Повільна смерть. Чим загрожує Україні та її економіці відмова від вугілля на догоду "зеленому порядку"
Погоджуючись за Європою на відмову від вугілля, українська влада відправляє на заклання один з останніх чинників нашої глобальної конкурентоспроможності — доступні для промисловості джерела електроенергії.
Когнітивний дисонанс влади та приховані мотиви.
Зеленський на екологічному саміті в Глазго сказав те, що від нього хотіли почути: Україна відмовиться від видобутку вугілля. Дуже високою виявилася ціна рукостискання Байдена.
На відміну від поляків, ніхто нам не компенсує виведення вугілля з енергобалансу країни.
У світлі подібних заяв, навряд чи в Україні хтось інвестуватиме довгострокові ресурси у вуглевидобуток.
З іншого боку, Україна гарячково шукає на світових ринках наддороге вугілля та зупиняє теплову генерацію через його дефіцит, звертаючись за аварійними перетоками до невизнаної нашими верхами влади сусідньої Білорусі. Бацька до Глазго, як відомо, не поїхав….
У цьому контексті європейський "зелений курс" передбачає повну деіндустріалізацію нашої економіки та аграрну спеціалізацію. З повільним вмиранням мегаполісів, окрім Львова, Одеси та Києва.
Економіці "дрібних крамарів" енергетика не потрібна — достатньо сонячної панелі на кіоску.
Таким чином, сьогодні на заклання влада відправляє один з останніх чинників нашої глобальної конкурентоспроможності — доступні для промисловості джерела електроенергії.
І є ще один важливий момент. Відмова від вуглевидобутку говорить про те, що нинішні політичні "еліти" не збираються "повертати Донбас" (непідконтрольну його частину), адже реінтегрувати ці території (хоч би економічно), без вугільних шахт — це утопія.
У такому варіанті відмова від видобутку вугілля рівносильна відмові коли-небудь реінтегрувати Донецьк і Луганськ, навіть на наших умовах.
І ротація Резнікова з МінВОТ на Міноборони свідчить лише про те, що в розумінні деяких людей при владі, млявий військовий конфлікт — це і є "правильна" реінтеграція.