Данило Гетманцев: "Детінізація – це притягти до відповідальності негідників, а не знижувати податки"

Хто він: Данило Гетманцев — народний депутат, голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики.

Чому він: досвідчений юрист із багаторічним стажем, доктор юридичних наук, член Академічного комітету Європейської асоціації податкових професорів, бере активну участь у розробці податкових та фінансових законопроектів, виступає за якнайшвидшу синхронізацію законодавства України та ЄС. Відомий своїм безкомпромісним ставленням до ухилення від сплати податків бізнесом та фізособами та боротьбою з податковими схемами.

Про доходи та витрати держбюджету, війну, бізнес та курс долара

Війна в Україні повністю змінила наявну в країні модель доходів та витрат, і держбюджет, ухвалений у 2021 році, довелося міняти "на ходу". Як змінилися пріоритети, якими стали частки найважливіших статей — армія, медицина, соціальні статті та пенсії?

Можна для прикладу взяти бюджет 2023 року. Проєкт побудований на припущенні, що весь 2023 рік — це рік війни. І там у нас 45% видатків — безпека та оборона, 16% — соціальні витрати, пенсії, соцвиплати, майже 7% — медицина та 6,1% — освіта. Вся соціалка — це 29% витрат держбюджету. 13% — обслуговування держборгу, і 13% — інші статті, наприклад, програми розвитку економіки. Зокрема, кредити "5-7-9%" Фонд розвитку підприємництва отримає на 129% більше, ніж цього року. На Фонд ліквідації наслідків агресії у нас заплановано 19 млрд гривень та 24 млрд грн — на місцеві бюджети. Це пріоритети бюджету 2023 року, і вони збігаються із пріоритетами бюджету цього року. Хочу звернути увагу, що безпеку та оборону ми фінансуємо власним коштом — ми не можемо використовувати кредити та гранти на фінансування війни, тому нам критично важливо зібрати такий обсяг податків, щоб профінансувати завдання номер один — боротьбу з агресією. А ось у соціальних витратах ми можемо спиратися на кредитні та грантові програми.

Багато хто говорить про так звану воєнну економіку. На Вашу думку, що це означає, чи є у нас вже така воєнна модель економіки?

Воєнна економіка характеризується радикальним збільшенням обсягу держави в економічних відносинах країни. Коли держава перебирає непритаманні їй у мирний час функції. У мирний час навіть шкідливо, щоб держава керувала економікою у ручному режимі. Але у воєнний час це єдиний вихід. Частково економіку в Україні вже переведено на воєнні рейки. Але поки процес трохи сповільнився. Мені здається, ми зарано потрапили в полон ілюзії миру. І ця ілюзія може зіграти злий жарт, якщо ми не будемо готові до найгіршого сценарію розвитку подій. Я посилив би роль держави в економічних відносинах. Зокрема, необхідно ширше та послідовніше використовувати держзамовлення як інструмент стимулювання розвитку вітчизняного бізнесу — від сільськогосподарської переробки до легкої промисловості. Також стратегічне значення має розвиток оборонно-промислового комплексу. Ми не можемо упускати можливість розгортання потужного ОПК у різних напрямках від виробництва касок та набоїв до важкого сучасного озброєння.

Якою є роль бізнесу під час війни, та як держава може і чи повинна допомагати розвитку бізнесу?

