Меч, щит і міфи: що приховує "Батьківщина-мати" — хранителька головного Тризуба України

19 лютого Україна відзначає День Державного Герба. Але один із найбільших гербів країни — не на документах і не на фасадах адмінбудівель. Він піднятий на висоту понад 90 метрів і видно його майже з будь-якої точки Києва. Після десятиліть із радянським символом на щиті "Батьківщини-матері" тепер — український Тризуб. Фокус розповідає, як змінювався цей монумент, які міфи його оточують і чому суперечки навколо нього не вщухають досі.

Як з'явилася "Батьківщина-мати" і як на щиті опинився герб СРСР

Монумент "Батьківщина-мати" відкрили у 1981 році на території Національного музею історії України у Другій світовій війні. Це одна з найвищих монументальних скульптур у Європі: 102 метри разом із постаментом, 62 метри — сама фігура; меч завдовжки 16 метрів, щит — приблизно 12–13 на 8 метрів.

Історія проєкту почалася ще у 1970-х: перші ескізи та задум пов'язують із радянським монументалістом Євгеном Вучетичем, а завершували й реалізовували проєкт уже під керівництвом українського скульптора Василя Бородая.

У конструкції монумента багато "науки й заводу": методи зварювання для такого масштабу, зокрема, пов'язують із напрацюваннями Інституту електрозварювання ім. Є. Патона — загалом під час монтажу виконували десятки кілометрів зварювальних швів.

Чому саме герб СРСР опинився на щиті? Бо монумент задумувався і будувався як елемент радянського меморіалу про Другу світову війну — у системі символів, де "правильний" знак на щиті не обговорювався. Це й стало головною причиною, чому після 1991 року в Україні десятиліттями співіснували незалежність і радянський герб на найбільшій київській скульптурі.

Як важко міняли герб на Тризуб — технологія, гроші та скандали

У 2022 році в "Дії" проводили опитування щодо заміни радянського герба на український — більшість учасників висловилася "за".

У 2023-му ДІАМ видала дозвіл на роботи, і стартувала практична частина — демонтаж радянської емблеми та монтаж Тризуба.

На рівні "картинки" здається, що достатньо "зняти одне і прикрутити інше". Насправді це висотні роботи на об'єкті великої площі, з вітровими навантаженнями, металом, який роками працює в середовищі вологи й температурних перепадів, та жорсткими вимогами до кріплення. Паралельно треба не "посадити" щит, не пошкодити конструкцію і витримати геометрію, аби герб читався здалеку.

Складність підкреслювала і дискусія довкола матеріалу: спершу в публічних заявах фігурували різні варіанти сталі, згодом Мінкульт повідомляв про перехід на європейський метал через нібито невідповідність техвимогам однієї з партій.

У липні 2023 тодішній очільник Мінкульту Олександр Ткаченко публічно називав загальну вартість робіт близько 28 млн грн і наголошував, що бюджетні кошти не залучаються, а фінансування — донорське/меценатське.

Окремо журналісти Forbes, розбираючи фінансовий бік проєкту, писали про проміжні суми контрактів (зокрема 22,9 млн грн як вартість укладених угод на певному етапі) та витрати на підготовчі роботи/дослідження, підкреслюючи: фінальна цифра стає зрозумілою після закриття актів виконаних робіт.

Ще одна важлива деталь: сам Музей війни публічно запускав збір на потреби за проєктно-кошторисною документацією (фігурувала цифра 20 млн грн як потреба для збору в межах їхньої комунікації).

Тобто "ціна Тризуба" — це не лише метал. Це інженерні рішення, демонтаж, висотні роботи, технагляд, логістика, тестування.

А скільки коштує "тримати Тризуб" — обслуговування і ризики

Тут є важливе уточнення: публічної "річної квитанції" саме за монумент і саме за Тризуб у відкритих джерелах зазвичай немає. Витрати музею проходять загальними бюджетними рядками або через окремі проєкти та закупівлі.

Втім, уже в перший рік після встановлення стало зрозуміло: обслуговування символу — це не формальність, а технічна реальність.

