"Не відчувати провини за з'їдене": Аніта Луценко про життя в Британії та боротьбу зі стресом

Під час війни особливо важливо звертати увагу на своє фізичне і психічне здоров'я, зберігати емоційний баланс і підтримувати оптимізм життя. Аніта Луценко — в інтерв'ю Фокусу про британську еміграцію, свою щоденну рутину та як впоратися зі стресом, щоб не переїдати.

Як Аніта Луценко рекомендує підтримувати здоровий стан тіла в умовах підвищеного стресу, коли в багатьох підвищений кортизол через постійне напруження?

Я б рекомендувала, по-перше, прийняти той факт, що війна це не нормально. Усі українці перебувають у стресі. Ми всі напружені й дуже чутливі. По-друге, спиратися на доказову медицину, а вона стверджує, що люди, які допомагали в стресових, катастрофічних ситуаціях іншим, не мали таких важких наслідків для психіки, як ті, хто дбав тільки про себе. Сон. Висипатися навіть удень по 15 хв, коли ніч була з перебоями сну, надолужувати за можливості. Бажано виділити 10 хв на зарядку вранці — це просто рятівник в умовах стресу, це те, що збирає, балансує, дає сили і сили діяти.

Усе банально, як "ритуал" почистити зуби. Ти не повинен думати: треба чи ні, просто роби. Їжа. Щонайменше не переїдати і не їсти солодкого на ніч, щоб залишатися здоровими і не псувати і без того тривожний сон. Не підставляти собі підніжку, а підтримувати своє тіло і ментальне здоров'я простими діями.

Як ви справлялися з харчуванням і дієтичним балансом у період стресового стану?

Найголовніше, це не відчувати провини чи сорому за з'їдене. Усі ми колись переїдаємо, особливо коли відчуваємо стрес. Ми просто знаємо, що це реально допомагає.

Як упоратися? Виробити стратегію, що ще ти можеш робити, коли трусить: піти пройтися або пробігтися, лягти і качати прес — вправи стимулюють викид гормонів (дофамін, серотонін, ендорфін), які зі свого боку знижують тривожні стани, дають відчуття позитиву, знеболюють, допомагають бути більш концентрованим. Також можна за стресу дати собі час посидіти 3 хв і подихати заспокійливим способом: на 4 рахунки вдих, на 4 затримка дихання, на 4 видихи й на 4 затримка.

Що вам знадобилося, щоб адаптуватися до болісних змін в Україні?

Ми ніколи не зможемо повністю адаптуватися до болю. Багато українців просто зараз вчаться його терпіти, але все одно сподіваються на одужання себе і країни. Зараз ми всі живемо з болем, але водночас із вірою в краще майбутнє. Найкраще зараз, що ми можемо зробити — це адаптувати свою злість і тривогу на допомогу іншим. Моє знеболювальне — це допомога ЗСУ та українцям. Дія — це найкращі ліки.

Що для вас власний здоровий спосіб життя? Розкажіть коротко про вашу щоденну рутину

Моя рутина не дуже довга чи якась важка. Я як звичайна людина прокидаюся, випиваю склянку води і далі обов'язково роблю ранкову зарядку 5 хвилин, поки готується кава, невеличкий комплекс для обличчя 1 хв, паралельно з ранковим умиванням. Далі — не солодкий сніданок.

Зазвичай 3 рази на тиждень тренування по 60 хв. Завжди на половину тарілки кладу овочі. Обов'язково читання художньої літератури або аудіокнига в машині, замість потоку новин. Надзвичайно важливий для мене сон. Лягаю спати не пізніше 22:30, бо не факт, що вийде спати всю ніч, тож маю шанс у першій половині сну отримати потрібні гормони і встигнути провалитися в глибокі відновлювальні фази сну до 2 ночі.

Хто для вас зразок фітнес-ікони із зарубіжних знаменитостей?

Мені імпонує стиль Трейсі Андерсон. Вона — яскравий приклад того, як фітнес може стати не лише обов'язковим заняттям, а й справжнім джерелом задоволення. Її стиль відрізняється від традиційних підходів до тренувань, оскільки вона не прагне слідувати моді чи стереотипам. Здається, що її абсолютно не хвилює, що відбувається у фітнес-моді.

Вона просто поєднує каланетику, пілатес, танці і користується величезною популярністю серед жінок, які не хочуть мати виражені м'язи або великі округлі сідниці, а просто вміють насолоджуватися процесом фітнес-рутини. Фітнес як задоволення, а не важка необхідність.

Як ви ставитеся до ідеї жіночої мобілізації (обов'язкової)?

