Ярослав Железняк: "Після перемоги ми побудуємо навіть кращу економіку, ніж Польща"

Хто він: Ярослав Железняк — народний депутат, перший заступник голови Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики.

Чому він: Відомий політик, економіст. Приймає активну участь у розробці податкових та фінансових законопроектів, виступає за лібералізацію, дерегуляцію бізнесу й цифровізацію економіки.

Перестановки в Нацбанку. Чому під час війни голову НБУ Шевченка поміняли на Пишного й на що це впливає

Почнемо з однієї з найбільш резонансних подій минулого тижня — відставки голови НБУ Кирила Шевченка. Наскільки несподіваним був цей крок й що за ним стоїть?

Ця подія назрівала. По-перше, у голови Нацбанку був публічний конфлікт з міністром фінансів України. Звісно, Нацбанк і Мінфін мають природній конфлікт інтересів, бо Мінфіну треба фінансувати держбюджет і розвивати економіку, а задача Нацбанку — втримати інфляцію. Але суперечності, які періодично виникали між відомствами, часто виливалися в публічний простір, що створювало напругу в системі влади.

Другою причиною стала підозра САП і НАБУ стосовно Кирила Шевченка, бо наявність такої гучної справи могла ускладнити перемовини з міжнародними партнерами.

І, по-третє, сам Шевченко повідомив про проблеми зі здоров’ям.

Як ви оцінюєте роботу Нацбанку під керівництвом Шевченка у воєнний час?

Я не був фанатом Кирила Шевченка і критикував його призначення. Але мушу визнати, що Нацбанк виявися одним з небагатьох органів влади, які були найкраще підготовлені до початку війни та найліпше впоралися зі своєю задачею. Я вважаю, що настане час, коли команда Нацбанку і Мінфіну будуть проводити лекції в провідних інститутах світу на тему, як врятувати економіку під час війни. Бо попри дрібні недоліки, вони зробили диво — утримали фінансову систему.

Відставка Шевченка й призначення наступника відбулися дуже швидко. Чи була кандидатура Андрія Пишного узгоджена заздалегідь й чому НБУ очолив саме він?

Мені здається, що коли Кирило Шевченко приймав рішення про відставку, кандидатура Андрія Пишного вже була погоджена в Офісі президента. Й якщо відкрити закон про Нацбанк й прочитати критерії вибору потенційного кандидата на пост голови стає зрозуміло, що цій посаді не відповідає більшість осіб, які обговорювалися в публічному просторі, як можливі очільників НБУ. Найбільша частина цих правил прописана для того, щоб кандидат, що претендує на цю посаду, крім політичної підтримки, мав достатній практичний досвід та фахові знання. Тому для людини, яка знає закон про Нацбанк, призначення Пишного було очевидним рішенням.

Більш того, Андрія Пишного добре знають міжнародні партнери, бо він довгий час працював головою великого державного банку — Ощадбанку. Пишного також добре знають в українській банківській системі. Відповідно, реакція на його призначення була доволі спокійною.

Як вплине зміна голови НБУ у воєнний час на банківську і фінансову системи?

Нацбанк — чи не єдиний державний орган в Україні, який можна назвати інституцією. Й найкращий варіант для всіх — коли зміна таблички з прізвищем на дверях кабінету голови Нацбанку взагалі є непомітною.

Я уважно слухав, як Андрій Пишний відповідав на складні питання щодо облікової ставки, емісійного фінансування бюджету, збереження фіксованого курсу, які лунали на засіданні фінансового комітету і в залі Верховної Ради. Він максимально чітко заявив про підтримку рішень, які були прийняті, оцінив діяльність Нацбанку, як адекватну наявним викликам й підтвердив намір рухатися у тому ж напрямку. Пишний підкреслив, що зараз Україні необхідна підтримка зарубіжних партнерів, передусім — МВФ й, відповідно, головним завданням є отримання програми МВФ для України.

