80 днів війни. Які стратегічні висоти зайняла Україна

Ми пройшли 80 днів війни. Війни настільки страшної, яку ми бачили тільки в старих радянських фільмах. Після 77 років усіх цих "ніколи знову", "права людини", "цінність людського життя" Європа переживає страшну війну, в якій людське життя стало статистикою.

Тим часом, війна перетворилася не просто на реальність, вона стала нашою роботою. Кожен день солдати тримають передову, волонтери продовжують пакувати передачі на фронт, керівництво країни шукає максимальну підтримку закордоном і забезпечує функціонування систем життєдіяльності. Ми вже не працюємо на нові квартири, машини чи відпочинок, не працюємо на життя в комфорті. Ми працюємо тільки на перемогу, бо перемога — це про наше право жити. Будь-яка робота винагороджується, і наша також. За 80 днів ми пройшли складний шлях від шоку, паніки, відступів до гордості, мужності та контратак.

Ось кілька стратегічних висот, які ми взяли за ці страшні 80 днів:

• Перемога над символами Путіна. Ми перемогли Путіна вже на дуже багатьох рівнях. Спочатку ми перемогли його під Києвом, який він щиро вірив, що захопить за кілька днів. Ми перемогли його під Харковом і Миколаєвом, де вдалося зупинити наступ ворога. Ми перемогли його на морі, без флоту потопивши крейсер "Москва" та відкинувши його кораблі назад у Крим. Зрештою, найбільша наша перемога над ним — це ганебне 9 травня. Усе попереднє він міг сприймати як тимчасові невдачі, але, будучи глибоким символістом, він не може просто сприйняти, що для нього 9 травня стало Днем поразки в Україні. Великий уклін і вдячність за це захисникам Маріуполя.
• Ми перемогли недовіру та страх Заходу. Згадайте перші дні. Сьогодні важко повірити, що всі ці західні лідери насправді прощалися з нами. Розмови про 48 та 96 годин. Про те, що вони нічого зробити не можуть. Як не хотіли дати ППО. Сьогодні ми бачимо велику консолідацію, міцне рішення допомагати нам аж до перемоги. Усе це стало можливим завдяки нашій відчайдушній боротьбі.
• Ми створили передумови для перемоги на фронті. Зупинивши ворога на більшості напрямів, отримавши західне озброєння, провівши успішну мобілізацію, ми знизили шанси успіх на російської армії майже до нуля. Останній розгром під Білогорівкою є символом нашої військової могутності, і стане для них символом демотивації. Найближчими днями на нас чекають чергові новини про розгроми російських військ.

Однак, незважаючи на загальний успіх нашої оборони, є перемоги, яких нам досягти не вдалося, хоча вони дуже потрібні:

• Маріуполь — Азовсталь. Нам не вдалося визволити наших хлопців. Хоча я можу стверджувати, що президент використовує усі можливі шанси для цього. Надії мало, хоча деякі шанси досі зберігаються.
• Ми таки не змогли організувати свої тили. Йдеться насамперед про економіку. Відверто, наша економічна політика — це катастрофа, яку зараз кожен із нас відчуває у чергах на заправці. А в найближчі дні, цю катастрофу ми почнемо бачити на порожніх полицях магазинів, куди не підвезуть товар. А за місяць ця катастрофа обернеться шаленим ростом цін, спричиненим цінами на пальне. Чесно, міністр економіки та голова податкового комітету [ВР] мають бути визнані диверсантами. Незважаючи на безліч розумних порад, як уникнути паливної кризи, вони примудрилися зробити її ще гіршою. За умов реального дефіциту вони вирішили пресувати мережі перевірками цін! Отже, мережі пішли в тінь, а черги замість зменшення подвоїлися.
• Ми не змогли досягти реальних санкцій. Хоча на Росію накладено жорсткі санкції, станом на сьогодні вони не перерізали її ключові доходи — газ і нафту. А власне прибутків від них вистачає, щоб ще довго продовжувати з нами воювати. Тут час грає проти нас. Якщо за літо ми не досягнемо ембарго на газ і нафту, то восени макрони та шольци серйозно включать задню. Тому ми сусимо посилювати інформаційний тиск і мобілізувати європейську громадськість.

Будь-яка праця винагороджується. Ми сумлінно працюємо на перемогу і заслужено бачимо наші успіхи. Однак, нам потрібно викладатися ще більше, бо ще більше — це ще ближча перемога. Так, ми змучились, видихлися, десь розчарувалися. Але як і зі звичайною роботою, ми маємо перепочити і далі рухатися вперед.

Вперед до перемоги! Слава Україні!

Джерело.