Ковид и Оруэлл. О чем говорит депортация теннисиста Джоковича из Австралии
Купив квиток, оплатив готель, отримав усі дозволи та запрошення, здав усі тести, отримав сертифікати, витратив купу часу та грошей, а тебе — раз — і не пустили. Звикайте до нової реальності, де головне не закон, а думка чиновника, який "охороняє здоров'я нації".
Весь минулий тиждень далека Австралія розважала нас новинами: то пускають найвідомішого тенісиста Новака Джоковича на Australian Open, то депортують. У результаті, все ж таки депортували.
Гостроту цій історії надавали одразу кілька обставин.
По-перше, Джокович спочатку прилетів до Австралії з усіма можливими дозволами та погодженнями на в'їзд у країну та допуск до турніру. Але це не допомогло: візу на в'їзді анулювали, а найвідомішого спортсмена помістили до відповідного закладу для мігрантів, які підлягають депортації, де умови, яких він зовсім не звик. І ігнорували всі його прохання.
По-друге, Джокович як цивілізована людина звернувся до суду і навіть його виграв. Але це теж не допомогло: візу знову анулювали, але вже з інших підстав (привіт преюдиції, закону та логіки). Цього разу вже міністр на підставі нібито того, що тенісист може становити ризик для "національного здоров'я та правопорядку"(!)
По-третє, юристи Джоковича знову подали до суду і вже вищий федеральний суд у складі трьох суддів підтримав позицію міністра щодо анулювання візи, вказавши, що відомий тенісист надає загрозу національному правопорядку, оскільки є "талісманом противників вакцинації". Підсумок: наплювавши на репутацію і дані обіцянки Австралія Джоковича депортувала. І ніщо не допомогло — ні заступництво міжнародних спортивних організацій, ні крики сербської влади, ні суди.
Висновок з цього поки що неординарного випадку простий: пандемія та її наслідки змінили правові системи багатьох країн та їхнє ставлення до права. Жодні зобов'язання, обіцянки, запевнення та правила, які, на думку чиновників, можуть призвести до порушення "національних інтересів охорони здоров'я" вже ніяк не захищені. Сьогодні вони начебто діють, а завтра — ні.
Купив квиток, оплатив готель, отримав усі дозволи та запрошення, здав усі тести, отримав сертифікати, витратив купу часу та грошей, а тебе — раз — і не пустили.
І нікому скаржитися тому, що суди часто-густо підтримують чиновників і Європейський суд вже показав, що він цілком за "розумні примусові заходи". Загалом, звикайте до нової реальності, де головне не закон, а думка чиновника, який "охороняє здоров'я нації".
А чи ще через два-три роки — Оруелл просто в труні втомиться перевертатися.