У Росії закінчується зброя 122 та 155 калібрів. Воюватимуть гарматами часів Сталіна
"Військовослужбовець 2-го армійського корпусу ЗС РФ Андрій Морозов повідомив, що через зношування стволів і боєприпасів корпус позбавляють знарядь і снарядів калібру 122 і 152 мм. Це означає, що російська армія переходитиме на озброєння з іншим калібром. Ймовірно, в хід підуть зразки 1941, 1944 та 1951 років”. Думка.
У своєму блозі Морозов повідомив важливу інформацію, що 1-й та 2-й армійські корпуси були позбавлені артилерії 122 мм через брак снарядів цього калібру, а тепер у них забирають гармати Д-20 калібру 152 мм через брак справних знарядь і снарядів у кадровій російській армії. Цікаво, що це може бути? Головним засобом ураження на війні є гаубиці. Гаубиці двох калібрів — 122 та 152 мм. Якщо забирають 122 і забирають 152 мм, — значить, інших гаубиць вже немає. Росія напевно зберігає старі радянські гаубиці Д-1, але вони теж 152 мм, і снаряди від них підходять на Д-20, тому боєкомплект забирати не варто. Отже, переозброюють уже не на гаубиці, а на інший калібр.
А з інших калібрів у противника залишаються 76 мм гармати ЗІС-3 зразка 1942 року, 85 мм протитанкові гармати Д-44 зразка 1946 року, 100 мм протитанкові гармати БС-3 зразка 1944 року, 130 мм гармата М-46 1951 року.
Подивимося, якщо це так. По-перше, могутність снаряда в цих систем набагато менша, по-друге, стріляють вони не по навісній, а по настильній траєкторії, це набагато менш небезпечно, по-третє, Росія не виробляє ці калібри, запаси обмежені, й отже, вони закінчаться ще швидше.
Якщо це станеться, це не означає, що в російській армії повністю закінчиться калібр 122 і 152 мм. Росія їх виробляє, але жодне виробництво не може компенсувати таку величезну витрату снарядів на такому великому фронті. Тому російський Генштаб зосереджує дефіцитні снаряди для резервування своїх потреб і скорочує постачання для армійських корпусів, набраних із мобілізованих на Донбасі. Але ще рік інтенсивних бойових дій і ці заходи вже не допоможуть, і російська армія зіткнеться в перспективі з необхідністю лімітувати витрати снарядів.
Для нас це говорить про те, що удари українських HIMARS, Точка-У та диверсантів по російських арсеналах завдають ворогові непоправної шкоди. Також величезна витрата снарядів у процесі артилерійського наступу позбавляє ЗС РФ основних калібрів.
Запаси снарядів СРСР все-таки були не бездонні, 31 рік їх витрачали у всьому світі. А значить, ще рік чи два і на фронті будуть лише ті снаряди, які виробляють заводи РФ та НАТО. Тобто багаторазовий розрив у кількості снарядів почне скорочуватись. На жаль, не так скоро, як би нам хотілося.
Ще один цікавий фрагмент Морозова — про 3-й корпус.
Російська пропаганда демонструє різні матеріали про 3-й армійський корпус, сформований буквально за два місяці в Нижегородській області, та підкреслює, що корпус отримав найсучасніше озброєння, причому росіянами заявляються новітні російські бойові танки Т-90М Прорив, БМП-3 та інша сучасна техніка. Ця інформація спочатку викликала справедливі сумніви.
Сучасної техніки гостро не вистачає кадровим з'єднанням російської армії, які зазнали величезних втрат і які озброюються старою технікою з баз зберігання, нова техніка із заводів усі втрати не покриває.
Росія кидає у бій Т-72 та Т-80, які були законсервовані за часів СРСР. Тому передавати танк Т-90М вартістю понад 5 млн доларів якимось новобранцям Росія собі дозволити не може.
Зважаючи на все, 3-й армійський корпус — це резервне з'єднання чисельністю 10-15 тисяч осіб, більшість яких не має бойового досвіду і яке пройшло дуже короткий курс підготовки. За попередніми даними, розпочато перекидання його частин на запорізький напрямок. Завдання цього мало боєздатного з'єднання — взяти на себе спокійну ділянку фронту, щоб змінити з'єднання, ймовірно, кадрової 42-ї мотострілецької дивізії, яка знаходиться на запорізькому напрямку і може бути відведена в резерв.
Одкровення Морозова показують наочно, що боєздатність російської армії поступово скорочується. Скорочується перевага у кількості та якості озброєнь, які має РФ.
Коли будуть запущені на повну потужність заводи для виробництва зброї за програмою ленд-лізу, Україна отримає можливість досягти паритету в озброєннях. А це створить сприятливу нагоду для повномасштабних наступальних операцій.
Звичайно, вся ця інформація обнадійлива, але це аж ніяк не привід для ейфорії. Наразі російська армія продовжує зберігати перевагу в усіх видах важких озброєнь, артилерії, авіації, танках, крилатих і балістичних ракетах, і має у багато разів більший ресурс боєприпасів. Однак це ресурс не нескінченний, і через деякий час співвідношення вже не буде таким сприятливим для ворога.