Переконаний, що бізнес потрібно підтримувати. Але це насамперед питання можливостей. У держави, якщо відверто, такі можливості дуже обмежені. Фінансування програми "5-7-9%", гранти для бізнесу — постійний пошук коштів. Ми хотіли б підтримувати більше, але у воєнний час знайти ресурс досить складно. Роль бізнесу зараз не відрізняється від ролі інших представників суспільства — все для фронту, для перемоги. Бізнес виборює своє життя. І ми усі боремося. Тому роль бізнесу, як і всіх нас, — усе, що може віддавати фронту. Бізнес це здебільшого розуміє та поділяє. Завдяки такій позиції бізнесу ми перевиконуємо мирний податковий план: попри скорочення економіки на третину, ми перевиконали мирний план щодо надходжень від податків, які адмініструються ДПС, за 9 місяців, і перевищили надходження рік до року на понад 20%. Ми зібрали більше, ніж 2021 року, більше, ніж збиралися зібрати. Так, прискорилося зростання цін, але інфляційний податок не дає такого приросту. Крім того, згадайте, інфляція у 10% була і минулого року. Це говорить про те, що бізнес відмовляється від ухилення від сплати податків, а податкова припиняє будь-які спроби ухилення, і в цьому єднанні держава та бізнес діють так, щоб допомагати армії перемагати.

Звідки резерви для перевиконання плану збору податків?

Резерв один — детінізація. З грудня минулого року припинено скручування з ПДВ. Конвертатори, діяльність яких припинено, зараз доплачують за попередні періоди — те, що вкрали 2021 року. Основний резерв — це ПДВ. Також перевиконання відбувається і з акцизного податку. Податковій вдалося припинити діяльність спиртзаводів за другою формою, і приріст становить 20-30% рік до року. По тютюну також є ріст. У вересні правоохоронці нарешті припинили злочинну тіньову роботу однієї відомої тютюнової фабрики у Жовтих Водах. Маючи величезні обсяги виробництва, фабрика роками працювала в тіні, фінансуючи корупційні зв'язки на середньому рівні всіх правоохоронних органів. Тільки за попередніми підрахунками сума вкрадених злодіями грошей із бюджету цього року становила 6,5 млрд грн. Злочинці наповнили безакцизним тютюном весь ринок. Потрібно було втручання президента, щоб припинити злочинну діяльність. Але нам це вдалося. І тепер ринок тютюну швидко виведуть із тіні.

В Україні завжди нарікали на сировинну основу економіки. Зараз, коли виробництво зазнало суттєвого падіння, у країні все така ж сировинна економіка чи щось змінюється? Чи потрібна країні нова структура економічної моделі?

Те, що сировинна економіка — це зло, дискусій ніколи раніше не викликало. Була боротьба між тими, хто хотів залишити все, як є, і тими, хто прагнув трансформацій. Тобто був лобізм тих, кого все влаштовувало. Давайте чесно: це аграрії та підприємства з видобутку корисних копалин. Їх все влаштовувало, вони заробляли багато, а прибуток виводили за кордон. Під час війни структура економіки об'єктивно змінюється над кращу сторону. Припиняють працювати як сировинні підприємства, а й велика промисловість, металургія. Ми в плані відновлення країни поставили металургію, поглиблення переробки та її "зеленого" переділу як одну з ключових галузей. Але два заводи знищені росіянами, і найімовірніше ці підприємства не відновлять. Потрібно міркувати тверезо — у воєнний час ми не розраховуємо, що в країні розгортатимуться нові великі промислові підприємства. У цьому контексті ми маємо підготуватися до того, що буде після війни.

Що ми маємо під час війни? Розвиток є лише у IT. Це єдина галузь, яка приросла за час війни — плюс 23% експорту послуг за перше півріччя. Але це невелика галузь — лише 4% від ВВП. Ми розраховуємо, що вона продовжить розвиток. Але розуміємо, що навіть подвоєння обсягу не розв'яже проблему скорочення економіки. Що потрібно зробити точно — посилити військово-промисловий комплекс. Мені здається, тут недостатньо швидко, не по-військовому ми вирішуємо організацію роботи підприємств, які мають забезпечити нашу армію, забезпечити держзамовлення, починаючи від набоїв та закінчуючи бронежилетами та знаряддями. Потрібно робити це швидше. Легка промисловість теж має зараз розвиватися. Так само як і сільськогосподарська переробка. Завдяки держзамовленню я бачу тут великий потенціал.

У проєкті держбюджету 2023 року ключові макропоказники: долар — 42 грн, ВВП +4,6%, інфляція 30%, дефіцит 20%. Це реалістичний чи оптимістичний прогноз?