Відповідно, навряд чи ми побачимо якісь різкі зміни в політиці НБУ. Нацбанк інституція незалежна. Як депутат, який відповідає за банківський і фінансовий сектор, я можу підтвердити, що команда Нацбанку — фахові і професійні люди, з якими працювати завжди приємно та конструктивно. І я б дуже хотів, щоб незалежно від зміни голови, Нацбанк зберіг імідж та залишався професійною, сильною та стійкою інституцією.

Дефіцитні фінанси. Де Україні взяти гроші на перемогу

Перейдемо до наступної значної події минулого тижня — а саме прийняття у першому читанні держбюджету. Як в цілому ви оцінюєте якість цього документу і його адекватність ситуації в країні?

Я в своєму житті бачив вісім бюджетів. Й відверто кажучи, цей документ з них найбільш якісний. Тобто, він не найкращий по цифрам, але цілковито адекватний тим викликам, які стоять перед країною. Звісно, мені не може подобатись, що половину витрат бюджету фінансують міжнародні партнери. Але з іншого боку, те, що ми під час війни не підвищуємо податки, є великим досягненням. Бо, зазвичай, майже кожного року підприємці під ялинку отримували подарунки у вигляді нових податкових правил.

Зауважу, що під час війни кожна гривня, яка витрачається з держбюджету має бути обґрунтована. Наші військові видатки складають 130 млрд грн на місяць, а доходи, наприклад, за вересень 2022 року, навіть з емісією й випуском військових облігацій склали приблизно 115 млрд. Тобто нам не вистачає грошей і саме тому я виступав проти завищених видатків. Звісно, хотілося би прийти до умовних виборців й сказати, що я знайшов на ваші потреби десятки або сотні мільйонів. Але зараз це не на часі.

Додам, що в цьому році в певній мірі відбувається імітація нормального бюджетного процесу. Бо Міністерство фінансів має необмежені права вносити в бюджет зміни. Відповідно, якщо хтось з депутатів й протяге свою "забаганку", Мінфін одноосібно може це зрізати.

Ви погоджуєтесь з макропрогнозом, на якому базується бюджет 2023 [долар — 42 грн, ВВП +4,6%, інфляція 30%]?

Я не погоджуюсь з жодним з цих пунктів. Макропрогноз готують в Мінекономіки кілька людей й вони не мають "магічної кулі", щоб зазирнути у майбутнє. А в буремні часи, які переживає не тільки наша країна, а й увесь світ, що стикається з високою інфляцією й коливанням цін на енергоресурси, практично неможливо точно прогнозувати розвиток економіки на термін від трьох місяців.

Більш того, в тексті бюджету і додатках ці параметри ніде не прописані. Єдине, де міститься макропрогноз — пояснювальна записка, де можна прописати що завгодно. Й, відверто кажучи, ці макропоказники дуже часто попросту підганяють під потреби держбюджету.

Зауважу, що ситуація в економіці України, в першу чергу, залежатиме від подій на фронті. Крім цього, буде важливим просування експорту, проходження зимового періоду, обсяги подальших руйнувань від обстрілів, а також подій у світі, які зараз є максимально непрогнозованим через високу інфляцію, стагнацію й уповільнення економіки Китаю.

Проте, ситуація в Україні, вірогідно, може перевершити попередні очікування. Наприклад, я згадую нараду, яка відбулася на початку квітня з деякими депутатами і урядовцями, де ми прогнозували сценарії розвитку подій з безробіттям, зарплатами і соціальними виплатами. Перспективи вимальовувалися страшні і я дуже зрадів, що жодний з прогнозів не справдився. Тобто, ситуація в країні є набагато кращою, ніж очікувалось в перші місяці війни. Це той випадок, коли я дуже радий, що ми всі помилилися.

Як ви підкреслили, Україна сьогодні дуже залежна від міжнародної допомоги. Чи є ризики, що в нестабільній і непередбачуваній ситуації у світі кошти на перемогу не надходитимуть в потрібному обсязі?

Я впевнений, що все буде добре. Я чув від міністра фінансів, що ми до кінця року отримаємо приблизно $16-17 млрд. Й у 2023 році Україна має шанси отримати більш ніж $35 млрд зовнішньої допомоги, що буде достатньою сумою для покриття бюджетного дефіциту. Нагадаю — на видатки під час війни нам щомісяця потрібно додатково $3 млрд.

