Глянцевий аб'юз, або Про що плаче Блейк Лайвлі. Рецензія на фільм "Покинь, якщо кохаєш"

Письменниця Колін Гувер, мабуть, одна з небагатьох у світі, кому вдалося не тільки витягти корисний досвід з подій важкого дитинства і життя своєї матері: у неї вийшло монетизувати його і перетворити на глянцевий літературний бестселер на міжнародному рівні. А режисерові Джастіну Бальдоні, своєю чергою, вдалося не просто перенести історію на екран і масштабувати в ньому ту саму глянцеву складову, а й зіграти роль неоднозначного лиходія з важкою дитячою травмою. Фокус побував на прем'єрі витонченого жіночого фільму і ділиться враженнями.

Про що фільм "Покинь, якщо кохаєш" 2024

Юна Лілі Блум (Блейк Лайвлі) переїжджає в Бостон, щоб відкрити в місті магазин квітів і декору, здійснивши свою мрію. Щоправда, до переїзду їй належить навідатися в одне місце, а точніше, на похорон батька, про якого героїня не може згадати жодного доброго слова під час траурної церемонії. Лілі дратує покірність матері, яка просить доньку постаратися "відповідати" під час похорону, адже "це зовсім не складно". Уже на цьому етапі глядач розуміє, що зі стосунками в родині героїні фільму було щось дуже не те.

Досить скоро після смерті батька Лілі, милуючись краєвидом з даху хмарочоса, знайомиться з ефектним нейрохірургом Райлом Джастіном Бальдоні, який одразу заявляє їй, що серйозні стосунки — не для нього. "Я хочу зайнятися з тобою сексом" — заявляє Райл через 10 хвилин після знайомства. Щоправда, спілкування героїв перериває дзвінок і виклик Райла на термінову операцію.

Втім, їхнє знайомство знаходить продовження химерним чином. Нова подруга Лілі, леді Алліса (Дженні Слейт), яка побажала на добровільних засадах працювати у квітковому магазині, виявляється рідною сестрою Райла, і цей аспект визначає вектор розвитку історії. Лілі і Райл починають зустрічатися і, незважаючи на лякаючі епізоди їхнього спільного життя, Лілі бажає вийти заміж за брата Алліси.

Поряд із головною лінією оповіді глядача знайомлять із дитячими переживаннями Лілі Блум, обставинами її першого шкільного кохання до бездомного хлопця на ім'я Атлас, теплими щирими почуттями, які прожили молоді люди. На контрасті з Райлом Атлас показаний людиною доброю, щирою і чутливою, зовсім не схожою на батька Лілі — з відсутністю яскраво вираженої психологічної травматики та залученим видом прихильності.

Плюси і мінуси фільму "Покинь, якщо кохаєш"

Варто зазначити, що картина викликала неоднозначні реакції критиків і суперечливі рецензії. Деякі оглядачі відзначили гламуризацію і романтизацію такої важкої теми, як насильство в сім'ї: Критик мистецтва і культури The Hollywood Reporter Ловія Дьярк'є написала у своїй рецензії: "Легке поводження з цими персонажами зрештою робить ведмежу послугу ширшим темам, закладеним у "Усе закінчується на нас" ("Покинь, якщо кохаєш"). Без глибшого розуміння ширшої спільноти Лілі або чіткішого розуміння того, як вона будує стосунки з Райлом, фільм може здатися занадто легким і тонким".

Із зауваженням оглядача американського видання важко не погодитися: складні теми у фільмі подано в багатьох сенсах "полегшено" і навіть "підсолоджено".

Так, глядачеві пропонують історію сімейного насильства на тлі ефектних інтер'єрів, популярних ресторанів, брендового одягу, вродливих людей, сповнених життя, шампанського по п'ятницях і кількох епізодів фізичного насильства на тлі великої історії пристрасті та яскравої історії знайомства. У результаті комусь може здатися, що домашнє насильство — не більше, ніж легкий дискомфорт на тлі безлічі профітів. У глядачів може скластися враження, що їх занурюють не в драматичну історію складних і суперечливих стосунків, а в чергову частину "Сексу у великому місті", в якому важливі теми обговорюють із гумором і подають із кутюром у закладах високої кухні.

Утім, вищезазначеним зауваженням не можна дати однозначно негативну оцінку. Полегшене подання важкої теми, яке можна спостерігати в картині з Блейк Лайвлі, якоюсь мірою — спроба передати глибину почуттів і смислів через естетику і контрасти, на противагу стандартним стражданням і дискомфорту — головним супутникам драматичного піджанру.

Окремо варто відзначити появу на екрані Блейк Лайвлі, яка знімалася в картині, будучи вагітною четвертою дитиною: її становище ніяк не позначилося на якості її роботи. Героїня актриси має достовірний вигляд і викликає повний спектр очікуваних емоцій. Інакше кажучи, дивитися на Блейк у цій ролі приємно і красиво: ще один плюс на користь естетичної складової картини.

Одним словом, "Покинь, якщо кохаєш" — стильне кіно, сумне, але таке, що дає надію і поживу гарному смаку. Чудово підходить для вихідного вечора з подругою або компанії дівич-вечора.

Раніше Фокус писав рецензію на фільм "Мадам Кліко".