Макропоказники у проєкті держбюджету оцінюю як реальні. Сьогодні план зростання ВВП 4,6% — це абсолютно реальний показник зростання від того рівня, на який економіка впаде у 2022 році (а це близько 30%). Середньорічний курс 42,2 теж відповідає економічним та соціальним реаліям, та інфляція теж. Це — військовий бюджет, під час підготовки якого відмовилися від ілюзій, і навіть особливих дискусій щодо нього не буде. Дискусія зараз, на жаль, не може йти про те, чи надіслати гроші на допомогу виноградарству чи металургії. У нас є тільки витрати на оборону та безпеку, субсидії, соціалка, сперечатися особливо зараз нема про що. Я високо оцінюю якість підготовки проєкту держбюджету до Мінфіну.

Майже 60% проєкту держбюджету йдуть на три міністерства — Міноборони, МВС та Мінсоц. Такий військово-соціальний бюджет країни показує потреби країни, що воює, але коштом чого покриватимуть зазначені витрати?

88% наших доходів йдуть на війну. Війну ми покриватимемо за свої кошти, і ми не скорочуватимемо витрати на війну за жодних умов. Якщо подивитися решту статей, то сьогодні вони покриваються коштом грантів, пільгових кредитів та іншого фінансування, зокрема монетизації дефіциту НБУ. Зараз у проєкті держбюджету-2023 більша частина такого фінансування — це зовнішні пільгові позики на суму майже 38 млрд дол, грантів майже немає. Частина цих 38 млрд дол — орієнтовно половину — ми плануємо одержати у вигляді грантів.

Наразі ми не можемо показати гранти у бюджеті, бо це не підкріплені документами суми. Але вони будуть. Це один із резервів, які ми використовуємо. По суті, соціальні статті бюджету покриватимуться коштами наших партнерів. І у нас є ще один резерв — емісія Нацбанку, цього року це 400 млрд грн, а 2023 року вона скоротиться до 200 млрд. Це має позначитися на стримуванні інфляційних процесів.

Чи передбачено на наступний рік зростання доходів від податків та зборів бізнесу та фізосіб?

У нас у проєкті держбюджету 2023 року за загальним фондом такі ж цифри надходжень від податкової, як торік. Щодо податку на прибуток та ПДФО, щоправда, є мінус, який компенсується більшою рентою від видобутку газу. Від митниці теж мінус, якщо порівняти із затвердженим на 2022 рік проєктом держбюджету, більшу частину якого компенсує приріст із внутрішнього ПДВ. Дива ми не чекаємо. Насправді, диво вже відбувається — під час падіння економіки на третину перевиконання плану з надходжень від податків за 9 місяців більше ніж на 20% — у фінансовій історії світу таких випадків без збільшення ставок податків не було, а адже ми ставки, як відомо, навіть зменшили.

Зазвичай головними джерелами надходжень визначають ПДВ, податок на доходи фізосіб, податок на прибуток підприємств, рентні платежі та акцизи. Як зараз оцінюєте у проєкті баланс між статтями джерел? Чи можуть бути "сюрпризи" у бік збільшення чи зменшення надходжень у 2023 році? Які фактори впливатимуть?

Основний чинник один — воєнні дії. Якщо ми втрачатимемо території та бізнес, це призведе до недоотримання, і це всім очевидно. За надходженнями — гадаю, ми отримаємо більше від ренти за рахунок зростання вартості ресурсів. Акцизи — ми тут не бачимо ресурсу для подальшого підвищення ставок, буде звичайна індексація на 20%. Потенціал там є лише у контексті адміністрування.

Новий державний бюджет на 2023 рік — як відбувається робота з поданим проєктом, які вже важливі зауваження щодо нього, що точно можна змінити?

