Аквалангісти знайшли вантаж вина на мільйони доларів на затонулому судні часів Першої світової війни

Мисливці за підводними скарбами знайшли вантаж вина на затонулому торговому судні "Лібурн", яке затонуло біля берегів Великобританії 1918 року. Дорогоцінний алкоголь може коштувати мільйони доларів. Про це пише Daily Mail.

Відомо, що через кілька місяців після оголошення війни Німеччина блокувала Велику Британію, і її військовий флот топив торгові судна без попередження. До 1917 року щодня тонуло загалом 15 британських судів, оскільки капітани підводних човнів безжально полювали за своєю здобиччю у прибережних водах, особливо у Ла-Манші.

Саме тут мисливці за підводними скарбами почали свої пошуки, тому що, на відміну від багатьох інших країн Великобританія дозволяє шукати скарби у своїх територіальних водах. Хоча турбувати військові поховання — затонулі кораблі з тілами незаконно, Великобританія не підписала договір ЮНЕСКО 2001 року, який забороняє використання затонулих кораблів у комерційних цілях.

Під час Першої світової Адміралтейство супроводжувало торгові конвої, тому, коли того ранку 1918 року "Лібурн" вийшов з Бордо, крім нього в каравані було ще чотири кораблі. Вони доставили вугілля до Франції та поверталися назад. Трюм "Лібурна" був повний вина, шампанського, бренді та бенедиктину — лікеру, який любили ченці, — а також корнішонів. Але у Британії цього вантажу не дочекалися. Зараз вантаж "Лібурна" є предметом запеклих суперечок між групою морських дослідників, які виявили затонулий корабель та його вантаж, та бюрократами з Історичної Англії та DCMS (Департамент цифрових технологій, культури, ЗМІ та спорту).

До мисливців за скарбами входять Даніель Джейсон, експерт з підводних операцій, військово-морський історик Ян Хадсон і капітан та експерт з порятунку на водах Люк Хейманс, бельгієць, який прославився, виявивши в 2004 році біля берегів Індонезії уламки корабля зі скарбами століття: золотом та перлами.

Мисливці за скарбами вивчили судноплавні архіви, відібрали 50 "кандидатів" для дослідження і зокрема "Лібурн".

Хоча він не був позначений на жодній карті, їм вдалося його знайти, і у 2015 році було відправлено фахівці, які могли зануритися на 100 м для його пошуку.

У судновому маніфесті згадувалися корнішони і "шампанське та бренді — 1900", але дослідників чекав приємний сюрприз.

Фото та відеозаписи, зроблені дайверами, показали, що в уламках "Лібурна" перебуває набагато більше 1900 пляшок, згаданих у судноплавному маніфесті.

Там десятки, якщо не сотні тисяч пляшок. Мисливці за скарбами належним чином звернулися за дозволом на вилучення пляшок, що було б дорогою та складною операцією за участю вузькоспеціалізованих дайверів, які мали жити під водою у герметичній капсулі протягом 18 днів, доки вони виконували операцію з підняття вантажу.

Але уряд відмовив їм у дозволі на проведення рятувальної операції, незважаючи на те, що група зобов'язалася пожертвувати частину прибутку благодійним організаціям.

"Ми вклали багато грошей і приступили до дослідницького занурення, знаючи, що це дозволено законом. Але нам згодом сказали, що уряд, незважаючи на те, що він не підписав договір ЮНЕСКО, проводить свою політику. Вони дозволили підняти нам лише кілька пляшок", — Розповідає Даніель Джейсон.

Але поки триває тяганина, дорогоцінний вантаж "Лібурна" знищують траулери, які тягнуть важкі сіті та якорі по дну.

Але багатьох також цікавить, чи вино придатне для вживання після стільки років на морському дні. Винні експерти вважають, що так. Подібні старовинні вина, виявлені в шведських водах, нещодавно коштували до 9000 фунтів стерлінгів за штуку, і знавці вина, за словами Джейсона, "зі шкіри вилізуть", щоб отримати його.

"Глибокий океан — ідеальний погріб: там темно, а температура прохолодна і постійна. Багато винних домів зараз зберігають вино під водою. Я розмовляв з експертами, які пробували вина, раніше врятовані з потонулих кораблів, і їх смак приголомшливий. Його можна продавати по 25 000 євро за пляшку", — стверджує Ян Хадсон.

Вважається, що "Лібурн" був потоплений німецьким підводним човном U-54, яким командував один із найжорстокіших і найамбітніших капітанів Крігсмаріне — 28-річний Хельмут фон Руктешелль.

Фон Руктешелль продовжував командувати підводними човнами під час Другої світової війни і став настільки сумно відомий своєю безжалісністю, що 1946 року став перед судом за воєнні злочини. Його звинуватили як мінімум в одному явному випадку масового вбивства та кількох інцидентах, коли він розстрілював судна навіть після того, як екіпаж давав сигнал про здачу та вбивав поранених у рятувальних шлюпках.

Його визнали винним за трьома пунктами звинувачення і засудили до десяти років ув'язнення. Він помер у в'язниці у 1948 році.