Перше завдання держави. Чим зайняти 30% безробітних в Україні та скільки їм потрібно платити
"В останні дні я часто думаю про створення в Україні моделі державної гарантії роботи (ДГР) та організацію "внутрішнього трудового фронту". Якщо вже зараз не дати людям роботу, до осені наша економіка не витримає". Думка.
Кількість тимчасово переміщених осіб в Україні досягла 10 млн осіб, з яких половина припадає на внутрішню міграцію. У 2014-му таких було 1,5 млн осіб, хоча, згідно з моїми аналітичними дослідженнями, реально виїхало з Донбасу та Криму до 800 тисяч. Але тоді більшість цих людей мала екстрену опцію — у крайньому випадку повернутися назад у свої будинки та квартири.
Нині ситуація кардинально інша. По-перше, кількість біженців майже вдесятеро більша. По-друге, більшості нема куди повертатися. Маріуполь знищено, а лише там мешкало 600 тисяч жителів. По-третє: у 2014-2015 роках конфлікт кластеризували на Донбасі, тоді як решта країни жила в умовах мирного часу, економіка працювала.
Тепер роботи немає і на відносно мирних територіях. Майже 30% українців — безробітні. Уряд не має права чекати осені, коли криза може набути характеру снігової кулі та небезпечної соціальної форми. Фонд допомоги з безробіття не впорається з потоком людей, які втратили роботу. Вакансій на ринку майже немає.
Що робити вже зараз? Провести повну верифікацію ринку праці. Сепарація безробітних має проводитись на дві основні групи:
- Технічні та затребувані професії для запобігання відтоку кадрів за кордон і залучення їх у відновленні інфраструктури, роботі оборонного комплексу та критично важливих галузей.
- Виявлення безробітних серед представників тих професій, які не будуть потрібні до закінчення війни, та реалізація для них програми державної гарантії роботи (ДГР) з оплатою на рівні мінімальної заробітної плати без оподаткування.
Такий внутрішній трудовий фронт потрібно створювати у тих сегментах, де зараз задіяні волонтерські організації: логістика, соціальні працівники, всілякі послуги та товари. Мінфін, Мінсоц і Мінекономіки мають створити спеціальну структуру, яка організовуватиме модель ДГР у всіх підконтрольних Україні регіонах.
Акредитація волонтерських організацій при Мінсоці та підписання угод про працевлаштування: волонтерські структури створюють робочі місця — держава сплачує 6 500 грн кожному працівникові. Якщо створити мільйон таких робочих місць, то витрати бюджету збільшаться на 6,5 млрд грн на місяць.
Друге — треба запускати будівництво модульних містечок. Але не таких, як у 2014-2015 роках, коли такі містечка набули формату гетто та соціальної сегрегації.
Концепція модульних містечок повинна враховувати три кола, що перетинаються як олімпійські кільця. Перший — життєвий простір у вигляді житла. Другий — промислова платформа поряд із житлом для забезпечення мешканців роботою. Саме туди потрібно переміщувати виробництва за програмами релокації. Третій — соціальний простір. Центри адмінпослуг, сфера приватних послуг для мешканців, тобто простір у розвиток МСБ.
Також уже зараз Мінфін має створити спецфонд реалізації таких проєктів і забронювати там кошти, приготовані для виплати зовнішніх боргів на цей рік, паралельно ініціюючи переговори з кредиторами про часткове списання і реструктуризацію зовнішніх державних боргів (про що вже криком кричать і в ЄС, і в США), пропонуючи допомогти домовитися з кредиторами, але наш Мінфін непробивний).
Реалізація проєктів тимчасового житла зараз важливіша за інтереси кількох венчурних фондів, які скупили наші борги за пів ціни.
Мінімум 2 млрд доларів США можна забронювати так за рахунок резервів НБУ та перегляду бюджетних видатків на поточний рік.
До речі, про МСБ. Його потрібно максимально залучати до системи держзакупівель, зокрема в межах оборонного замовлення. Українці зараз масово скуповують деякі продукти в магазинах, не розуміючи просту істину: у нинішньому форматі економіки тотального дефіциту продуктів у нас не буде. Натомість буде дефіцит грошей. Саме його й має заповнити держава на мінімальному рівні. Необхідно переглянути формат взаємодії із західними партнерами з гуманітарки. Потрібно пояснювати їм, що ми не маємо дефіциту йогуртів і молочних сумішей. У нас не вистачає грошей, але ми можемо купувати це в українського бізнесу. Не треба робити ці закупівлі у європейських компаній і завантажувати логістику на кордоні та дорогах на заході країни, якщо все це можна купити в українських підприємств у центрі країни, підтримавши їх так і простимулювавши внутрішній попит.
Ну і моя улюблена тема — скорочення податків на працю із нинішніх 41,5% до 10% шляхом запровадження єдиного кумулятивного податку на фонд оплати праці. Навіть якщо почати діяти прямо зараз, часу в обріз. Якщо залишити все на осінь, ситуація може стати критичною.
Потрібна синергія Мінсоцу, Мінекономіки та Мінфіну. Усі чиновники, які "працюють" на віддаленці за кордоном, мають бути звільнені.
Дедлайн вирішення проблеми щодо впровадження державної гарантії роботи — не пізніше серпня. Старт будівництва модульних містечок і запуск виробництв поряд із ними — липень. Тоді до жовтня-листопада можна вийти на стабілізацію ситуації. І в грудні у людей буде, де жити, де працювати і хоча б 6 500 гривень доходу на одного працездатного на місяць. Вибачте, що пишу, як у стенограмі Кабміну. Про це треба не писати, а кричати.