається практично щодня, але їх ігнорує. До часу своєї літературної слави і виходом роботи "Бійня номер п'ять, або Хрестовий похід дітей" він уважно спостерігав і аналізував через призму чорного гумору, наукової фантастики та алюзій цілу низку питань.

Американець не боявся порушувати такі питання для читача, адже сам був свідком низки подій — Велика депресія, Друга світова війна, полон, знищення союзниками Дрездена, бейбі-бум, залежність від автоматики та машин, поява і вплив телевізора на свідомість, зростання загроз екології та боротьба проти влади великих корпорацій.

За час творчості він створив 14 романів, понад 50 оповідань, есеїв, сценаріїв і п'єс, де центральними темами були людина, її природа та помилки. Додайте сюди наукову фантастику, чорний гумор і фактичну сатиру — і отримаєте оригінального автора, який буквально пише про небезпеки та попереджає читачів.

Отож, головне питання полягає в наступному — що такого передбачив у своїх текстах американський автор для людей 21 сторіччя?

Головні тези та теми творчості Курта Воннегута: про що попереджав автор

Воннегут першим почав буквально вказувати, що людина стане залежною від машин і техніки. Письменник у своїй роботі "Механічне піаніно" буквально говорить — "яка роль людини є в цім процесі, якщо втратить своє призначення?". Відповідно, прогрес не зробить людей щасливими, а зажене в пастку абсолютної безвиході.

Друге питання — це хаос і маніпуляції. Сучасному користувачу соцмереж і поглиначу новин ця історія відома вже давно, але ще в другій половині 20 сторіччя Воннегут помітив, як інформація, шум і потік інформації буквально забиває баки. В своїх культових роботах "Сніданок для чемпіонів" і "Матінка Ніч" прямо каже, що людина стала споживачем, шукає сенсацій, її обплутує масова культура споживання, реклама та пропаганда перетворюють її на істоту, яку влаштовує така реальність, і нічого вона змінювати не хоче.

Людство та його дорога до самознищення — ще одна із тем письменника у його творах. У "Колисці для кішки" та "Буфонаді" він показує, як наука досягла свого піку, а моральна відповідальність буквально знищена як людським інтелектом і всемогутністю, так і штучними розумами (алюзія до ШІ).

На тлі цього виростає питання конформізму та знищення індивідуальності. У "Галапагосі" письменник запитує нас — чи рівність зробить нас однаковими, якщо це стане інструментом контролю. І тому неподібність, несхожість стає буквальною загрозою для всіх. Це стосується як важливого нині питання самотності серед людей, так і кризи у відносинах з природою. Споживацьке та варварське ставлення до природи вже почало завдати шкоди планеті, яку більшість не розуміє або не хоче сприймати.

І останній показовий момент — війна. Письменник був на ній, йому не потрібно було нічого розповідати вигаданого з того, що пережив сам. У "Бійні номер п'ять" автор показав війну як нескінченне коло повторення історії, в якій люди пам'ятають їх, але не здатні зробити висновків. А за насиллям часто ховається страх і слабкість, які прикриють політичні гасла та фальшива міфологія, а не справжня історія людей, які стали героями.

Тому творчість Воннегута і є настільки парадоксальною та привабливою, де сплелися абсурд (бо реальність нині, як писав Воннегут, є настільки абсурдна, що з неї простіше сміятися), цинізм з підґрунтям гуманізму (автор висміював слабкості людини, але проявляв емпатію та порозуміння щодо цього) і найголовніше — відсутність ілюзій.

У підсумку автор культових романів вказував, що не бачить майбутнього і не є Касандрою в пустелі. Воннегут уважно спостерігав за закономірностями нашої поведінки, а його пророчість — це розуміння того, що обставини в житті та технології змінюються, то як природа людини, її помилки та боротьба за виживання залишатимуться незмінними.