Мешканка Індії, яка стала зіркою оскароносного фільму, живе в злиднях

Пінкі Сонкар, зірка фільму "Посміхайся, Пінкі", відразу стала знаменитою, після того, як картина завоювала "Оскара" 2009 року в категорії "Найкращий документальний короткометражний фільм". Але життя дівчинки з Індії на краще не змінилося. Про це пише Daily Mail.

Пінкі Сонкар на момент зйомок було всього п'ять років. У фільмі "Посміхайся, Пінкі", розповідається історія жорстокого насильства і насмішок, яких вона зазнала через заячу губу до того, як їй зробили операцію, що змінила її життя.

Пінкі зі своєї глинобитної хатини вирушила до Лондона і Лос-Анджелеса, де вона спілкувалася зі знаменитостями і політиками, і сподівалася, що це призведе до нового життя для неї та її сім'ї.

Вона навіть підкидала монетку, щоб визначити, хто зробить першу подачу на Вімблдонському фіналі чоловічого одиночного розряду 2013 року, поклавши початок історичній перемозі Енді Мюррея над Новаком Джоковичем.

Але, незважаючи на надію на краще майбутнє, її мрії не збулися, оскільки Пінкі переживає життя, сповнене "болю і бідності".

В ексклюзивній розмові з журналістами зі свого будинку в селі Рампур-Дабахі Пінкі не стримала сліз.

"Життя для мене завжди було важким, і після фільму нічого особливо не змінилося. Ми були бідні тоді й бідні зараз. Коли я поїхала в Америку на церемонію "Оскар", ми жили в глинобитній хатині, і зараз справи йдуть не набагато краще", — сказала дівчина.

Вона додала: "Я молилася, щоб життя покращилося, тому що кіношники і деякі політики дали мені багато обіцянок. Але, як бачите, це все були розмови. Справи, як і раніше, погані".

Пінкі живе в будинку, що складається з двох старих кімнат, який вона ділить зі своїми батьками і трьома братами та сестрами. Вільний час вони проводять на запорошеному дворі, де бігають кури. Там же вони готують їжу, обідають і миються.

У будинку немає ванної кімнати, водопроводу і газу, електрика працює з перебоями, а WIFI — далека мрія.

У сім'ї немає грошей на купівлю телевізора або інших електроприладів, немає і меблів, крім старого мотузкового ліжка, яке використовується як диван, і кількох пластикових стільців. Вони ходять до туалету в поле за своєю хатиною.

Пінкі щодня встає о 4:30 ранку, щоб пройти півкілометра по воду з брудного колодязя, яку сім'я використовує для пиття, приготування їжі та купання.

Виконавши свої домашні справи, вона потім сідає в автобус, який везе її до школи в найближчому містечку. Дорога займає приблизно півтори години.

Зараз Пінкі 21 рік, і вона сказала: "Життя бідних людей ніколи не буває легким. Воно сповнене болю, але ми не можемо дозволити собі занадто багато думати про це. Я розчарована тим, що люди не допомогли мені так сильно, як обіцяли, але що ми можемо зробити?".

Вона зазначила, що зараз сама намагається вивчитися і знайти роботу, щоб допомогти своїй родині.

Розбита дорога веде до села Пінкі в районі Мірзапур штату Уттар-Прадеш, на сході Індії. Місцеві жителі живуть у злиднях за рахунок того, що вирощують на полях, або працюючи на каменоломні.

Пінкі сподівалася уникнути всього цього після того, як її помітила неурядова організація Smile Train India, яка приїхала в її село.

Її батько, Раджіндер Сонкар, розповів їм про свою доньку, яку місцеві діти дражнили і яка не ходила до школи через заячу губу.

Зворушена її скрутним становищем, благодійна організація відвезла її в місто Варанасі, розташоване приблизно за три години їзди, де їй безкоштовно зробили операцію.

Подорож Пінкі було задокументовано американською режисеркою Меган Майлан, яка зіткнулася з маленькою дівчинкою та її батьком після того, як усвідомила масштаби проблеми, коли тисячі дітей проходять лікування лише в одній лікарні.

"У мене немає претензій до благодійної організації, тому що вони досі мені дуже допомагають і приходять до мене. Але мене підвели й інші люди, яких я зустріла. Коли мене відвезли в Америку і Велику Британію, я зустріла багато багатих і важливих людей. Вони були раді сфотографуватися зі мною і сказати приємні слова, але крім цього вони нічого не зробили", — каже дівчина.

Її сім'я заробляє на життя вирощуванням овочів на невеликій ділянці землі, подарованій їм місцевим урядом після успіху фільму "Посміхайся, Пінкі".

Батько Пінкі каже, що частину врожаю вони з'їдають самі, а частину продають на ринку, заробляючи близько 50 фунтів на місяць — мізерна цифра навіть за індійськими мірками, де середньомісячна зарплата становить близько 440 фунтів.

Він повідомив, що завдяки деякій державній допомозі становище сім'ї трохи покращилося. Але він навіть не може добудувати будинок.

"Наш будинок уже багато років схожий на будівельний майданчик, і малоймовірно, що це зміниться. Я впевнений, що фільм приніс багато грошей деяким людям, але не нам", — каже батько зірки.

У Пінкі немає фотографій або сувенірів з її поїздок до США або Великої Британії, за винятком її фотографії з Енді Мюрреєм і Новаком Джоковичем перед фіналом Вімблдону.

Вона розповіла, що єдине, що подарували їй дві зірки тенісу, статки яких оцінюють у мільйони доларів, — це два підписані тенісні м'ячі, якими вона та її друзі грали після повернення в село, які відтоді були втрачені.

"Фотографія у мене є, але я досі не знаю імен цих двох чоловіків і не цікавлюся тенісом. Я віддаю перевагу крикету. Тенісні м'ячі для мене не так вже й багато значили, я б воліла мати трохи грошей", — каже Пінкі.

Згадуючи свою поїздку до Лондона, вона сказала, що бачила багато "красивих" речей, але не може згадати їхніх назв.

Вона сказала: "Там був великий будинок, де жила королева, і велика вежа з годинником недалеко від річки, яка виробляла багато шуму. Але, що мені запам'яталося, так це прісна їжа і прекрасний готельний номер зі зручним ліжком. Я ніколи раніше не спала в такому ліжку, я почувалася принцесою".

У поїздках до США та Великої Британії її супроводжував батько. Він зізнався, що його вразили багаті та здорові люди, яких він бачив за межами Індії. У нього не було навіть штанів і взуття, але це йому подарували.

Нагадаємо, раніше стало відомо, що громадян Індії обманом завербували до ЗС РФ і відправили на війну в Україну.