Наведу деякі цифри для розуміння масштабу цих витрат. Програма підтримки виробництва напівпровідників в США потребує $28 млрд на рік. США на оборонному замовленні однієї Японії, яка зараз збільшує витрати на озброєння, зароблять приблизно $45 млрд. ЄС, від якого ми сподіваємось отримати декілька десятків мільярдів, тільки на покриття тарифів у рамках боротьби з енергетичною кризою витратить у найближчий опалювальний сезон на 1,2 трлн євро більше, ніж в мирний час. Зокрема, ціна питання опалювального сезону для Німеччини — 200 млрд євро.

У такій ситуації, вочевидь, Заходу ліпше дати Україні необхідні кошти для перемоги над Путіним, ніж продовжувати далі фінансувати цю вакханалію. Тим більше, вже всі зрозуміли, що коли Україна отримує гроші і зброю, ми показуємо чудовий результат й прискорюємо кінець Путіна. Тому навіть якщо не брати до уваги гуманітарні і геополітичні міркування, виключно з прагматичних, економічних інтересів міжнародним партнером значно вигідніше допомогти Україні перемогти Путіна, ніж фінансувати додаткові видатки, які створює РФ, розхитуючи ситуацію в світі та шантажуючи інші країни.

Тобто, ні можливі політичні зміни в державах, що є нашими партнерами, ні маніпуляції з боку Росії, не можуть завадити наданню допомоги Україні в потрібному обсязі?

Існує необгрунтована підозра про те, що зміни в конгресі США в листопаді можуть вплинути на ситуацію. Але, по-перше, поки що соціальна модель, яка дуже рідко помиляється, свідчить, що сенат буде за демократами, а палата представників за республіканцями. Але враховуючи, що Україна має двопартійну підтримку в США, при будь-якому результаті виборів зацікавленість в допомозі нашій країні з боку США збережеться. Тим часом, в Європі всі основні вибори вже відбулися. І я впевнений, що в ЄС підтримка України буде тільки зростати.

Ситуація в східних країнах теж показує, що вони дедалі будуть більше схилятися на наш бік, за виключенням хіба що Ірану. Я впевнений, що в Китаї не задоволені тим, як Україна дає відсіч і провчає РФ. Бо в Китаї показували в своїй пропаганді, що, начебто, у Росії є дієва армія, а Росія і Китай — разом. Відповідно, невдачі Росії на фронтах дискредитують й сам Китай. На додачу, для економіки Китаю настають важкі часи. Й про це свідчить навіть та дозована інформація, яка виходить назовні. Наприклад, непогашений кредитний борг у дефолті тільки однієї китайської компанії Evergrande сягає більше $300 млрд й подібні проблеми будуть тільки наростати.

Крім цього, я впевнений, що світ стоїть на порозі кінця періоду дешевих грошей й початку боргової кризи. Але це питання більше хвилюватиме інші країни світу, ніж Україну. А кращим шляхом вирішення цієї проблеми стане закінчення війни саме перемогою України. Тоді як інші сценарії, навпаки, будуть тільки розхитувати економічну ситуацію в світі.

Краще майбутнє. Яку економіку побудує Україна після перемоги

В результаті війни економіка України, за різними оцінками, втратила не менше третини. Скільки триватиме повоєнне відновлення за різними сценаріями?

Ми дійсно втратили біля третини економіки. Це і зруйновані великі підприємства, і частина людей, яка виїхала за кордон. Але, як я казав, поки що ситуація розвивається значно краще, ніж очікувалось. Наприклад, кількість офіційних безробітних в нас навіть менша, ніж до війни. Звичайно, тут є поправка на те, що не всі зараз офіційно реєструються безробітними, а хтось виїхав, але навіть соціологічні опитування показують, що роботу втратила помірна кількість населення, яка в динаміці знаходить нову.