Кардинальних змін не буде. Але можуть бути точкові зміни. Наприклад, ми запропонували акциз на паливо з 1 липня 2023 року повернути не в обсязі 100 євро/тонна, як сьогодні, а в тому обсязі, в якому він був до війни: бензин 213,5 євро/тонна, дизель 132 євро/тонна, скраплений газ 52 євро/тонна. І ПДВ повернемо з липня повністю (зараз із палива ПДВ — 7%). У держбюджеті обидва податки на паливо пораховані за нинішніми ставками, а в результаті після повернення ставок буде плюс 9 млрд грн надходжень лише з акцизу. Цілком ймовірно, що будуть ще різні зміни у проєкті держбюджету. Наприклад, Мінфін забув у бюджеті про НУШ ("Нова українська школа"), а цей проєкт триває шість років, і треба його продовжувати.

Про пільги в оподаткуванні та індустріальних парках

Пільгове оподаткування. Як ставитеся до пільг з оподаткування? Коли вони можуть бути доречними, а коли шкідливими?

Негативно. Як виняток вони іноді можливі. Пільги — це погано. Якщо хтось отримує пільгу, то витрати пільговика на загальнодержавні послуги оплачують ті, хто не має пільг. Крім того, це ще й конкурентна перевага — несплатою податку підвищується маржинальність діяльності. Я противник податкових пільг ще й тому, що податкова пільга не лише несправедлива, вона ще й неефективна. Бо якщо потрібно простимулювати розвиток галузі, а це може бути необхідним для розвитку економіки, набагато ефективніше підтримувати дотаціями, виплатами з держбюджету. Тоді одержувачі відповідають за отримані гроші та за нецільове використання вони понесуть кримінальну відповідальність або повернуть отримані гроші. І це ефективніше, ніж якщо безконтрольно дати пільги цілій галузі. Це як використовувати різні види інструментів.

Так от, податкова пільга — сокира, а дотації — це скальпель. Разом з тим ми не відмовляємося від стимулювальної функції податку. Вона реалізована у виробництві електрокарів, індустріальних парках, "інвестнянях", шахтарських містечках і так далі.

Якийсь час тому в країні почали відроджуватися індустріальні парки, і цього року ВРУ прийняла законопроєкти щодо пільг з податку на прибуток та звільнення від мита ввезеного для парків обладнання. Навіщо це зроблено, в Україні вже запрацювали парки?

Ми проголосували цей законопроєкт у період війни як проєкт на повоєнний час. Розраховуємо на такі парки, як інструмент залучення інвестицій у майбутньому. Поки у нас є 30 парків у країні, але це, ймовірніше, проєкти парків. Класичного індустріального парку в Україні поки немає. Адже це величезні інвестиції держави та приватного бізнесу, це інфраструктура, керівні компанії, це ціле місто, масштабний проєкт, на розвиток якого потрібне десятиліття. І податкові пільги як стимул у парках займають далеко не перше місце. Насправді важлива вартість праці, інфраструктура, участь держави у розвитку конкретних виробничих площ.

Припустимо, приходять швейцарські інвестори. Їм потрібно скасувати податок на прибуток, щоб вони інвестували у виробництво в Україні?

Ні. Коли інвестор приймає рішення, інвестувати чи ні, він має на першому місці питання верховенства права, антикору, прозорих держсервісів, інфраструктури, простого та дешевого підключення мереж. За опитуваннями, податки взагалі на сьомому місці. А потім, навіть якщо порівняти зі Швейцарією, у нас в Україні оподаткування точно не обтяжливе. А якщо говорити про захід на ринок, то у нас є інструменти, як зменшити оподаткування для великих інвесторів через той самий інструмент "інвестнянь", індустріальних парків.

Про користь та шкоду податків в Україні, і що відбувається з ПДВ

Деякі експерти кажуть, що ПДВ та ЄСВ — "найшкідливіші податки" для економіки. Яка ваша думка? Корисні чи шкідливі?

