На дні Чорного озера. Як впливають на хід історії інформаційні операції спецслужб
З появою Інтернету проводити інформаційні операції спецслужбам стало і простіше і складніше. Вже не потрібно лазити в горах і пірнати з аквалангом на дно озера, але й вигадати переконливу легенду для сенсаційних одкровень теж нелегко.
Інформаційні операції спецслужб зараз популярна тема. У потоці дезінформації, мізінформації, війн компромату, ангажованого подавання матеріалів і відвертої брехні легко знайти "хитрий план", й іноді такий план дійсно є. Найчастіше інфо-операції спрямовані на людей, які ухвалюють рішення, але іноді метою стають експерти з "активних заходів".
На початку шістдесятих років, поки пам'ять про Другу світову війну була ще свіжа, ходили чутки про те, що частина нацистських скарбів захована у всіляких важкодоступних місцях. Уряд Австрії спонсорував пошуки в Альпах, замість скарбів знайшли кілька ящиків підроблених грошей. У 1964 Чехія вирішила пошукати "золото партії" на своїй території, біля Чорного озера, недалеко від кордону між Чехією та Німеччиною.
Через рік закінчувався двадцятирічний термін давності з військових злочинів, і в Службі Державної безпеки Чехословаччини (StB) виник план, який полягав не в тому, щоб знайти скарби, а підкласти документи, що скомпрометували людей, які співпрацюють з розвідкою західної Німеччини (BND), нагадати всім, хто в Європі головне зло й змусити політиків переглянути ставлення до злочинів нацистів.
План хороший, але виникла проблема з документами. Щоб всі повірили в підробку, велика частина документів повинна була бути справжніми, а такої кількості німецьких документів часів війни в чеських архівах просто не було. Безпека зв'язалася зі своїми старшими товаришами з першого головного управління КДБ. З 1959 року в ньому сформований відділ "Д" (дезінформації), в 1966 році його реорганізують в службу "А" ("активних заходів"). Курирував операцію "Нептун" начальник відділу Іван Агаянц.
Співробітники їздили на Чорне озеро, вивчили місцевість, зістарили кілька залізних ящиків так, нібито вони пролежали двадцять років на дні озера. Замість документів, яких ще не було, поклали чисті аркуші паперу. Коли вкладали ящики на дно, водолаз мало не втратив модні ласти, що сильно підірвало б довіру до сенсаційної "знахідки", але в останній момент їх вдалося знайти. Сенсаційною вона і була. Відправлена урядом експедиція з великою помпою доставила ящики в Прагу, перевірила на наявність вибухівки і пообіцяла скликати пресконференцію, коли з документами попрацюють фахівці.
А документів як і раніше немає! Нарешті за п'ять днів до призначеного терміну з Москви прийшли документи. Частина з них була поза всяких сумнівів справжньою, але вони не підходили для афери через позначки російською мовою на полях, але в цілому операція "Нептун" пройшла успішно. Про неї написали десятки видань, військові злочини почали розглядати без термінів давності, паперами зацікавився центр Візенталя.
Чи вплинула на хід історії саме ця операція? Може так, а може й ні. Чітких критеріїв того, як саме вплинула інформаційна кампанія, бути просто не може. Коли Ладіслав Бітман (колишній співробітник StB, який втік на Захід) переказував деталі досліднику спецслужб Томасу Ріду, він як і раніше не був упевнений в тому, чи не підклала Москва в той набір що-небудь і від себе теж?
З появою Інтернету проводити інфо-операції стало і простіше і складніше. Вже не потрібно лазити в горах і пірнати з аквалангом на дно озера, але й вигадати переконливу легенду для сенсаційних одкровень теж нелегко.
Спроба видати вкрадену з DNC пошту за "роботу" румунського хакера "Гуччіфер 2.0" закінчилася для ГРУ РФ грандіозним скандалом і санкціями.
Я якраз дочитував книгу Томаса Ріда "Активні заходи", коли до колег з ІнформНапалм в особисті повідомлення підійшов якийсь англомовний хакер і запропонував попрацювати з двома поштовими скриньками, які нібито причетні до СЗР РФ. Його сайт стилізований під російський think tank, спонсорований олігархом, який втік.
Пояснити як і навіщо були зламані поштові скриньки "хакер" так і не зміг, але після того, як ми йому відмовили, він одразу ж з'явився в коментарях в інших дослідників, зокрема в Марка Галеотті й Томаса Ріда, що додало всій ситуації абсурдно-комічний відтінок. Справжній "центр", під який маскувалися автори "активки", зробив заяву "остерігайтеся підробок", на активність "викривачів СЗР" вона не вплинула.
Зрозуміло, це не єдиний випадок. Часто дезінформація маскується під роботу "хакерських груп". Комп'ютери та комп'ютерні зломи, як і раніше, асоціюються в обивателя з чорною магією, і подібне пояснення нітрохи не гірше, ніж скрині нацистів, затоплені посеред ніде. "Anonymous" (з ГРУ РФ) продовжують зливати листування британської Integrity Initiative.
А зовсім нещодавно один із військових експертів (близький до ОП), без найменших роздумів закинув таку ж "хакерську знахідку" на всю свою двохсоттисячну аудиторію, тільки тому, що його попросили "друзі з Чехії". На наступний день після публікації гламурний сайт "російських хакерів-опозиціонерів" зник із мережі, й експерт залишився єдиним джерелом.
На відміну від пропаганди, спрямованої на обивателів, метою і медійним важелем "активного заходу" може стати і журналіст, й експерт, і політик.
У цьому випадку йдеться не про "інформаційну гігієну", не про те, чи правдиві оприлюднені відомості чи це брехня, і навіть не про те, проти кого спрямована інформаційна кампанія, а скоріше про те, що в спецслужб можуть бути свої дуже вузькі цілі та завдання, й "активний захід" може спричинити за собою наслідки, які неможливо прорахувати заздалегідь. В "чорному озері" інтернету зустрічаються дивовижні звірі.