Проте, відновлення України може тривати довго, бо цей процес повинен відбуватися за принципом "build better" (створювати краще). Тобто, якщо у нас була зруйнована так звана "хрущовка", немає жодного економічного сенсу її відбудовувати. Замість цього варто зводити іншу будівлю за новими правилам і стандартами. Теж стосується і старих радянських шкіл, дитсадків, об’єктів інфраструктури тощо.

З промисловістю теж подібна ситуація. Напевно, ми втратили Азовсталь. Але, якщо говорити відверто, не всі цехи Азовсталі варто відновлювати після звільнення Маріуполя. Ми втратили шахти, й, вочевидь, багато з них відновити неможливо. Ми втратили певні ТЕЦ, які ніколи не будуть відбудовані один в один, бо вони були застарілими з точки зору екології, умов праці й енергоефективності. Але й без втручання воєнного фактору ми мали поступово відходити й від вугільної промисловості, й вугільної енергетики.

Найкращі перспективи для України відкриває майбутній вступ у ЄС. І я впевнений, що після закінчення війни ми побудуємо навіть кращу економіку, ніж Польща. Для цього, необхідні три речі: наша перемога, інтеграція в ЄС і вступ у НАТО для гарантії нашої безпеки, якщо Росія остаточно не розвалиться.

Але вже зараз нам треба побудувати систему верховенства права, зберегти макроекономічну стабільність і зробити багато інших речей, на які ми не могли наважитись в мирний час, в тому числі — провести спрощення, дерегуляцію і лібералізацію трудового законодавства. Нам важливо не боятися експериментувати й подекуди навіть випереджати країни ЄС, як, наприклад, вийшло з застосунком Дія, нашим фінтехом, системою електронних закупівель "Прозоро", визнаною найкращою в світі та ін.

Й наостанок, ми маємо якомога швидше позбутися державних активів, яких в нас досі лишається велика кількість. Це продукує корупцію, бо, історично, багато політиків в Україні йшли у парламент, щоб згодом очолити якесь держпідприємство і там тихенько заробляти на старість своїх онуків. Бізнес стане куди більш ефективним новим власником таких активів, а надходження до бюджету будуть генерувати сплачені податки.

Які зміни в структурі української економіки можна очікувати після перемоги й якими можуть бути "точки зростання"?

Було б неправильно призначати пріоритетні галузі або "точки зростання", як за часів комуністичної планової економіки. Навпаки, варто створити рівні умови, які допоможуть розвиватися різним галузям. А яка з них буде ефективнішою — покаже ринок. Наприклад, жодний політик і жодний уряд в Україні досить довгий час не робив "точкою зростання" ІТ-сектор. Але саме він став одним з найбільших постачальників експортної валютної виручки в країну й зберігає свої позиції навіть під час війни.

Тобто, для розвитку економіки ми повинні гарантувати інвесторам мінімальне регулювання, вигідні податкові умови й верховенство права. Крім цього, нам варто приділити увагу знанням іноземних мов — в першу чергу, англійській, з чим у нас поки що є певні проблеми.

До речі, якщо ми вже заговорили про ІТ, як Ви оцінюєте перші результати впровадження податкового режиму Дія Сіті?

Важко давати оцінки, бо цей режим фактично запустили під час війни. Але я не чув від великого ІТ-бізнесу жодних нарікань, що щось спрацювало не так. Більш того, зараз ми впроваджуємо додаткові речі для розвитку ІТ і цифрової економіки, такі як електронне резидентство, легалізацію криптоактивів та ін.

Чи стане у результаті цих змін цифрова економіка однією з головних конкурентних переваг повоєнної України?

Дійсно, я уявляю представника України, який виходить на трибуну умовного економічного форуму в Давосі й виступає з короткою промовою про те, чому треба інвестувати в Україну. Й починає з того, що Україна, по-перше, переможниця, що показала всьому світу свій незламний дух і міць, й по-друге, це країна, яка діджиталізована значно краще, ніж більшість інших. Якби на доданок до цього ми також могли пишатися найкращою судовою системою, нормальною роботою правоохоронців й відсутністю корупції, ми б після перемоги точно жили значно краще, ніж в довоєнні часи.