У нас прийнято називати експертами всіх, хто має сторінку у фейсбуці. Мені складно коментувати такі заяви. Будь-який податок — це обтяження. Але у нормальній країні податок капіталізується у переваги для бізнесу. Найвище у Європі оподаткування — у країнах Скандинавії. Туди не інвестують? Звідти йде відтік бізнесу у Сомалі, де найнижче оподаткування? Ні. Ніхто не біжить із ЄС до Сомалі. Може, тому що у Норвегії якісна медицина, низька злочинність, освічені люди, там немає рейдерства, чи є ефективні суди? І маленький заводчик свічок в Україні і маленький заводик свічок в Норвегії коштують зовсім різні гроші. Якщо умовний завод "Карпатинафтохім", що знаходиться в Івано-Франківській області, перенести через кордон, він коштуватиме вдвічі дорожче просто тому, що він у Євросоюзі. Ось це ціна податків. Податки — це цивілізація. Якщо на них не крадуть чиновники та бізнес. Але ми чомусь отримуємо дурні дискусії у фейсбуці, чи ПДВ шкідливий. Ні, ПДВ не шкідливий. ПДВ існує у переважній більшості країн світу. З усіх податків він найпростіший і не обтяжливий і за формулою, і з адміністрування. Це не податок на обіг, від якого понад сто країн світу відмовилися. ПДВ дає змогу оподаткувати споживача, а не бізнес. ПДВ, якщо на ньому не красти, досить простий. Ми маємо цей податок ще простіше, ніж у ЄС, оскільки є хороша система електронного адміністрування.

2022 року експортери зіткнулися з проблемами щодо відшкодування ПДВ. Це питання вдалося врегулювати?

Усі скаржилися, не лише експортери. Ми чотири місяці не реєстрували податкові накладні, тому були причини. І тому виникла затримка із відшкодуванням. У травні система запрацювала — і вже 2 червня січневий ПДВ відшкодовано, і відтоді ПДВ відшкодовується регулярно. Єдина затримка у його виплаті може бути пов'язана з нестачею коштів на рахунку у Держказначействі. Все здійснюється автоматично. У нас зараз діє черговість виплат з рахунку казначейства, згідно з постановою Кабміну, — спочатку армія, потім соціалка, а потім решта, зокрема, відшкодування ПДВ. Казначейство щодня відшкодовує ПДВ. Це правда. Але все здійснюється прозоро. Все працює чітко, але грошей не завжди достатньо. Затримки на 2-3 тижні максимум є. Заборгованість казначейства сьогодні становить до 7 млрд грн.

Якщо повернутись до теми ЄСВ — у чому його основна роль? Чи це єдина можливість покривати дефіцит Пенсійного фонду?

ЄСВ існує у всіх країнах Європи. Це платіж обов'язкового страхування. Його роль не в тому, щоб поповнювати Пенсійний фонд, а в тому, щоб вам і мені сформувати пенсійну виплату, коли ми досягнемо пенсійного віку. І ця виплата обчислюватиметься за обсягом ЄСВ, який ми заплатили за роки трудового стажу. В Україні діє солідарна система пенсійного страхування, коли нинішнє покоління працівників здійснює внески до Пенсійного фонду для виплати пенсій попередньому поколінню. У межах цієї моделі зборів із працівників не вистачає для виплати пенсій, тому частину доходів ПФУ складає трансферт із держбюджету. Приблизно 2/3 доходів ПФУ — власні доходи (ЄСВ), а 1/3 — трансферт з держбюджету.

Потреба в трансферті з держбюджету зросла через непродуману реформу зі зменшенням ставки ЄСВ. Нібито з метою детінізації. Але детінізація залишилася там, де й була. Зарплати з тіні не вийшли в очікуваному обсязі, достатньому для компенсації втрат від зниження ставки. Експертам важливо було б знати, що ЄСВ в Україні — це 6-7% від ВВП, у Прибалтиці — понад 10%, у Польщі — 14%. І пенсії там вищі. І ставки там вищі. Мені шкода, що в нашій країні настільки низький рівень економічної дискусії.

