Росія — це вантаж 200. Як ЗСУ зруйнували міф про непереможність російської армії
"Стрімкий наступ ЗСУ на Харківському напрямку показав, що фронт може каскадно розвалюватися навіть від однієї вдалої операції. Росіяни називали Україну країною-помилкою, яка не відбулася як держава, а ми вважаємо, що Росія — це вантаж 200". Думка.
200-ий день відкритої війни окреслив нову категорію Росії як "країни 200" (за аналогією з "вантажем 200" — загиблими). Фактично Росія йде до свого безславного кінця. Якщо раніше росіяни називали Україну країною-помилкою, яка не відбулася як держава, то ми тепер вважаємо, що вони є країною 200. 56 тисяч загиблих російських військовослужбовців, 20 тисяч безповоротних втрат у кинутих проти України приватних військових компаніях. Усього — близько 100 тисяч "вантажу 200" різних категорій воїнів. І це без жодних "луганд*нів" та інших квазіутворень.
За великим рахунком, 200-ий день війни зазначив, що РФ перейшла Рубікон — і штурмує вже не Дніпро в спробі захопити Київ, а Стікс (річку мертвих у давньогрецькій міфології), переходячи в категорію "країни 200".
Стрімкий наступ ЗСУ на харківському напрямі показав, що фронт може каскадно розвалюватися навіть від однієї вдалої операції.
А каскадне руйнування фронту показує, що в РФ немає тилів, достатніх для оборони. Немає ешелонованого оборонного рубежу. Немає підтримки в населення. Нема комунікаційних мереж логістики.
Показує, що в окупаційних військ недостатньо рухливості й мобільності. Їх можна легко та сильно бити, навіть не тими силами на фоні, які домінують. Це черговий цвях у міф про непереможну російську армію.
Хтось уже порівнює те, що відбувається, з Мукденом (найбільш масштабна, тривала (з 19 лютого по 10 березня 1905), кровопролитна битва російсько-японської війни, що закінчилася перемогою Японії), з Цусімською морською битвою (травень 1905 року, російський флот Тихого океану зазнав нищівної поразки від Імператорського флоту Японії). Самі росіяни та кремлівські пропагандисти кажуть, що це великий відступ, порівнюючи з 1915 роком.
Вони сподіваються на новий брусилівський прорив (фронтова наступальна операція Південно-Західного фронту Російської армії під командуванням генерала Брусилова під час Першої світової війни, проведена 22 травня – 7 вересня 1916 року, під час якої було завдано тяжкої поразки арміям Австро-Угорщини та Німеччини). А я радив би російським пропагандистам, якщо робити аналогії, то з 1917 роком. А саме — з тим, як розвалюються імперії після поразок на фронті або виході з програшної для себе війни (як було з російською імперією після виходу зі світової війни). У таких реальностях, із урахуванням того, що час спресовується, прискорюється, падіння РФ, її розвал може статися не в найближчі два роки, а набагато швидше.
Для українського суспільства й армії те, що відбувається, — це здобуття величезної моральної переваги, величезний ентузіазм, відчуття того, що перемога близька.
Думаю, зафіксована соціологами цифра у 85% українців, впевнених у нашій перемозі, збільшиться. Як збільшиться й кількість тих, хто готовий боротися далі та не йти на компроміси з агресором. Це дає моральне право та впевненість президенту Зеленському відкидати пропозиції про будь-які переговори, таємні домовленості, "договорняки" з РФ і окремими представниками Заходу (і не тільки), які йому намагаються всіляко підсунути.
Про це, зокрема, каже вчорашня заява Зеленського. Україна і цим наступом, і подібними заявами у 200 день війни фіксує готовність воювати до кінця — до перемоги. Якою вважатиметься не просто вигнання окупантів з усієї нашої території, а й руйнація РФ як джерела постійної небезпеки для всього світу.