У 2024 році розгорілася публічна дискусія щодо якості зварних швів нового герба. У ЗМІ з'явилися повідомлення, що під час обстеження з використанням дронів фахівці Інституту електрозварювання ім. Євгена Патона зафіксували ознаки корозії на окремих з'єднаннях Тризуба. За словами представників інституту, причиною могли стати особливості монтажу та недостатній захист зварних швів від атмосферного впливу — навіть попри використання нержавної сталі. Йшлося не про аварійний стан, а про ризик поступового руйнування в разі відсутності додаткових захисних робіт.

У музеї підтверджували, що зверталися до Інституту Патона для технічного обстеження і надалі уклали договір на випробування виробу та усунення можливих дефектів. Тобто після гучного монтажу почалася менш публічна, але не менш важлива частина — контроль і доопрацювання.

Паралельно у системі державних закупівель Prozorro фіксувалися тендери на реставраційні роботи щодо монумента та об'єктів музейного комплексу. Зокрема, у жовтні 2023 року було оголошено тендер з очікуваною вартістю близько 18,16 млн грн на реставраційні роботи, пов'язані з монументом "Батьківщина-мати". Йдеться не про "миття щита", а про складні висотні та технічні роботи — фактично підтримку конструкції у безпечному стані.

І це окремо від приблизно 28 млн грн, які раніше називали як вартість заміни радянського герба на Тризуб (за заявами Мінкульту у 2023 році).

Тобто "ціна Тризуба" не закінчується на моменті його монтажу. Поставити новий символ — це лише половина історії. Друга половина — регулярні технічні огляди, моніторинг стану металу, контроль зварних швів, реакція на корозійні ризики та своєчасні ремонтні втручання.

Міфи про "Батьківщину-матір": що правда, а що — красива легенда

Меч вкоротили, бо Лавра попросила

Це одна з найпопулярніших київських легенд. Її зазвичай подають так: мовляв, духовенство наполягло, щоб символ війни не був вищим за символ віри — лаврську дзвіницю. Але більш переконливе пояснення — інженерне: під час випробувань врахували вітрові навантаження, і меч справді робили коротшим/перераховували геометрію, щоб конструкція була стійкішою.

Монумент "падає" або "нахиляється"

Ще одна з найживучіших київських легенд — що скульптура поступово нахиляється у бік Дніпра. Цю версію регулярно "реанімують" у соцмережах після сильного вітру або публікації фото з незвичного ракурсу.

Насправді ж конструкція проєктувалася з урахуванням значних вітрових навантажень. Усередині монумента — складний металевий каркас, а фундамент закладено на глибину близько 17–18 метрів. Фахівці неодноразово наголошували: допустимі коливання на висоті — нормальне явище для конструкції такого масштабу, і вони враховані інженерно. Ознак аварійного нахилу не фіксувалося.

Проте сама ідея, що 100-метрова жінка зі щитом може "впасти", психологічно працює сильніше за технічні звіти.

Всередині — бункер для партійної еліти

З 1980-х існує напівконспірологічна версія, що монумент має підземні ходи або навіть секретний бункер для радянського керівництва.

Фактично ж "Батьківщина-мати" — це порожниста металева конструкція з технічними рівнями, ліфтами та оглядовими майданчиками для обслуговування. Підземна частина — це інженерні приміщення музейного комплексу, а не автономний сховок. Жодних підтверджених даних про "секретні урядові кімнати" немає.

Але сам масштаб споруди живить уяву: якщо монумент такий гігантський, то, мабуть, і "таємниці" всередині мають бути не менші.

Обличчя — конкретна людина, і це точно відомо

Є кілька версій щодо прототипу обличчя: у публічному просторі згадують різних мисткинь та колег скульптора. Частина матеріалів наводить версію про Галину Кальченко, а інші — про інші можливі прототипи.

Що з цього випливає, що це радше міфологія навколо монументу, а не паспортний факт. І саме тому тема "хто був прототипом" так легко стає вірусною.

Нагадаємо, демонтаж радянського герба зі щита "Батьківщини-матері" було завершено 1 серпня.

Український герб розміром 4,5 на 7,5 метра та вагою 450 кілограмів на щит встановили 6 серпня.