Вважаю, що дискусія навколо ЄСВ (база, ставки, розподіл внесків між робітником та роботодавцем) має бути прив'язана насамперед до майбутньої пенсійної реформи щодо запровадження другого рівня пенсійної системи. Про скасування ЄСВ не може навіть йтися. Будь-хто, хто пропонує таке, — або невіглас, або шкідник.

Про концепцію податкової реформи "все по 10%"

Наприкінці серпня Ви говорили, що новини та меседжі щодо реформи "10-10-10" — чистий хайп, і що про неї слід говорити, коли буде законопроєкт із розрахунками. Чи є вже якісь відомості, документи, розрахунки? Які Ваші висновки щодо вказаних пропозицій?

Ми мали одну нараду, на якій ідеологи реформи "10-10-10" не змогли обґрунтувати нічого на цифрах. І пропозицію щодо проведення таких змін у податковій системі відхилили ще місяці два тому. Жодних розрахунків, жодних компенсаторів не представлено. Тому я дійшов висновку, що це чистий хайп. І ми бачимо з вами зараз проєкт держбюджету 2023 року, де, на щастя, немає дикого популізму. Тобто мій висновок підтвердився. Я переконаний, що посадовці у війну не повинні збирати лайки та намагатися бути популярними на шкоду країні та спільній справі.

Але таке оголошення зробив представник Офісу президента. Навіщо оголосили про цю концепцію?

Питання слід переадресувати представнику Офісу президента. Вважаю, ця дискусія не відповідає ні реаліям, ні викликам, що стоять перед країною. Запитайте у будь-якого білого працівника бізнесу, наприклад, що входить до ЄBA або ACCA, там регулярно проводяться такі опитування, що є найбільшою проблемою для бізнесу. І ви отримаєте відповідь, що на першому місці — верховенство закону, боротьба з корупцією та макростабільність, а не зменшення податкових ставок, що, навпаки, збільшує ризики фіскальних дисбалансів. Ну або, на крайній край, поцікавтеся про користь скасування податків у реформаторів зі Шрі-Ланки.

То ця реформа взагалі нежиттєздатна чи лише на цьому етапі?

Якщо створюється такий проєкт, необхідно відповісти на важливі питання. Перший: міняти ставки, щоб що? Чому 10? Чому не п'ять? Була вже 5.10 концепція. Ви усміхнулися, а чому? Адже це те саме. І за рівнем обґрунтування, і за рівнем цілей.

Отже, щоб що? Кажуть, нібито щоб створити конкурентну перевагу країни перед іншими юрисдикціями. У війну це особливо важливо, тому що вони (інвестиції) просто ринуть сюди. Варто лише встановити 10% податків. Що приваблює інвестиції у Норвегії? Верховенство права, прозоре держуправління, добрі дороги, інтернет тощо. Це робити складно, складно та довго, тут не збереш лайки. А скасувати податки можна швидко та просто. А потім усі ці "експерти" дуже переконливо пояснять провал. Хтось їм обов'язково завадить. Ви створіть конкурентну перевагу зазначеними факторами, впровадьте індустріальні парки, якщо хочете допомогти, стимулюйте переробку, проведіть проєкт "Інвестнянь", дайте знижені ставки деяким галузям (як було з "ДіяСіті"), які створюють робочі місця, немає питань, ми це підтримуємо. Але взяти розмазати тарілкою 10% і позбавити державу доходів можуть у період війни — це злочин.

Автори концепції говорять про те, що є резерви для зменшення видатків держбюджету.