Рішення про мобілізацію — це завдання для політиків, але кожен із нас має бути готовим до викликів, які можуть виникнути в будь-який момент. Життя вимагає від нас підготовки до найрізноманітніших сценаріїв, включно з можливістю вступу до сил оборони своєї країни. Бути в хорошій фізичній формі — це не тільки здоровий спосіб життя, але й готовність до фізичної активності в екстремальних ситуаціях.

Володіння навичками до медичної допомоги може врятувати життя в умовах воєнних дій або кризових ситуацій. Розвиток стресостійкості допомагає зберегти збалансований психічний стан і ухвалювати обдумані рішення навіть у найбільш напружених умовах. Таким чином, готовність до захисту своєї країни починається з усвідомлення відповідальності за свою підготовку та готовність діяти в будь-який час.

Якою ви бачите Україну через 10 років?

Звичайно, я бачу найкращий сценарій для розвитку своєї рідної країни. Вона має бути і буде: розвиненою, правовою державою з сильною військовою промисловістю. Україна буде з громадянами, які знають історію, і як зазначала Ліна Костенко: "Мають свою особливу ауру".

Країна доволі молода, але має дуже давню історію. Країна, прогресивна і наповнена різноманітними талантами. Обов'язково має бути реформована освіта, де вчителі та медики, військові є найбільш шанованими та бажаними професіями. Країна, що проходить тест на повну доступність до будь-якої точки на колісному кріслі.

Чим став для вас досвід еміграції до Великої Британії в період війни? Що ви для себе відкрили? Як змінилося уявлення про життя в іншій країні?

Що стосується еміграції — є свої виклики і там теж. Головне — фокусуватися не на тому, що нас розділяє, а на тому, що об'єднує. Британці, особливо старше покоління, дуже добре пам'ятають часи, коли їх бомбили, все вони розповідають у деталях, тому так щиро підтримують сьогодні Україну. Хоча буквально минулого тижня мама в школі на мої розповіді про звук ракети над головою зі здивуванням запитала, чи не скінчилася ще війна? Бо була впевнена, що все позаду.

Допомагати Україні та фронту можна або з Києва, або з Ужгорода, або з Лондона. І іноді де-небудь у Лондоні чи Вашингтоні можна зробити навіть більше. Кожна емігрантка сьогодні — це народний посол України. На жаль, багато хто не бачить по телебаченню нічого про нас, але ми можемо нагадувати. Що стосується моїх особистих відкриттів, то все більше зрозуміло, що таке різний менталітет, він у дрібницях дуже цікавий. Британці не змивають мило з посуду, надсилають десятки карток як привітання, не згинають руку під час забору крові, з моменту смерті зазвичай минає місяць чи півтора до похорону. Я більше придивляюся до системи освіти. Фіксую позитивні моменти, які могли б стати і нам корисними.

Назвіть топ-5 життєвих пріоритетів на даному етапі?

Навчання Мії. Я рада, що вона засвоїть англійську на рівні з українською мовою. На відміну від мене їй не доведеться витрачати десятки років на вивчення, щоб отримати доступ до світової інформації та досліджень, щоб вільно доносити свої думки до людей у світі.

Для мене важливо, щоб Мія читала, писала, думала українською і знала наші традиції та історію, тому на це в мене великий акцент.

Наповнення інформаційного місця в моїй спортивній сфері україномовним контентом. Люди повинні мати доступ до якісного україномовного контенту.

Тримати свій емоційний стан у нормі та підтримувати стан українців через острівець стабільності в їхньому житті: їжа, фізкультура, сон — це те, що справді сильно впливає на рівень стресу, це те, що залежить від самої людини й може стати тим місцем, де вони можуть знайти в собі сили формувати свої здорові звички й у такий спосіб підтримати себе.

Яка особисто для вас "красива людина"?

Краса людини для мене не визначається в її зовнішності. Тільки вчинки людини та її риси можуть говорити про неї саму. Особисто на мою думку, ключові риси: порядна, освічена, позитивно налаштована, емпатична, що приносить користь суспільству.

Щоб ви порекомендували б українцям у момент, коли закінчиться війна?

Це має бути чітке внутрішнє об'єднання, як було на початку повномасштабного вторгнення. Наша сила починається тільки з єдності у виробленні свого особливого шляху. Нам потрібна стратегія, вона має бути не такою, як у будь-кого. І, звісно, кожен має робити те, що залежить від нього, не очікуючи, що хтось ще зробить за нього, за нас. Політично освічені громадяни, які знають свої права та обов'язки, на сьогодні — це наша потреба.

Раніше Фокус взяв інтерв'ю у Даші Суворової. Співачка розповіла про ставлення до втраченого Бахмута і паризької міграції.