Залишається сухим під водою: вчені створили суперводовідштовхувальний наноматеріал
Дослідників надихнули властивості листя лотоса. Вони впевнені, що їхня розробка застосовуватиметься для захисту електроніки.
Дослідники з Університету Центральної Флориди розробили новий наноматеріал, який відштовхує воду і може залишатися сухим навіть при зануренні під воду.
Про це повідомляє видання Advanced Materials.
Команду очолював Дебашіс Чанда, професор Технологічного центру NanoScience при UCF. Він розповів, що на створення нового наноматеріалу його надихнули певні рослини й еволюція деяких біологічних видів.
"Водовідштовхувальні властивості або гідрофобність — це природний інструмент для захисту та самоочищення рослин і тварин від патогенів, таких як грибки, водорості й грязьові накопичення, — пояснив Чанда. — Ми спиралися на структуру листа лотоса і синтезували наноструктуровані матеріали на основі молекулярних кристалів фулеренів".
Фулерени (C60 і C70) створюються шляхом об'єднання молекул вуглецю в замкнуту структуру, схожу на клітку. Ці структури потім можуть накладатися одна на одну, утворюючи високі кристали, звані фуллеритом. Досить однієї краплі гелю з фуллеритів, щоб перетворити будь-яку поверхню на суперводовідштовхувальну. Більш того, гель ніяк не шкодить і не впливає на вихідний опрацьований матеріал.
Раніше вчені домагалися того, щоб гідрофобні поверхні залишалися сухими при зануренні на певну глибину протягом декількох хвилин. Однак групі професора Чанда вдалося поліпшити ці показники. "Це те, що робить новий матеріал революційним", — пише видання.
"Навіть коли матеріал перебуває під водою на глибині 61 см протягом кількох годин, він залишається сухим. Ми навіть виявили, що він може вловлювати і накопичувати газ під водою, "захоплюючи" велику кількість бульбашок. Такими ж здібностями володіє "лужна" муха, або муха-водолаз", — підсумував Чанда.
Учений впевнений, що новий матеріал знайде безліч застосувань, у тому числі для захисту електроніки.
Раніше ми повідомляли про те, що дослідники відкрили нові властивості "білого графена". Виявилося, що тонкий і легкий матеріал може зберігати величезну кількість інформації в цифровому вигляді.