Так, це друге питання, на яке треба дати відповідь — за чий рахунок бенкет? Вартість 1% ПДВ — це 30 млрд гривень. Ініціатор такої реформи маю сказати: я хочу забрати 400 млрд гривень ЄСВ, 300 млрд гривень ПДВ. Мінфін рахував — загальні втрати за умови зниження ставок згідно з цією концепцією — 774 млрд грн. У кого забрати? Нехай автори назвуть. Наприклад, зменшити зарплати вчителям, медикам. Тому що вони говорять про зменшення корупції, детінізації та інші абстракції, які не рахуються в бюджеті. Але які причини детенізуватись? Зниження ставок — причина? Детінізація — це наслідок серйозної поетапної роботи, притягнення до відповідальності негідників, коли конкретні особи сідають до в'язниці, і знижувати ставки для цього не потрібно. Які компенсатори втрати держбюджету від зниження ставок? Вони кажуть: збільшимо ставку на руду. Наскільки? Вони бачили не робочі ГЗК? Їм знижувати ставки треба! І хочу нагадати, що лише рік тому ми вже її збільшили. Там немає потенціалу для подальшого збільшення, і це легко доводять цифри, якщо рахувати, а не видавати бажане за дійсне. Кажуть, збільшимо акциз на тютюн. Ми вже збільшили на тютюн, і на "айкоси" 12 млрд до бюджету надійшло 2021-го, завдяки вкрай непростому рішенню. Якісне адміністрування податків — це частина верховенства права. Це складно, але це єдиний шлях, щоб тут була нормальна європейська країна, а не шоу в соцмережах людей, які не мають жодної відповідальності за їхні "геніальні реформи".

Про єдиний податок та майбутні українські пенсії

В Україні багато років триває дискусія щодо пенсійної системи. Чи потрібно Україні відійти від солідарної системи до накопичувальної, за яких умов це можна зробити?

Проблема цієї реформи полягає в тому, що про неї говорять, але ніхто нічого не робить. Але війна дала нам можливість реалізувати те, що не реалізовувалося десятиліттями, і ми вже дуже багато прийняли те, що потрібно було зробити давно. Робити пенсійну реформу треба. Ми повинні розуміти, що це не питання політичного вибору, це питання виживання — ми не матимемо грошей, щоб утримувати пенсіонерів через 10 років. Потрібно проголосувати за введення негайно вже зараз накопичувального рівня. Думаю, ми найближчим часом проведемо цей проєкт, прем'єр, президент і парламент має розуміння, що це потрібно робити. Кабмін зробив досить м'який варіант — частина сплаченого ЄСВ піде на накопичувальну систему. Так, дефіцит якийсь ПФУ матиме, і його покриють дотаціями з держбюджету.

Багато часу в країні триває дискусія щодо єдиного податку. Чи є загроза, що спрощена система може бути ліквідована?

Давайте розділяти мирний та воєнний час. На час війни ми розширили дію єдиного податку за ставкою 2% з обороту для 3 групи до 10 млрд грн з низкою обмежень щодо сфер діяльності. Ця пільга разом з іншими заходами дозволила вивести економіку у прямому сенсі із заціпеніння у перші місяці війни, і вона зберігається сьогодні.

Якщо ж повертатися до післявоєнного часу, то проблема саме у використанні спрощеної системи великими підприємствами. Проблема нашої спрощенки не у ФОПах, а великих компаніях, які возять фурами товари, але оформляють все під ФОП. Проблема в тому, що великий бізнес мімікрує під малий. І той бізнес, що був малим, але зараз дуже чималенький, залишився на єдиному податку. Якщо правильно провести межу між малим та великим бізнесом, єдиний податок — це благо. Тому що єдиний податок дає нам змогу працевлаштувати тих, хто створює робочі місця сам для себе. Він виконує соціальну функцію, знімаючи з держави витрати на утримання цих людей (субсидії, виплати із фонду зайнятості). Але єдиний податок в Україні став схемою ухилення від оподаткування. У великих компаніях людям платять зарплати через ФОП, на базарах торгують мережі великих фірм через ФОП. Як розв'язати питання — лише РРО, з нового року ми його запровадили. Скасувати спрощену систему не потрібно. Тільки розмежувати великий та малий бізнес. Ми йдемо шляхом євроінтеграції, тому ми зараз вичищаємо все, щоб відповідати тим правилам, які працюють у Європі. Куди, власне, рухається Україна.