Російська економіка йде під зовнішній контроль. Хто і як нею керуватиме

Росія має заплатити за свої злочини в Україні. Цивілізований світ не без допомоги України вигадав, як позбавити країну-агресора економічної самостійності. Вразливість РФ настільки серйозна, що картельна цінова угода щодо нафти може пережити багато поколінь росіян і стати другим після ядерної зброї фактором, що стримує агресію. Справедливо буде з боку України офіційно публічно підтримати ідею картелю і закликати інші країни приєднатися до нього.

Нафтове питання: чому ембарго на нафту не мало сильної дії

Цивілізований світ перейшов до другої фази економічних санкцій — зокрема країни говорять про обмеження максимальної ціни на російську нафту. Ціновий максимум, що обговорюється, для російської нафти — на рівні 40–60 доларів за барель.

Переговорники щодо санкцій на публіці про це не говорять, але вже в червні стало очевидним, що 100% нафтове ембарго щодо РФ не спрацювало повною мірою. РФ лише перерозподілила напрямок руху нафти в бік Азії і стала поступливіша в ціні. Китай та Індія виторгували собі знижки на російську нафту у розмірі до 30–40 доларів на барелі.

Ембарго повною мірою не спрацювало через специфіку світового ринку нафти. По-перше, нафта, на відміну від газу, може бути доставлена до будь-якого куточка світу танкерами, трубопроводами і навіть залізницею. По-друге, світовий ринок працює за моделлю сполучених судин: якщо десь вилучити певні обсяги нафти на продаж, вона, найімовірніше, випливе в іншому регіоні, можливо, не в такому обсязі і не за такою ж ціною, але на ліквідний транспортабельний товар завжди є попит.

Однак після того, як країни ЄС та США ввели ембарго і показали світові, що в принципі готові обходитися без російської нафти, стало зрозуміло, що можливість створення картелю покупців російської нафти є досить високою.

Реальність картелю: чому країни об'єдналися проти Росії

Рідко таке буває, що якась країна об'єднує проти себе майже всі держави планети. РФ досягла успіху в цьому, що видно із засідань ООН.

Для картельної угоди проти РФ зараз є всі умови:

1. Частка РФ у світовому експорті нафти становить до 10%, і це — включаючи постачання до країн СНД, які й так отримували російську нафту нижче за ринкову ціну. Замістити цей обсяг ринку на тлі прогнозованої рецесії знайдеться чим із лишком.
2. Інформація про те, що Китай та Індія не згодні підтримати угоду про стелі нафтових цін щодо РФ, м'яко кажучи, перебільшена. Індія не бере участі у війні в Україні ні на чиїй стороні. Єдине, чим можна зацікавити цю країну — це нижча ціна на нафту. Картель за будь-якого розкладу зможе запропонувати нижчу ціну, ніж РФ. З Китаєм ситуація складніша. КНР просить про поступки у торгових переговорах із боку США. Тактично США вигідно забрати низку мит на китайські товари, оскільки це призведе до зниження споживчої інфляції у США. Сторони все ще в стані переговорів і формування переговорних пакетів. Не виключений варіант, коли КНР офіційно не увійдуть у картель, але попросять РФ помітно знизити ціну нафти за контрактами, що діють.
3. США вже ведуть активну переговорну політику в Азії щодо формування картелю. Зокрема, такі переговори були у Південній Кореї та Японії. Кремлю довелося реагувати на заяву прем'єр-міністра Японії про можливе зниження ціни російської нафти, заперечуючи можливість створення такого картелю.

Картельний вплив: що отримає Україна від зниження цін на російську нафту

Паливо — е досить цікавий товар, він має фундаментальний вплив на зростання ВВП, інфляцію та безробіття. Зниження цін до 40 доларів за барель у європейському регіоні призведе до того, що преміальний бензин на наших заправках коштуватиме менш як 30 грн за літр. І хоча прямі поставки з РФ до нас навряд чи можливі, зниження ціни в регіоні буде досить сильним.

Налагоджене та дешеве транспортування російської нафти до ЄС навряд чи зупинять у разі зниження ціни. По-перше, 40 доларів за барель — це верхня межа собівартості із родовищ у РФ. По-друге, за низької маржі у Кремля вже не буде можливості вирішувати, куди транспортувати цю нафту: до Азії чи Європи, вибір маршруту буде на користь дешевшого транспортування. По-третє, РФ немає достатнього обсягу нафтосховищ, а припинення постачання означає необхідність консервації свердловин. Дешеве паливо та енергія — це плюс до торговельного балансу та можливість прискорити економічне зростання на +2-3% до ВВП.

Слідом за нафтою дбайливі німці будуть вправі порушити питання і про ціну газу. До речі, ініціатором такого процесу, але щодо газу, на саміті ЄС виступив прем'єр-міністр Італії Маріо Драґі. У "Газпрому" ще залишилися довгі газові контракти, прив'язані формулою до ціни на нафту, мазут та вугілля. Тому після успішної організації нафтового картелю буде логічно поставити Кремлю питання необхідності обліку картельної ціни при постачанні газу. Падіння ціни на газ у ЄС у рази автоматично призведе до падіння ціни на газ в Україні.

Але найголовніше: 50-55% економіки РФ зараз залежить від цін на нафту та газ. Після введення санкцій у РФ почала руйнуватися структура галузевих ринків. Авіацію, машинобудування та лісові господарства просто почали рятувати коштом доходів від нафти та газу. Останні пів року уряд РФ тільки те й робить, що перекладає гроші з енергетичної кишені до інших галузей. У такій ситуації обрізання нафтових доходів просто повалить ВВП РФ на 20–30%. Водночас саме картель матиме владу регулювати ціною ступінь економічної кризи в РФ, глибину падіння їхньої економіки, безробіття і, частково, — соцстандартів.

За фактом це означає, що з початком роботи картелю економіка РФ повністю переходить під зовнішнє управління G-7 плюс Китай та Індія.

Через 2–3 місяці активної роботи картелю не Макрон і Шольц дзвонитимуть до Кремля, а Кремль шукатиме можливості випросити у членів Картелю додати до ціни хоча б 50 центів. У такій ситуації РФ вже не буде до війни в Україні.